Ухвала суду № 38382549, 30.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2012 рокусправа № А38/402-06 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Семененка Я.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник Т.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2007 року

у справі № А38/402-06

за позовом відкритого акціонерного товариства «Жовтоводський хлібозавод»

до Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Жовтоводський хлібозавод» звернулося до суду з позовом до Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001302301/0 від 27.10.2006.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та визначення в зв'язку з цим завищення валових витрат на суму 707161,69 грн.

Запровадження пунктом 11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, бланків дорожніх листів як бланків суворої звітності не передбачено жодним нормативно-правовим актом, а відтак подорожні листи позивача є такими, що відповідають нормам чинного законодавства. Заповнення необхідних граф подорожнього листа вантажного автомобіля для підтвердження факту перевезення хлібобулочних виробів та списання пального виконувалось в обсязі, необхідному для внутрішнього використання на підприємстві подорожнього листа, а не для надання послуг по перевезенню вантажів стороннім організаціям, що свідчить про правомірність формування позивачем валових витрат. Позивач також зазначає, що розмір штрафних санкцій, визначений в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні визначений всупереч п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2007 адміністративний позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001302301/0 від 27.10.2006.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.3 а. с. 17), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач здійснював оформлення дорожніх листів, за якими здійснювалось перевезення хлібобулочних виробів, з порушенням п.11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, а саме: заповнював дорожні листи кульковою ручкою та без зазначення інформації по обов'язковим графам. Відповідач вказує, що первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік підприємства, а відтак, заповнення дорожніх листів з порушенням вимог, встановлених чинним законодавством, свідчить про безпідставність віднесення до складу валових витрат вартості бензину на перевезення хлібобулочних виробів.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Жовтоводською ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ВАТ "Жовтоводський хлібозавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2006, за результатами якої складений акт № 176/23-20309194 від 20.10.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1. п.4.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 135323,93 грн., в тому числі: за 2005 рік у розмірі 90836,21 грн., в тому числі по періодах: 9 місяців 2005 р. на 153636,86 грн., за 2005 рік на 90836,21 грн., за 2006 рік у розмірі 44490,72 грн., в тому числі по періодах: за 1 кв.2006 р. на 44490,72 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001302301/0 від 27.10.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 235960,35 грн., в тому числі за основним платежем - 135326,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 100636,42 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.5.1. Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. пункту 5.1. Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР).

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено низку договорів на отримання послуг по перевезенню вантажів, а саме:

- договір №85 від 01.04.2005, укладений між позивачем (Замовник) та ПП ОСОБА_1 (Виконавець), за умовами якого Виконавець надає автомобільний транспорт та здійснює перевезення вантажів Замовника (хлібобулочні, кондитерські, макаронні вироби) згідно попередньо узгоджених заявок Замовника, а Замовник оплачує договірну вартість наданих послуг. Відповідно до п.3.2 договору перевезення вантажу здійснюється на бензині Замовника;

- договір №82 від 01.06.2005, укладений між позивачем (Замовник) та ПП ОСОБА_2 (Виконавець), за умовами якого Виконавець надає автомобільний транспорт та здійснює перевезення вантажів Замовника (хлібобулочні, кондитерські, макаронні вироби) згідно попередньо узгоджених заявок Замовника, а Замовник оплачує договірну вартість наданих послуг. Відповідно до п.3.2 договору перевезення вантажу здійснюється на бензині Замовника;

- договір №80 від 01.06.2005, укладений між позивачем (Замовник) та ПП ОСОБА_3 (Виконавець), за умовами якого Виконавець надає автомобільний транспорт та здійснює перевезення вантажів Замовника (хлібобулочні, кондитерські, макаронні вироби) згідно попередньо узгоджених заявок Замовника, а Замовник оплачує договірну вартість наданих послуг. Відповідно до п.3.2 договору перевезення вантажу здійснюється на бензині Замовника;

- договір №81 від 01.06.2005, укладений між позивачем (Замовник) та ПП ОСОБА_4 (Виконавець), за умовами якого Виконавець надає автомобільний транспорт та здійснює перевезення вантажів Замовника (хлібобулочні, кондитерські, макаронні вироби) згідно попередньо узгоджених заявок Замовника, а Замовник оплачує договірну вартість наданих послуг. Відповідно до п.3.2 договору перевезення вантажу здійснюється на бензині Замовника;

- договір №147/1 від 01.11.2005, укладений між позивачем (Замовник) та ПП ОСОБА_5 (Виконавець), за умовами якого Виконавець надає автомобільний транспорт та здійснює перевезення вантажів Замовника (хлібобулочні, кондитерські, макаронні вироби) згідно попередньо узгоджених заявок Замовника, а Замовник оплачує договірну вартість наданих послуг. Відповідно до п.3.2 договору перевезення вантажу здійснюється на бензині Замовника;

- договір №88 від 01.06.2005, укладений між позивачем (Замовник) та ПП ОСОБА_6 (Виконавець), за умовами якого Виконавець надає автомобільний транспорт та здійснює перевезення вантажів Замовника (хлібобулочні, кондитерські, макаронні вироби) згідно попередньо узгоджених заявок Замовника, а Замовник оплачує договірну вартість наданих послуг. Відповідно до п.3.2 договору перевезення вантажу здійснюється на бензині Замовника;

- договір №83 від 01.06.2005, укладений між позивачем (Замовник) та ПП ОСОБА_7 (Виконавець), за умовами якого Виконавець надає автомобільний транспорт та здійснює перевезення вантажів Замовника (хлібобулочні, кондитерські, макаронні вироби) згідно попередньо узгоджених заявок Замовника, а Замовник оплачує договірну вартість наданих послуг. Відповідно до п.3.2 договору перевезення вантажу здійснюється на бензині Замовника;

- договір №84 від 01.06.2005, укладений між позивачем (Замовник) та ПП ОСОБА_8 (Виконавець), за умовами якого Виконавець надає автомобільний транспорт та здійснює перевезення вантажів Замовника (хлібобулочні, кондитерські, макаронні вироби) згідно попередньо узгоджених заявок Замовника, а Замовник оплачує договірну вартість наданих послуг. Відповідно до п.3.2 договору перевезення вантажу здійснюється на бензині Замовника;

- договір №87 від 01.06.2005, укладений між позивачем (Замовник) та ПП ОСОБА_9 (Виконавець), за умовами якого Виконавець надає автомобільний транспорт та здійснює перевезення вантажів Замовника (хлібобулочні, кондитерські, макаронні вироби) згідно попередньо узгоджених заявок Замовника, а Замовник оплачує договірну вартість наданих послуг. Відповідно до п.3.2 договору перевезення вантажу здійснюється на бензині Замовника;

- договір №21 від 01.03.2006, укладений між позивачем (Замовник) та ПП ОСОБА_10 (Виконавець), за умовами якого Виконавець надає автомобільний транспорт та здійснює перевезення вантажів Замовника (хлібобулочні, кондитерські, макаронні вироби) згідно попередньо узгоджених заявок Замовника, а Замовник оплачує договірну вартість наданих послуг. Відповідно до п.3.2 договору перевезення вантажу здійснюється на бензині Замовника.

На виконання вищевказаних договорів видано подорожні листи вантажного автомобіля та товарно-транспортні накладні (т.2 а. с.12-117). На підставі вказаних документів позивачем щомісячно складались узагальнені відомості обліку паливно-мастильних матеріалів, до яких вносились дані використаного пального автомобілями при здійсненні перевезень хлібобулочних виробів до покупців приватними підприємцями та транспортом підприємства. На підставі даних узагальнених відомостей обліку паливно-мастильних матеріалів складались лімітно-забірні картки, в яких позивач відображав загальний об'єм використаного пального автомобілями для перевезення хлібобулочних виробів по маркам бензину як приватними підприємцями та і власним транспортом. На підставі даних лімітно-забірних карток позивачем здійснювалось списання на валові витрати вартість використаного пального, якого у 2006 році було використано 265086 л. на загальну суму 707161,69 грн.

Фактичне виконання вищеозначених договорів підтверджується також актами приймання виконаних робіт з перевезення хлібобулочних виробів (т.2 а. с. 118-149).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із змісту наведених вище документів, якими позивач підтверджує здійснення відповідних господарських операцій, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів, зокрема, зміст господарських операцій, їх вартість, та посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій та при цьому не визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, зважаючи на наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, колегія суддів доходить висновку про правомірність формування позивачем валових витрат за господарськими операціями з вищеозначеними контрагентами.

Посилання відповідача на порушення позивачем порядку складання дорожніх листів з огляду на їх заповнення кульковою ручкою та без зазначення інформації по обов'язковим графам, не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п.11.1 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу №363 від 14.10.1997, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п.11.2 ст.11 вказаних Правил (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

Отже, дорожні листи є документами, які підтверджують факт перевезення вантажів та є документами суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання укладених договорів оформлено подорожні листи, які за визначенням, що міститься в статті 1 наведених Правил є первинними документами про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризують роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство, та не є документами суворої звітності у розумінні п.11.2 цих Правил.

Згідно з ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи".

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечується, що надані позивачем товарно-транспорті накладні оформлені у повній відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а відтак посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували факт перевезення та правомірність формування ним валових витрат є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

До того ж, колегія суддів зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2007 року у справі № А38/402-06 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: О.В. Юхименко