Ухвала суду № 38384217, 03.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року м. Львів Справа № 9104/30313/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Клюби В.В., Носа С.П.,

з участю секретаря - Саламахи О.І.,

представника позивача - Остапук І.І.,

представника відповідача - Мельничука М.В.,

прокурора - Ольшанської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (правонаступником якої є Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області), до якої приєднався прокурор Волинської області, на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року по справі № 2а-710/10/0370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» (далі - ТзОВ «Кроноспан УА») звернулося до суду з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - Нововолинська ОДПІ), в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 28 серпня 2009 року № 650/2301/0, від 02 листопада 2009 року № 0000952301/1, від 08 грудня 2009 року № 0000952301/2, від 25 лютого 2010 року № 0000952301/3.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 28 серпня 2009 року № 650/2301/0, від 02 листопада 2009 року № 0000952301/1, від 08 грудня 2009 року № 0000952301/2, від 25 лютого 2010 року № 0000952301/3.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, Нововолинська ОДПІ подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 17 серпня 2009 року № 785/57/2301/33273907, а тому висновки суду першої інстанції про протиправність цих податкових повідомлень-рішень та відповідно про наявність підстав для їх скасування є помилковими. Крім цього, вказує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до ували постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 11 грудня 2009 року № 3-1379-09 про притягнення головного бухгалтера ТзОВ «Кроноспан УА» Вільнараєвої В.В. до адміністративної відповідальності, оскільки вона була обов'язковою для суду, який розглядав справу про правові наслідки дій такого працівника позивача, а також, що судом першої інстанції не було спростовано факт відображення податкового зобов'язання при імпорті послуг нерезидента у березні 2009 року, хоча фактично таке право у нього виникло лише у квітні 2009 року, після фактичного підписання акта виконання робіт генеральним директором ТзОВ «Кроноспан УА» та скріплення мокрою печаткою підприємства.

Представник відповідача та прокурор в судовому засіданні підтримали вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 17 серпня 2009 року № 785/57/2301/33273907, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Кроноспан УА» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2009 року по 30 квітня 2009 року, Нововолинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2009 року № 650/2301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12511187.00 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачу було відмовлено в задоволенні його скарг та прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 листопада 2009 року № 0000952301/1, від 08 грудня 2009 року № 0000952301/2, від 25 лютого 2010 року № 0000952301/3.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року на суму 12511187.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивач в березні 2009 року включив до складу податкового зобов'язання суму податку на додану вартість в розмірі 15490973.19 грн. згідно з актом виконаних робіт від 31 березня 2009 року № 9 з отриманих від нерезидента послуг у сфері дорадництва та організації інвестиційного завдання, які були частково перекриті податковим кредитом за цей податковий період, а позитивне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, визначене у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року, до бюджету не сплачувалось, а лише зменшило задекларований позивачем залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що вказує на безпідставне заявлення до бюджетного відшкодування в травні 2009 року суми 12511187.00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність фактичної сплати позивачем сум податку на додану вартість при імпорті послуг грошовими коштами не є підставою для зменшення заявленої ним суми бюджетного відшкодування, що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Як видно з матеріалів справи, між ТзОВ «Кроноспан УА» та Kronoplus Technical GmbH (Швейцарія) було укладено угоду від 25 лютого 2005 року про надання останнім послуг у сфері дорадництва та організації інвестиційного завдання під назвою «Підприємництво по виробництву деревостружкової плити».

Про виконання зазначеного вище договору сторонами було підписано акт виконаних робіт від 31 березня 2009 року № 9, у зв'язку з чим позивач в березні 2009 року включив до складу податкового зобов'язання суму податку на додану вартість в розмірі 15490973.19 грн., з отриманих на митній території України послуг від нерезидента Kronoplus Tеchnical GmbH (Швейцарія). Такі зобов'язання частково були перекриті податковим кредитом за цей податковий період, а позитивне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, визначене в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року, погашене за рахунок переплати, яка утворилася на особовому рахунку платника податку після бюджетного відшкодування.

Правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість при імпорті послуг до податкових зобов'язань в березні 2009 року та декларування податку на додану вартість, зазначене вище, підтверджено відповідачем в акті перевірки від 02 липня 2009 року № 619/46/2301/33273907 з питань достовірності нарахування ТзОВ «Кроноспан УА» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року.

Суму податку на додану вартість в розмірі 15490973.19 грн., нараховану на вартість послуг у сфері дорадництва та організації інвестиційного завдання, позивач відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість в квітні 2009 року в складі податкового кредиту, всього в рядку 12.4 «послуги отримані від нерезидента» визначено 16155581.00 грн. (колонка Б), з яких 12511187.00 грн. включив до бюджетного відшкодування в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В підпункті «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Вказана норма не містить обмежень щодо відшкодування податку на додану вартість при імпорті послуг, сплаченого до бюджету шляхом включення його до податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит по поставці послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

У відповідності до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

При імпорті послуг податок на додану вартість постачальникам таких послуг не сплачується, а сплачується до держбюджету під час включення податку на додану вартість до податкової декларації, оскільки імпортовані послуги митному оформленню не підлягають і єдиною можливістю сплати податку на додану вартість за отримані від нерезидента послуги на митній території України є включення податкового зобов'язання з податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у покупця-резидента право на податковий кредит виникає у звітному періоді, що настає за періодом відображення податкових зобов'язань з послуг нерезидента в податковій декларації з податку на додану вартість. Тобто, відобразивши податкові зобов'язання з податку на додану вартість при імпорті послуг у березні 2009 року, податковий кредит правомірно позивачем задекларовано у квітні 2009 року. Відповідно, вказана сума врахована при формуванні від'ємного значення податку на додану вартість, заявленого до відшкодування з бюджету за травень 2009 року.

Отже, враховуючи те, що в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України Нововолинською ОДПІ не доведено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність посилання відповідача та прокурора на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 11 грудня 2009 року № 3-1379-09, оскільки встановлені в ній обставини не спростовують правомірність формування позивачем розміру суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області, до якої приєднався прокурор Волинської області, залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року по справі № 2а-710/10/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.В. Клюба

С.П. Нос

Повний текст ухвали виготовлено 08 квітня 2014 року