Рішення № 38382013, 22.04.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2014 р. Справа № 902/257/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України (м. Запоріжжя) в інтересах держави в особі Державного підприємства "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МіГремонт", код ЄДРПОУ 07917635 (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 124)

до: Військової частини А0215, код ЄДРПОУ 24981451 (21007, м. Вінниця-7, вул.Червоноармійська, 105)

про стягнення 8877021,7 грн. заборгованості

при секретарі судового засідання Здорик Я.С.

за участю представників:

прокурор: Зубков В.С. - довіреність № 839 вих-14 від 18.04.2014р.;

позивача: Водяницький О.О. - довіреність № б/н від 24.03.14 р.;

відповідача: Ільчик О.В. - довіреність № 350/153/707 від 25.12.2013р.;

ВСТАНОВИВ :

Запорізький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся до господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МіГремонт" з позовом до Військової частини А0215 про стягнення на користь Державного підприємства "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МіГремонт" 8877021,70 грн. заборгованості за надані послуги за договором № 262/12 від 11.11.2012 року.

Ухвалою суду від 12.03.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/257/14 та призначено її до розгляду на 27.03.2014 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 27.03.2014 року прокурора та неподанням учасниками судового процесу витребуваних судом доказів, ухвалою суду від 27.03.2014 року розгляд справи відкладено на 22.04.2014 року.

В судовому засіданні 22.04.2014 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечив, мотивуючи тим, що проведення платежів військової частини, відповідно до взятих бюджетних зобов'язань здійснюється Головним управлінням Державної казначейської служби у Вінницькій області, оскільки фінансування військової частини А0215 здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно Плану використання кошторисних призначень Повітряних Сил Збройних Сил України у 2012 році за бюджетною програмою КПКВ 2101020/7 передбачено закупівлю у ДП "МіГремонт" послуг з середнього ремонту літаків Су-27 № 36911014104 та №36911014105 (другий етап) на загальну суму 26967762,34 грн. Однак в зв'язку з обмеженим фінансуванням та необхідністю виконання бюджетних зобов'язань, що виникли внаслідок не проведення платежів Державною казначейською службою України у Вінницькій області наприкінці 2012 року, провести розрахунки із ДП "МіГремонт" за даним договором не вбачалось можливим. Таким чином відповідачем вжито всіх встановлених і залежних від нього заходів для проведення розрахунків із позивачем, не відмовляючись та не уникаючи від їх виконання. Тому відповідач вважає, що твердження про неналежне виконання Військової частиною А0215 своїх зобов'язання є хибним. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що пред'являючи позов Запорізький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, в порушення ч. 3 ст. 2, ст. 33 ГПК України, не визначив в чому полягає порушення інтересів держави та не обґрунтував необхідність їх захисту.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.11.2012 року між Державним підприємством "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МіГремонт" (за договором - виконавець) та військовою частиною А0215 Міністерства оборони України (за договором - замовник) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 262/12.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язався у 2012 році надати відповідно до Специфікації послуг (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: послуги з технічного обслуговування, ремонту і модернізації літальних апаратів та авіаційних двигунів, код 35.30.9 - згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97, а саме: послуги з середнього ремонту літаків Су-27 (другий етап) (п. 1.2 договору).

Згідно п. 3.1. договору сума цього договору становить 26 967 762,34 грн., в т. ч. ПДВ (20%) у розмірі 4494627,06 грн.

Відповідно до п.4.1 договору, замовник здійснює розрахунки з виконавцем за надані послуги шляхом: прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця через відповідні реєстраційні рахунки замовника, відкриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

В п. 4.3 договору сторони визначили, що розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом їх надання, протягом поточного бюджетного 2012 року, згідно з чинним законодавством, після отримання замовником (представником замовника - командиром військової частини А 1049-Ш) документів на оплату: рахунку-фактури; приймально-здавального акту літального апарату; акту приймання (етапу) послуг; посвідчення ГПЗ № 621.

Датою виконання послуг виконавцем, відповідно до п. 5.8. договору, є остання дата затвердження акту приймання (етапу) послуг замовником та приймально-здавального акту літального апарату представником замовника - командиром військової частини, що зазначена в наряді, виданому службою забезпечення замовника, якщо інше не буде узгоджено сторонами.

Відповідно до п.п. 6.1.1 п. 6.1. договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за надані послуги.

До договору № 262/12 від 13.11.2012 року про закупівлю послуг за державні кошти були укладені додаткові угоди: № 1 від 07.12.2012 року, № 2 від 27.12.2012 року, № 3 від 12.04.2013 року.

Додатковою угодою № 1 від 07.12.2012 року термін дії договору № 262/12 від 13.11.2012 року визначено до 01.06.2013 року, в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання, а в частині фінансових зобов'язань -до 31.12.2013 року.

Додатковою угодою № 2 від 27.12.2012 року сторони погодили наступне:

- розрахунки за послуги у 2012 році, здійснюються за фактом їх надання протягом 2012 бюджетного року, згідно з чинним законодавством;

- розрахунки за послуги у 2013 році, здійснюються за умови затвердження у встановленому порядку видатків на зазначені цілі, за фактом надання послуг, протягом 2013 року, згідно з чинним законодавством.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання згідно договору №262/12 від 13.11.2012 року, виконавши роботи на суму 26967762,34 грн., що підтверджується актами приймання (етапу) послуг, затверджених 14.12.2012 року та 18.04.2013 року та приймально-здавальними актами літального апарату, затверджених 18.04.2013 року.

Натомість, з наявних в матеріалах справи документів, вбачається, що відповідач обов'язок стосовно оплати за отримані послуги не виконав належним чином, за надані послуги розрахувався частково у розмірі 18090740,64 грн.

Таким чином, станом на день подачі позову та розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 8 877 021,70 грн. (26967762,34 грн.- 18090740,64 грн. = 8877021,70 грн.), що стверджується вище зазначеними документами, а також обопільно підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 20.02.2014.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 8877021,70 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Суд не приймає заперечення відповідача, оскільки наведені ним обставини не звільняють його від виконання зобов'язань за договором. З положень ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 випливає, що бюджетна організація, навіть через відсутність у неї коштів, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання. Тим більше це не може звільнити від виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

22.04.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А0215 Міністерства оборони України (вул.Червоноармійська, 105, м.Вінниця-7, 21007; код ЄДРПОУ 24981451) на користь Державного підприємства "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МіГремонт" (69013, м.Запоріжжя, вул.Військбуд, 124; код ЄДРПОУ 07917635) 8877021,70 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Військової частини А0215 Міністерства оборони України (вул. Червоноармійська, 105, м.Вінниця-7, 21007; код ЄДРПОУ 24981451) до спеціального фонду Державного бюджету України 73080 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24 квітня 2014 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи