Ухвала суду № 38383858, 15.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2014 рокусправа № 804/8815/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі № 804/8815/13-а за позовом Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року задоволено позов Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) та стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь бюджету заборгованість

- з податку на додану вартість в сумі 156 536,77 грн.;

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 42 984,90 грн.;

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати в сумі 510,00 грн.;

- адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 493,52 грн..

Постанова суду мотивована тим, що позивачем надані належні докази, які свідчать про податкову заборгованість відповідача, яка в добровільному порядку не сплачується.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не з'ясував, чи були дійсні податкові вимоги на час пред'явлення ДПІ позову до суду, оскільки податкові вимоги були направлені до виникнення податкового боргу, стягнення якого є предметом спору у цій справі. Крім цього, на думку заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції не застосував у спірних правовідносинах вимоги ст..99 КАС України, якою визначено строки звернення до суду з позовом. За позицією відповідача позов про стягнення податкового боргу міг бути поданий ДПІ у шестимісячний строк з дня виникнення податкового боргу.

У судові засідання, які призначалися на 27.03.2014р., 15.04.2013р., відповідач не з'являвся. При цьому подавав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання представника (27.03.2014р.) та особисто відповідача (15.04.2014р.). Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у судовому засіданні 27.03.2014р. судом задоволено. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у судовому засіданні 15.04.2014р. обґрунтовувалось неможливістю прибуття відповідача, у зв'язку з відрядженням з метою укладення господарського договору. Вивчивши подане клопотання та враховуючи другу неявку відповідача

колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, при цьому колегією суддів врахована відсутність з боку відповідача клопотань про дослідження нових доказів у справі, щоб унеможливлювало розгляд справи за наявними матеріалами справи і відповідно було б перешкодою для розгляду справи у відсутності відповідача. Також колегія суддів враховує, що бути присутнім у судовому засіданні є правом сторони, але таке право не повинно перешкоджати розгляду справи у встановлені законом строки.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які з огляду на доводи апеляційної скарги не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у цій справі, виник внаслідок наступного.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подав до податкової інспекції декларації з податку на додану вартість:

· 09.11.2010 року - декларацію з податку на додану вартість № 67596 за 3 квартал 2010 року, в якій сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду складає 1433,00 грн.;

· 22.08.2011 року - декларацію з податку на додану вартість № 9007201988 за липень 2011 року, в якій сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду складає 457,00 грн.

· 20.09.2011 року - декларацію з податку на додану вартість № 51275 за серпень 2011 року, в якій сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду складає 22,00 грн.

· 03.11.2011 року - декларацію з податку на додану вартість № 9009944964 за жовтень 2011 року, в якій сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду складає 1714,00 грн.

· 20.12.2011 року - декларацію з податку на додану вартість № 9012861932 за листопад 2011 року, в якій сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду складає 3 688,00 грн.

· 20.01.2012 року - декларацію з податку на додану вартість № 9014187960 за грудень 2011 року, в якій сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду складає 3 424,00 грн.

· 17.02.2012 року - декларацію з податку на додану вартість № 9006255165 за січень 2012 року, в якій сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду складає 1 352,00 грн.

· 19.06.2012 року - декларацію з податку на додану вартість № 9034823617 за травень 2012 року, в якій сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду складає 1 024,00 грн.

У встановлений законодавством строк самостійно узгоджені зобов'язання по податку на додану вартість сплачені не були, у зв'язку з чим набули статусу податкового боргу.

Крім цього, 14.12.2012 року позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0006491701 з податку на додану вартість, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання на 141131,25 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 20.12.2012 року.

14.12.2012 року позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0006501701 з податку на додану вартість, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними фінансовими санкціями на 2 380 грн. Вказане податкове повідомленні-рішення отримано відповідачем 20.12.2012 року.

Зазначені податкові повідомлення-рішення не скасовані у встановленому порядку.

Також відповідачу була нарахована пеня по податку на додану вартість в сумі 1154,41 грн.

З урахуванням часткової сплати заборгованості в сумі 1 249,89 грн., сума що підлягає стягненню з податку на додану вартість становить 156 536,77 грн.

Щодо податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

08.02.2012 року відповідачем було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи № 9015549740 за 2011 рік, в якій сума податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2011 рік складає 4 970,94 грн. та задекларовані авансові платежі на 2012 рік в сумі 4 970,96 грн.

11.02.2013 року відповідачем було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи № 951641 за 2012 рік, в якій розмір квартальних авансових платежів на 2013 рік складає 111,49 грн.

16.08.2012 року позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005941701 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 32 485,56 грн., яке було отримано відповідачем.

Також, відповідачу була нарахована пеня з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 199,04 грн.

Вказані суми відповідачем у встановлені законом строки сплачені не були, в результаті чого утворилася заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 42 984,90грн.

Податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, виник внаслідок несплати податкових зобов'язань у розмірі 510,0грн., які визначено податковим повідомленням-рішенням від 1608.2012р. №0005921701.

Крім цього, 16.08.2012 року позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005931701 з податку: адміністративні штрафи та санкції на суму 510,00 грн., яке було отримано відповідачем та нарахована пеня в сумі 0,52 грн.

З урахуванням часткової сплати заборгованості в сумі 17,00 грн., сума що підлягає стягненню з податку: адміністративні штрафи та санкції зменшується та складає 493,52грн.

Таким чином, загальна сума податкового боргу, який обліковується за відповідачем, становить 200525, 19 грн.

На адресу відповідача направлено першу податкову вимогу № 1/1012 від 22.02.2010 року та другу податкову вимогу № 2/2085 від 06.05.2010 року.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, встановивши ті обставини, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку останнім не сплачується, та прийнявши до уваги заходи, які вживалися ДПІ щодо погашення податкового боргу (направлення податкових вимог), суд першої інстанції, враховуючи повноваження ДПІ, які визначено п.95.1 - 95.3 ст.95 ПК України, дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, відповідач не заперечує підстави виникнення податкового боргу та його розмір, натомість, посилається на те, що суд першої інстанції не з'ясував, чи були дійсні податкові вимоги на час пред'явлення ДПІ позову до суду, оскільки податкові вимоги були направлені до виникнення податкового боргу, стягнення якого є предметом спору у цій справі.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що перша податкова вимога № 1/1012 від 22.02.2010 року та друга податкова вимога № 2/2085 від 06.05.2010 року сформовані на суму податкового боргу, який виник 19.02.2010р. Як вбачається з зворотної боку облікової картки платника податку (а.с.140-157) податковий борг, який виник з 19.02.2010р. погашений у повному обсязі не був, у зв'язку з чим виставлені податкові вимоги не можливо визнати відкликаними.

Отже, посилання відповідача на вказані обставини не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Безпідставними є і посилання відповідача на не застосування судом першої інстанції у спірних правовідносинах вимоги ст..99 КАС України, якою визначено строки звернення до суду з позовом. За позицією відповідача позов про стягнення податкового боргу міг бути поданий ДПІ у шестимісячний строк з дня виникнення податкового боргу.

З такою позицією відповідача колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

Згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час виникнення податкового боргу у відповідача на підставі поданої декларації № 67596 за 3 квартал 2010 року, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Отже, спеціальним Законом, в зазначеній редакції, є Закон №2181 - ІІІ, яким і встановлені загальні строки давності щодо нарахування податкових зобов'язань, оскарження податкових повідомлень-рішень, стягнення податкової заборгованості і ці строки, згідно зі ст..15 Закону, становили 1095 днів.

Відповідно до пп..5.2.5 Закону №2181, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Аналогічний строк позовної давності визначено Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011р. (ст..102 ПК України) та який діяв на час звернення позивачем з позовом до суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу в межах строків давності, які визначено законом.

Оскільки, апеляційна скарга не містить інших доводів, якими б відповідач спростовував обґрунтованість висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, в постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі № 804/8815/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 16.04.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк