Ухвала суду № 38383315, 24.04.2014, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

Справа №0555/512/2012

Номер провадження1-в/250/39/14

УХВАЛА

Іменем України

24 квітня 2014 року м. Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилюка О.І.,

при секретарі Черевко О.В.,

з участю прокурора Білоус М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ясинувата заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з майна у кримінальній справі,-

ВСТАНОВИВ:

Вироком Ясинуватського міськрайонного суду від 12.07.2013 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ст.. 286 ч. 3 КК України з призначенням йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки, з застосуванням ст. ст. 75 76 КК України, призначено покарання з випробуванням.

ОСОБА_1 по даній кримінальній справі визнаний цивільним відповідачем. Цивільні позови по справі задоволені. Арешт в частині майна цивільного відповідача ОСОБА_1 накладений постановою старшого слідчого відділу по розслідуванню ДТП СВ ГУМВС України в Донецькій області від 29 листопада 2010 року, а саме:

- автобус пасажирський марки "MERCEDES-BENZ", модель 313СDI ПЕ, 2003 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1;

- автобус пасажирський тип ТЗ, марки «КАROZA», модель LC 735, 1989 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2;

- гараж на 2 бокси, загальна площа 131,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 обернути в рахунок відшкодування шкоди потерпілим.

Вирок набрав законної сили.

28.03.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_1, а саме:

- Автобус «Еталон», держномер НОМЕР_3;

- Автобус «Богдан», держномер НОМЕР_4;

- Мікроавтобус «Мерседес», держномер НОМЕР_5;

- АДРЕСА_2;

- АДРЕСА_2.

З посиланням на те, що рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 04.07.2012 року по справі № 2/0555/909/2012, яке набрало законної сили 16 липня 2012 року за ОСОБА_1 визначено та виділено в натурі право власності на зазначене майно.

Просить скасувати арешт та заборону відчуження майна, що належить ОСОБА_1 та перешкоджає її здійснити перереєстрацію присудженого за рішенням суду майна.

В судовому засіданні прокурор вважає заяву ОСОБА_1 такою, що не підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України, оскільки вона спрямована на захист цивільного права заявниці, яка не є учасником кримінальної справи.

Представник заявниці підтримав заяву.

Суд, заслухавши думку прокурора, перевіривши доводи заявниці, дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, слідчим в порядку ст. 126 КПК України (в ред. 1960 р.), який був чинним на момент проведення досудового розслідування справи, з метою забезпечення цивільних позовів був накладений арешт на майно ОСОБА_1

На час прийняття слідчим відповідного процесуального рішення вище зазначене майно на праві приватної власності належало цивільному відповідачу ОСОБА_1

З наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що відповідно рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 04.07.2012 року по справі № 2/0555/909/2012, яке набрало законної сили 16 липня 2012 року за ОСОБА_1 визначено та виділено в натурі право власності на зазначене майно.

Статтями 317,321 ЦК України передбачені права власника відносно належного йому майна, за захистом яких, виходячи із змісту заяви звернулася ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.

Як роз'яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.08.1976 р. (із подальшими змінами) «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Вимоги осіб щодо належності їм, а не боржнику, майна, на яке було накладений арешт, вирішується шляхом пред'явлення позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

Оскільки ОСОБА_1 не є учасником кримінального судочинства, вона не має процесуального права на оскарження постанов слідчого про накладення арешту на майно у порядку, визначеному КПК України.

В такому випадку ОСОБА_1 має право на захист свого порушеного права, на її думку, права власності у спосіб, визначений ст.15 ЦПК України, ст. 15,16 ЦК України, при розгляді відповідного позову з огляду на положення ст. 10,60 ЦПК України повинна довести обґрунтованість вимог.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, накладеного при провадженні у кримінальній справі, не підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України.

Керуючись ст. 173-174 КПК України, п.4 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.08.1976 р. (із подальшими змінами) «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з майна залишити без задоволення.

Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства на загальних підставах з додержанням вимог ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя: О. І. Гаврилюк