Рішення № 38381459, 19.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/390/2014(м)

265/6082/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Копилова Л.В.

Категорія 30 Доповідач Баркова Л.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Гаврилової Г.Л., Сорока Г.П.

при секретарі Макаровій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ЖКП «Азовжитлокомплекс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 січня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири, посилаючись на те, що вона є власником 3/5 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло та, як спадкоємець, після смерті своїх батьків. Проживає в ній разом зі своїм чоловіком та двома дітьми. 24 липня 2013 року об 11-00 год. виявила течу води зі стелі та по стінам залу та спальні. Причиною залиття квартири стало самовільне відключення батареї від системи опалення в квартирі відповідача, внаслідок чого їй заподіяна матеріальна шкода, яка складається із витрат, необхідних для проведення ремонту, а саме: із купівлі шпалер, шпаклівки, ґрунтовки та клею для шпалер, фарби та валику для фарбування стелі на суму 2497 грн. 70 коп., а також несення витрат на виконання ремонтних робіт спеціалістом на суму 1200 грн. Просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 3697 грн., моральної шкоди 1000 грн., та відшкодувати судовий збір.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 січня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4, мешканця АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3, мешканки Маріуполя, АДРЕСА_1, у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної залиттям квартири 3 697 грн., моральної шкоди 300 грн. та судового збору 229,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволені позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача, від якого надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та представника ЖКП «Азовжитлокомплекс», який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи факсом (а.с. 132,133)

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, ОСОБА_5, який просив задовольнити апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_3, її представника, адвоката ОСОБА_6, які просили відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності з п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо) , які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Між тим, задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставини, на які позивачка посилалась як на підставу своїх вимог при обґрунтуванні позову щодо розміру спричиненої їй матеріальної шкоди та наданих доказів на їх підтвердження.

Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_3 разом зі своєю сім»єю зареєстрована та постійно проживає у приватизованій трикімнатній квартирі АДРЕСА_1. (а.с.4,7-8).

Відповідно до актів від 25 та 28 липня 2013 року, складених комісією дільниці № 9 ЖКП «Азовжилкомплекс» за результатами обстеження зазначеної квартири на предмет її залиття встановлено, що причиною затоплення квартири позивачки, що мало місце 24 липня 2013 року під час перевірки працівниками житлового органу системи опалювання та заповнення її водою, стало неповідомлення відповідачем про зняття в зальній кімнаті приладу опалення, що стало причиною вибігу води із обрізаної труби опалення та залиття стелі і стін у двох кімнатах із пошкодженням шпалери: зали на 100% із появленням плісені та спальні на 50%. (а.с.9,10)

Як вбачається із рахунку-фактури від 27 липня 2013 року № СФ-0004841/1, виданого позивачці ОСОБА_3 ТОВ фірмою «КАСКАД», вартість матеріалів, необхідних для проведення ремонту в її квартирі складає 2 497,70 грн., а вартість самих ремонтних робіт з на клеєння шпалер на стелі складатиме 1 200 грн., про що свідчить довідка ТОВ «МЕРА-ГРУП» (а.с.11, 77).

Відповідно до повідомлення ЖКП «Азовжилкомплекс», мешканці квартири АДРЕСА_2 з приводу незадовільного стану опалення в їх квартирі у 2013 році на підприємство не зверталися.

Із пояснень позивачки в апеляційному суді вбачається, що до цього часу ремонтні роботи в квартирі не проводились і будівельні матеріали на суму 2 497,70 грн. нею не купувались. Надати докази щодо вартості спричиненої їй матеріальної шкоди не може, а за відсутності матеріальних коштів не може ставити питання про призначення судової експертизи.

При розгляді справи в апеляційному суду представник відповідача не погодився з визначеним позивачкою розміром матеріальної шкоди, хоча не заперечував, що після затоплення квартири, відповідач погоджувався прийняти участь у відшкодуванні шкоди.

Не заперечував також, що останній з письмовими заявами з приводу незадовільного стану опалення, заміни опалювального приладу або труби підводу до житлового органу не звертався, що на час складення представником житлового органу акту, опалювальний прибор в залі квартири відповідача був знятий без повідомлення житлового органу.

Посилання відповідача та його представника на те, що причиною викиду води з системи опалення стала прогнивша труба в місті приєднання до батареї, яку він забив самостійно дерев'яним чопом, що житловий орган не попередив мешканців будинку про проведення 24.07.2013 року робіт в системи опалення будинку, що останнім не приймались заходи до перевірки справності труб в системі опалення, строк експлуатації яких сплинув, - не свідчить про відсутність вини відповідача у затопленні квартири позивачки, оскільки належних і допустимих доказів щодо наявності винних дій житлового органу у спричиненні шкоди позивачці, останнім не надано як суду першої інстанції, так і апеляційному суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності вини відповідача у спричиненні шкоди позивачці внаслідок залиття її квартири 24.07.2013 року.

Належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що опалювальний прибор був знятий відповідачем та його представником після залиття квартири, але до складання акту, останніми не надано як суду першої інстанції, так і апеляційному суду. До того ж, у цьому не було ніякої необхідності.

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача, щодо недоведеності його вини зазначених висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду. Відповідно до положень ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні належних у справі доказів в їх сукупності.

Результати оцінки доказів щодо доведеності винних дій відповідача у залитті квартири та розміру спричинення позивачці моральної шкоди судом першої інстанції відображені в оскаржуваному рішенні, в якому наведені мотиви їх неприйняття та переоцінки не потребують.

Між тим, оскільки на час розгляду справи позивачка не понесла матеріальних витрат на проведення ремонтних робіт у зв'язку із залиттям квартири, вартість яких нею визначений самостійно та не надала належних і допустимих доказів на підтвердження розміру спричиненої матеріальної шкоди, який відповідачем не визнається, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для його задоволення.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині відшкодування позивачці матеріальної шкоди в розмірі 3 697 грн. скасувати та відмовити їй у задоволенні позову в цій частині за недоведеністю, тим самим задовольнивши частково апеляційну скаргу.

Відповідно до положень статті 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки частково, в розмірі 114 грн.70 коп. судові витрати, пов»язані зі сплатою судового збору за подачу позову та на користь держави несплачений ним судовий збір при подачі апеляційної скарги в розмірі 121 грн.80 коп.

Керуючись ст.303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 січня 2014 року в частині відшкодування матеріальної шкоди та судового збору скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної заподіяної залиттям квартири відмовити.

В частині відшкодування моральної шкоди рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі сто чотирнадцять гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі сто двадцять одна гривня 80 копійок на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, Банк отримувача : Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 38033949, отримувач коштів Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район. Призначення платежу: Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь), код ЄДРПОУ 02891428.

Рішення набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді