Ухвала суду № 38381484, 26.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/346/2014(м)

221/1382/13-ц

Категорія 24 Головуючий у 1 інстанції Ковей Л.В.

Суддя-доповідач Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Гаврилової Г.Л., Сорока Г.П.

при секретарі Макаровій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Вода Донбасу» про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 31 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 31 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до КП «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить рішення скасувати, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень ч.2 статті 305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 139, 140), та наявності письмової заяви ОСОБА_5 про розгляд справи без участі (а.с. 122).

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника КП "Компанія "Вода Донбасу" ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав. Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_4 посилалась на те, що внаслідок отримання судового наказу вона перенесла стрес, з нею стався серцевий напад, наступного дня у неї пропало грудне молоко, їй було совісно перед сусідами, оскільки були принижені її честь і гідність, що спричинило моральну шкоду, яку вона оцінює в 20000 грн.

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів щодо спричинення їй моральної шкоди діями відповідача, та причинного зв'язку, пов'язаного із стягненням за судовим наказом заборгованості з послуг з водопостачання, боржником якої є інша особа.

З висновком суду не можна не погодитися, оскільки він відповідає положенням матеріального закону та обставинам справи.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із ч.1, 4 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов»язана з розміром цього відшкодування.

У відповідності з положеннями ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що на підставі договору оренди від 22.03.2012 року, укладеним строком на 1 рік між ОСОБА_7, власником будинку АДРЕСА_1 та позивачкою ОСОБА_4, остання зі своєю родиною: чоловіком і трьома дітьми проживає в зазначеному будинку, що підтверджується довідкою за №506 від 07.03.2013 року, виданою Ольгинською селищною радою Волноваського району. (а.с. 8,10).

Наказом від 11.02.2013 року № 2-н-221/106/13/ 221/552/13-ц, який посвідчено на підставі заяви відповідача, з ОСОБА_4 було стягнуто заборгованість за надання послуг з постачання холодної води і водовідведення в сумі 519,05 грн. на користь КП «Компанія «Вода Донбасу» (а.с.4).

Цей наказ не виконувався, ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 28.02.2013 року його було скасовано. (а.с.5).

Представник відповідача не заперечує, що ОСОБА_4 заборгованості з водопостачання не мала, заборгованість в розмірі 519 грн.05 коп. виникла у власника будинку ОСОБА_7 та грошових внесків на її погашення позивачкою не робилось.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.05.1996 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами, внесеними Постановою Пленуму ВСУ №5 від 25.05.2001 року, до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і діями відповідача щодо отримання наказу про стягнення заборгованості з позивачки, останньою не надано як суду першої інстанції, так і апеляційному суду.

Більш того, не надано і медичних документів, які б підтверджували погіршення стану здоров» я.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, оцінив представлені сторонами матеріали та дійшов правильного висновку щодо недоведеності і необґрунтованісті ОСОБА_4 позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують і не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду позивачкою апеляційному суду не надано.

Керуючись 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 31 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді