Ухвала суду № 38381386, 23.04.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/3740/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3472/2014

Єдиний унікальний номер 226/3740/13ц

Номер провадження 22ц/775/3472/14

Категорія: 43

Головуючий у 1-ій інстанції: Перекупка І.Г.

Доповідач: Груіцька Л.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Лоленко А.В.,

суддів: Груіцької Л.О., Солодовник О.Ф.

при секретарі: Папоян К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 5 березня 2014 року за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію,

В С Т А Н О В И В:

08.11.2013 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 5 березня 2014 року позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 01 жовтня 2010 року по 01 липень 2013 року в сумі 9 017 грн. (дев'ять тисяч сімнадцять грн.) 96 коп., суму 3% річних - 458 грн. 27 коп., суму судового збору - 236 грн. 80 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляцію. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, обґрунтовуючи апеляційні вимоги тим, що рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Зазначає, що судом першої не було досліджено акти меж розподілу систем теплопостачання між теплопостачальною організацією та підприємством на балансі якого знаходиться будинок; не було досліджено чи були між позивачем та відповідачем договірні відносини, чи замовляв відповідач послугу щодо теплопостачання.

Судом першої інстанції встановлено наступне:

На підприємстві ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на ім'я ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1, на квартиру АДРЕСА_2

В період з 01.11.2008 р. до 01.10.2010 р. по особовому рахунку НОМЕР_1, не нараховувалось за опалення у зв'язку з відключенням радіаторів від системи теплопостачання. На підставі акту обстеження вищевказаної квартири, яке складено Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» від 01.12.2008 р. та відповідно до припису, який видано відповідачу про необхідність відновлення внутрішньо-квартирної системи опалення, по особовому рахунку не нараховувалось за послуги теплопостачання в період з 01.12.2008 р. до 01.10.2010 р.

У зв'язку з тим, що відповідач не відновив прилади опалення в квартирі, які він самовільно демонтував, починаючи з початку опалювального періоду 2010-2011 р. р. (з жовтня 2010 р.) по особовому рахунку НОМЕР_1 розпочато нарахування за теплову енергію, оскільки відповідач відключився від мережі централізованого опалення без дотримання встановленого порядку та ним не надано акту про відключення квартири від мереж централізованого опалення, складеного відповідно до вимог Закону та який був би затверджений відповідною комісією, який є єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань.

07.08.2013 р. в порядку наказного провадження позивач звернувся до Димитровського міського суду з вимогами про стягнення боргу за теплову енергію за період з 01.07.2000 р. 01.08.2013 р. з боржника ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

Димитровським міським судом Донецької області видано судовий наказ № 2н-226/830/2013 від 05.09.2013 р. про стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості за теплову енергію в сумі 15310,77 грн., 3% річних в сумі 458,27 грн., інфляційних в сумі 70,82 грн. та судового збору в сумі 114,70 грн. на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго». Не погодившись з рішенням суду, боржник звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу від 05.09.2013 р.

Ухвалою Димитровського міського суду від 21.10.2013 р. по справі №2с-226/49/2013 судовий наказ № 2н-226/1830/2013 від 05.09.2013 р. було скасовано.

В опалювальному сезоні 2011-2012 р. р. в розрахунках зі споживачами по категорії «населення» за послуги з теплопостачання, які мешкають в житлових будинках, що не обладнані приладами обліку теплової енергії, застосовуються розрахункові норми тепла на 1 кв. м опалювальної площі відповідного опалювального місяця.

Вислухавши суддю-доповідача, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України у кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 41 Конституції України, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Права власника квартири на інженерні системи будівлі визначаються Цивільним кодексом України. Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України "власники квартир у дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир. Тобто, співвласники зазначеного майна несуть відповідальність за своїми обов'язками щодо ощадливого та сумлінного використання вказаних об'єктів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право викликати представника виконавця для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає споживачеві письмову відмову в задоволенні його претензії.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний: за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно- технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо зимовий період.

Відповідно до п. 4 ст. 319 ЦК України, передбачено, що власність зобов'язує, орієнтуючи власників на те, що кожен з них не лише має суб'єктивні права, але й несе відповідальність перед громадою та суспільством за належне використання цих прав. Відповідно до п. 5 зазначеної статті власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 383 ЦК України також зазначено, що власник житла повинен використовувати належне йому майно (квартиру, будинок) за цільовим призначенням, тобто для проживання, забезпечувати його схоронність, утримувати у належному санітарному та технічному стані, утримуватись від руйнування або псування , підвищувати благоустрій житла та ін. Ремонт та інші зміни власник має право проводити, якщо вони не призведуть до порушень або обмежень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог та правил експлуатації будинку.

Відповідно до п. 24, п. 25 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання проводиться у разі: згоди всіх власників житлового будинку; технічної можливості влаштування індивідуального опалення; якщо проект індивідуального (автономного) теплопостачання відповідає вимогам чинних нормативних документів; затвердженою органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту. Споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, технічна можливість відключення повинна бути передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм та правил з питань опалення, вентиляції та ін., на що вказує п. 26 Правил надання послуг з централізованого опалення.. № 630, тобто, технічна можливість відключення повинна бути перш за все передбачена органами місцевого самоврядування.

Апеляційним судом встановлено, що позивач є постачальником теплової енергії у квартиру відповідача, яка знаходиться у АДРЕСА_1. На відповідача відкрито особистий рахунок НОМЕР_1 для здійснення платежів за опалення.

Відповідач самостійно відключився від мереж централізованого опалення, у зв'язку з чим отримав припис про необхідність відновлення внутрішньо-квартирної системи опалення й за період з 1 грудня 2008 року до 1 жовтня 2010 року плата за опалення йому не нараховувалася.

У зв'язку з невиконанням відповідачем припису, позивач, починаючи з жовтня 2010 року розпочав нарахування по особовому рахунку НОМЕР_1 за теплову енергію.

Плата за надання послуги з постачання теплової енергії нараховувалася позивачем відповідно до вимог п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, а саме до 3 листопада 2012 року відповідно до затверджених норм споживання,/ в розмірі 8,42 грн. з ПДВ за 1 кв.м опалювальної площі/, а з 3 листопада 2012 року відповідно до показників лічильника, який було встановлено у житловому будинку, де проживає відповідач: 309 грн. 59 коп. за 1Гкал, який діяв до 15.04.11 року. У подальшому нарахування за теплову енергію проводилося відповідно до Розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації № 185.

Відповідно до розрахунку позивача сума основного боргу з 01.07.2000 по 01.08.2013 року склала 15310 грн. 77 коп., витрати з інфляційних процесів з 21.11.10 до 20.07.2013 склали 70 грн. 82 коп., 3% річних склали 458 грн. 27 коп.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції застосував строк позовної давності та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 1 жовтня 2010 року по 01 липня 2013 року в сумі 9017 грн. 96 коп., 3% річних, що склали 458 грн. 27 коп., та суму судового збору, відповідно до ст. 88 ЦПК України у сумі 236 грн. 80 коп.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відобразив обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Суд з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив докази, яким дав належну оцінку.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги у тій частині, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні зобов'язання, що є підставою для відмовлення у позові, бо як вбачається з матеріалів справи та в обґрунтуванні рішення судом першої інстанції встановлено, що не заперечувалося відповідачем, що на відповідача відкрито особистий рахунок, з якого вбачається, що відповідач на протязі тривалого часу у тому числі і у спірний період частково сплачував нарахування позивачем за спожиту теплову енергію. А його обов'язок зі сплати богу виникає відповідно до положень ст.. 11 ЦК України, де йдеться про те, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у лютому 2014 року просив суд застосувати до правовідносин, які склалися між сторонами строк позовної давності.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги у частині того, що позивач не навів у суді мотивованого розрахунку вартості виставлених на стягнення послуг з теплопостачання, бо як вбачається з рішення суду першої інстанції, суд перевірив тарифи, відповідно до яких проводилося нарахування вартості, та обґрунтував це у рішенні.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта у тій частині, що послуги з теплопостачання йому не надавалися, бо його квартира була відключена від цих послуг, бо як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач самовільно без законних підстав відокремив свою квартиру від мереж централізованого опалення, що не є підставою для звільнення, або зменшення плати за теплову енергію. Будинок є єдиною інженерною системою, право власності, а відповідно, і відповідальність за його належний технічний стан несуть солідарно всі мешканці будинку. До інженерного обладнання в будинку належать інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання противопожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).

Переобладнання системи опалення призводить до розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення, яка належить до інженерної системи будинку як цілосного майнового комплексу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та правильних висновків суду не спростовують, то підстави для скасування або зміни рішення суду відсутні, а тому апеляційну скаргу позивача апеляційний суд відхиляє, а рішення суду першої інстанції - залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303,308, 315 ЦПК України, апеляційний суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 5 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: