Ухвала суду № 38380338, 16.04.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/89/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Куценко О. В.

Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду Деревінський С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2014 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Деревінського С.М.,

суддів: Осєтрова В.І., Кабанової В.В.,

при секретарі Абрамовій А.О., Берневек О.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда кримінальне провадження № 12012120060001106 за апеляційними скаргами: обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, прокурора прокуратури м. Кіровограда Козиря Є.М. на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 листопада 2013 року.

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кіровограда, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, який одружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, до кримінальної відповідальності притягується вперше, -

засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 3000 грн. матеріальної шкоди.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Кримінальне провадження розглянуто з участю:

прокурора Агеєва В.М.,

захисника ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння за таких обставин.

08.02.2013 року приблизно о 5 год. 45 хв. ОСОБА_3 разом зі своїм сином ОСОБА_8 знаходились біля входу в Центральну району лікарню, що по вул. Аерофлотській, 5 м. Кіровограда.

У цей момент поряд з ними проходили ОСОБА_6 і ОСОБА_9 Почувши уривок розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 жартівливого характеру, ОСОБА_6 не розібравшись в ситуації сприйняв її як особисту образу.

З метою з'ясування особистих відносин ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_8 і наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя зліва, від чого останній впав на землю. Одразу після нанесення ОСОБА_6 удару, ОСОБА_3 рибацьким буром наніс йому кілька ударів по правій боковій поверхні верхньої третини спини, при цьому один з ударів прийшовся по тім'яній ділянці голови зліва.

Своїми діями ОСОБА_3 умисно спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: вдавленого багато уламкового перелому лобної та тім'яної кістки зліва з проникненням кісткових фрагментів в порожнину черепу до 1,5 см, гематоми м'яких тканин зліва, рани лівої тім'яної ділянки голови, локальної пневмоцефалії, контузіонно-геморрагічного забою прилеглих відділів мозку, які відносяться до категорії тяжких, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

У апеляційних скаргах:

Обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України та призначити покарання в межах санкції цієї статті із застосуванням ст. 66 та ст. 75 КК України, без ізоляції від суспільства.

В обґрунтування вимог посилається на те, що він діяв у межах необхідної оборони, оскільки потерпілий ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп'яніння, в руках тримав ніж. Після того, як ОСОБА_6 без причини ударив його сина в обличчя, внаслідок чого той впав і втратив свідомість, він, злякавшись за його життя, підбіг і почав вибивати рибацьким буром у ОСОБА_6 ніж. Умислу наносити потерпілому будь-які травми не мав, звідки виникла у потерпілого травма голови не знає, так як навмисно по голові його не бив. Намагаючись подалі відштовхнути ОСОБА_6 від сина, вони упали, а підвівшись побачив кров на голові потерпілого і відвів його до лікарні. Від його ударів по руці, у потерпілого з руки випав ніж та опинився під ним, а дівчина потерпілого сховала ніж незважаючи на те, що син просив викликати міліцію. Потім вони з сином поїхали на рибалку.

Вважає, що травма голови у потерпілого могла виникнути випадково, під час одного з ударів буром по руці, в якій у потерпілого був ніж. Також травма могла виникнути під час падіння, коли вони разом впали і потерпілий міг вдаритись головою об рибацький бур, який опинився під ним.

Захисник ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України та призначити покарання в межах санкції цієї статті із застосуванням ст. 66 та ст. 75 КК України, без ізоляції від суспільства.

В обґрунтування вимог посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що протиправне посягання стосовно ОСОБА_8 було припинено, а посягання на життя і здоров'я обвинуваченого ще не було. Вважає, що такі висновки не узгоджуються з роз'ясненнями в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» № 1 від 26.04.2002 року та фактичними обставинами справи.

Так, свідок ОСОБА_8 пояснив, що після удару потерпілого він упав, а тому не бачив і не міг бачити ніж в руках потерпілого. Потерпілий визнає, що обвинувачений наніс йому кілька ударів рибацьким буром після того, як він ударив ОСОБА_8, один з ударів прийшовся по голові. Обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що наносив удари буром по тулубу потерпілого ОСОБА_6, так як хотів вибити ніж з руки останнього. Такий же порядок дій повідомляє свідок ОСОБА_10 При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 побачив ніж в руках потерпілого ОСОБА_6 у той момент, коли його син уже отримав удар, але ще не підвівся з землі. Після того як потерпілого ОСОБА_6 обвинувачений підняв та супроводив до лікарні, ніж у розкладеному вигляді побачили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9

Описані обставини, на думку апелянта, свідчать, що події відбувались стрімко, а оскільки ніж в руках потерпілого з'явився після удару, нанесеного ОСОБА_8, то підстав вважати, що протиправне посягання закінчено не було. Враховуючи, що події відбувались приблизно о 5 год. 30 хв., на вулиці було фактично безлюдно, потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння, проявляв агресію, розпочав бійку, то обвинувачений об'єктивно не мав часу на обмірковування чи закінчив потерпілий протиправне посягання, з якою метою він тримає в руках ніж та чи буде цей ніж застосовувати проти ОСОБА_8 чи самого обвинуваченого.

Також вказала, що суд критично оцінюючи показання послався на об'єктивну помилку обвинуваченого, проте залишив поза увагою ч. 1 ст. 37 КК України щодо уявної оборони та вимоги ч. 3 ст. 37 КК України. Зокрема, якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

При призначенні покарання, як обставини, що пом'якшують покарання просить врахувати надання ОСОБА_3 допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину та вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного його неправомірними діями. Покарання просить призначити із застосуванням ст. 75 КК України.

Прокурор не оспорюючи доведеності вини та юридичної кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду першої інстанції скасувати. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Свої вимоги мотивує тим, що призначаючи покарання суд порушив вимоги ст. 65 КК України та безпідставно застосував ст. 69 КК України.

Обвинувачений свою вину не визнав, давав неправдиві показання чим перешкоджав слідству, доставивши потерпілого до лікарні з місця вчинення злочину зник, завдані потерпілому збитки не відшкодував, тому не погоджується з висновками суду про визнання обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого визнання вини, надання допомоги потерпілому, сприяння слідству.

Захисник ОСОБА_4 на апеляцію прокурора подала заперечення, в яких зазначила, що обставини на які посилається прокурор не можуть бути підставами для скасування вироку. Під час досудового та судового слідства обвинувачений надавав послідовні і правдиві показання, викладав розвиток подій так, як йому запам'яталося, його показання співпадають з показаннями потерпілого та свідків. Оспорювання стороною захисту правової кваліфікації вчинених дій є реалізацією конституційного права на захист, а не перешкоджанням встановленню істини.

Посилаючись на те, що обвинувачений не відшкодував завдані збитки, прокурор не врахував, що в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, що ідентифікують особу потерпілого, декілька разів змінювались прізвище, ім'я та по батькові потерпілого. До того ж під час обрання запобіжного заходу судом покладено на обвинуваченого зобов'язання уникати будь-яких контактів, як особисто, так і через сторонніх осіб з потерпілим ОСОБА_6

Заслухавши доповідача, провівши під час апеляційного розгляду судове слідство в обсязі допиту обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідження матеріалів кримінального провадження, заслухавши сторону захисту, яка підтримала доводи своїх апеляцій, а у задоволенні апеляції прокурора просила відмовити. Заслухавши прокурора, який підтримав апеляцію, а у задоволенні апеляцій сторони захисту просив відмовити, обговоривши доводи апеляцій та перевіривши матеріали кримінального провадження, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів визнає апеляційні скарги сторони захисту такими, що підлягають задоволенню, апеляційну скаргу прокурора такою, що задоволенню не підлягає, а вирок суду зміні з таких підстав.

Відповідно до статей 409, 410, 411, 413 КПК України підставами для зміни судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Суд апеляційної інстанції, за змістом ст. 408 КПК України, змінює вирок у разі зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.

Так, суд першої інстанції провівши судовий розгляд, встановивши факт умисного заподіяння потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, дійшов до помилкових висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження так, як не дотримався вимог п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України.

Зокрема не встановив мотив та мету вчинення кримінального правопорушення, а тому не правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_3

Як убачається з показань обвинуваченого ОСОБА_3, які він дав суду першої інстанції та апеляційному суду, що 08.02.2013 року приблизно о 5 год. він на рибацькому ящику, а син ОСОБА_8 на стільці, сиділи на зупинці неподалік від воріт районної лікарні, очікували автомобіль, щоб їхати на рибалку, при цьому розмовляли між собою. Поряд проходив раніше незнайомий ОСОБА_6 з дівчиною. Відійшовши від них на певну відстань, ОСОБА_6 розвернувся і направився до сина. Він і син підвелися на ноги. Підійшовши до сина, ОСОБА_6 безпричинно наніс йому удар рукою в обличчя. Від удару, син перечепився через стілець і упав на землю.

Побачивши в руках у ОСОБА_6 ніж, який той дістав із кармана, захищаючи життя і здоров'я сина, ОСОБА_3 з рибацьким буром, який тримав у руках, підійшов до ОСОБА_6 З метою вибити ніж, рибацьким буром зліва направо ОСОБА_3 наніс кілька ударів ОСОБА_6 по руці. Не заперечує, що рибацьким буром міг попасти ОСОБА_6 по голові, але стверджує, що умисно удар в голову не наносив. Після удару, з його рук випав бур, ОСОБА_6 впав, а він на нього зверху. Коли підвівся на ноги, побачив під ОСОБА_6 кров, там же був ніж. Він допоміг потерпілому встати на ноги, і відвів його до прийомного відділення лікарні.

Так, як дівчина, що була з потерпілим не хотіла викликати міліцію, підняла ніж ОСОБА_6 і передала невідомій жіночці, яка уїхала на маршрутному таксі з місця події, він з сином сів до автомобіля, який приїхав за ними і поїхав на рибалку.

У вироку, суд першої інстанції не дав оцінки послідовним показанням обвинуваченого ОСОБА_3, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 від заподіяв захищаючи свого сина ОСОБА_8 від його суспільно-небезпечного посягання.

Відповідно до ст. 36 закону України про кримінальну відповідальність необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Згідно ч. 3 ст. 37 КК України, якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяється в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

Доводи апеляції сторони захисту, а також показання обвинуваченого, що ОСОБА_3 мав право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання ОСОБА_6, вчиненого щодо його сина ОСОБА_8, проте захищаючи охоронювані законом його права та інтереси, застосував такий спосіб захисту, який явно не відповідав характеру і небезпеці посягання, а тому при перевищенні меж необхідної оборони умисно заподіяв ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, колегія суддів визнає обґрунтованими, оскільки підтверджуються:

Показаннями потерпілого ОСОБА_6, який суду першої інстанції пояснив, що перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 08.02.2013 року о 5 год. разом із співмешканкою ОСОБА_9 повертався з роботи додому, при цьому йдучи курив та вживав пиво. Проходячи повз раніше незнайомих ОСОБА_3 і ОСОБА_8, почув жарти та сміх. Вирішивши, що жарти спрямовані на його адресу, з метою розібратися з чоловіками, повернувся до них. Поставивши пляшку з пивом, підійшов до ОСОБА_8, і кулаком наніс йому удар в обличчя. Від удару ОСОБА_8 упав, потім підвівся і наніс йому удар, між ними виникла бійка.

Під час бійки, ОСОБА_3 наніс йому кілька ударів рибацьким буром, один із яких в голову. Від удару він впав, подальші події не пам'ятає.

Стверджує, що у той день, складений ніж у нього був, але знаходився в кишені куртки. Коли підходив до ОСОБА_8 щоб розібратися, ніж з кармана не діставав і ним не погрожував.

Свідок ОСОБА_8 з приводу обставин кримінального провадження та спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 дав показання, аналогічні показанням обвинуваченого. При цьому вказав, що коли ОСОБА_6 наносив йому удар, в руках у потерпілого ножа не бачив. Стверджує, що все відбулося миттєво за 3-5 сек. починаючи з моменту, як потерпілий наніс йому удар і до спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Після бійки, під тілом потерпілого ОСОБА_6 виявлено ніж у розкладеному вигляді.

Свідок ОСОБА_9 про обставини спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень дала показання, аналогічні показанням потерпілого. При цьому вказала, що намагалася стримувати ОСОБА_6 від протиправних дій стосовно ОСОБА_8

Показаннями свідка ОСОБА_10, згідно яких вона у той день поверталася додому з нічної зміни. Попереду неї, на відстані 150-200 м йшли ОСОБА_6 і ОСОБА_9 Біля воріт районної лікарні на зупинці сиділи двоє чоловіків. Пройшовши повз чоловіків приблизно 50 м, ОСОБА_6 раптово розвернувся і направився до них, вона його не пускала, але він її не послухав. Один з чоловіків підвівся, ОСОБА_6 підійшов і наніс йому удар кулаком в обличчя. ОСОБА_3 рибацьким буром наніс два удари ОСОБА_6 по тулубу, а третій удар по голові. Від удару буром по голові, ОСОБА_6 закричав і впав. ОСОБА_3 доставив потерпілого у лікарню, а сам із сином уїхав на таксі. Стверджує, що ніж у розкладеному вигляді виявили під тілом ОСОБА_6, в руках у потерпілого під час бійки ножа не бачила так як було темно.

Крім того, доводи апеляцій сторони захисту і показання обвинуваченого ОСОБА_3 про вчинення стосовно його сина протиправного посягання з боку потерпілого ОСОБА_6, а також заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а саме:

- протоколом огляду місця події від 08.02.2013 року, згідно якого на вул. Кільцевій м. Кіровограда встановлено місце вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення (аркуші к.п. 9-13);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.03.2013 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_6 показав і розказав за яких обставин він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, безпричинно вчинив сварку із свідком ОСОБА_8, яка переросла в бійку, під час якої обвинувачений ОСОБА_3 рибацьким буром спричинив йому тілесні ушкодження ( аркуші к.п. 22-25);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.02.2013 року, згідно якого обвинувачений ОСОБА_3 показав і розказав за яких обставин спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження ( аркуші к.п.42,43);

- протоколом огляду місця події від 27.03.2013 року, згідно якого в службовому кабінеті Кіровського ВМ КМВ УМВС України в області, у свідка ОСОБА_10 вилучено ніж, який належить ОСОБА_6 та виявлений під його тілом у розкладеному вигляді, після того, як ОСОБА_3 захищаючи свого сина від суспільно небезпечного посягання, рибацьким буром спричинив потерпілому тілесні ушкодження ( аркуш к.п. 72);.

- протоколом пред'явлення речей для впізнання від 28.03.2013 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_6 впізнав належний йому розкладений ніж, який був при ньому 08.02.2013 року (аркуш к.п. 83).

Разом з цим, незважаючи на те, що під час захисту ОСОБА_8 від протиправного суспільно небезпечного посягання потерпілого ОСОБА_6 у обвинуваченого було право на необхідну оборону, він застосував такий спосіб захисту, який явно не відповідав характеру і небезпеці посягання, що підтверджується:

- протоколом огляду місця події від 10.02.2013 року, згідно якого в приміщенні службового кабінету № 424 Кіровоградського МВ УМВС України в області у ОСОБА_3 вилучено рибацький бур, яким він при перевищенні меж необхідної оборони спричинив ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження ( аркуші к.п. 37-39);.

- висновком експерта судово-медичної експертизи № 332 від 19.03.2013 року, відповідно до якого встановлена локалізація, механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_6, а також те, що вони відносяться до категорії тяжких як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Пошкодження не могли утворитися при падінні потерпілого з положення стоячи на плоску чи виступаючу поверхню. Тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах на які вказує потерпілий ОСОБА_6 та не могли утворитися при обставинах, на які вказує ОСОБА_3 (аркуші к.п. 51-52).

Даним висновком експерта спростовуються доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_3, що умисно тілесні ушкодження він потерпілому ОСОБА_6 не спричиняв, вони могли утворитися випадково, або при падінні головою на рибацький бур, який випав у нього з рук.

Аналізуючи досліджені зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, а також доводи апеляцій сторони захисту, колегія суддів визнає, що відповідно до ч. 3 ст. 27 Конституції України та ст. 36 КК України обвинувачений ОСОБА_3 мав право на необхідну оборону, оскільки стосовно його сина ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_6 безпідставно застосував протиправне суспільно небезпечне посягання на його життя і здоров'я. Зазначене не заперечує сам потерпілий ОСОБА_6, та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10

Під час протиправного посягання, не виказуючи будь-яких погроз ОСОБА_6 дістав із кишені складений ніж, який розклав і утримував у руці.

Наявність ножа, підтверджує і сам потерпілий ОСОБА_6, але заперечує факт, що діставав ніж із кишені.

Однак, факт виявлення ножа у розкладеному вигляді під тілом ОСОБА_6 після заподіяння йому тілесних ушкоджень, об'єктивно підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та свідчить про правдивість показань обвинуваченого ОСОБА_3, що після падіння ОСОБА_8 від удару ОСОБА_6, останній тримав у руці ніж.

У свою чергу наведене спростовує показання ОСОБА_6, що коли він підходив до ОСОБА_8 і наносив йому удар кулаком в обличчя, ножа з кишені не діставав. До того ж відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви, колегія суддів тлумачить на користь обвинуваченого ОСОБА_3

Раптовість і несподіваність активних, протиправних дій потерпілого ОСОБА_6 стосовно ОСОБА_8 в обстановці, що склалася не давало можливості обвинуваченому наперед передбачати подальший розвиток подій. Навіть незважаючи на те, що потерпілий погроз застосування ножа не виказував, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8, обвинувачений не міг усвідомлювати в даній обстановці, помилковість свого припущення та сприймав посягання ОСОБА_6, як реальну загрозу життю і здоров'ю свого сина.

Тому діючи з метою захисту від протиправного суспільно небезпечного посягання ОСОБА_6, при цьому перевищуючи межі необхідної оборони, ОСОБА_3 наявним у нього рибацьким буром, умисно наніс ОСОБА_6 кілька ударів по правій боковій поверхні верхньої третини спини та один удар по тім'яній ділянці голови зліва, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.

Таким чином, апеляційним судом під час розгляду кримінального провадження встановлено, що 08.02.2013 року приблизно о 05 год. 45 хв. ОСОБА_3 разом зі своїм сином ОСОБА_8 знаходились біля входу в Центральну району лікарню, що по вул. Аерофлотській, 5 м. Кіровограда, очікуючи автомобіль щоб їхати на рибалку.

У цей час поряд із ними проходили ОСОБА_6 і ОСОБА_9, які перебували в стані алкогольного сп'яніння. Почувши уривок розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, жартівливого характеру, ОСОБА_6 не розібравшись в ситуації сприйняв її як особисту образу.

Діючи безпричинно, для з'ясування стосунків, а також спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_8 і несподівано умисно наніс йому удар кулаком правої руки в обличчя зліва. Від удару ОСОБА_8 впав на землю. Після нанесення удару, не виказуючи будь-яких погроз, ОСОБА_6 дістав із кармана складений ніж, який розклав і утримував у правій руці.

Розцінюючи обстановку, що склалася та сприймаючи посягання ОСОБА_6 як реальне посягання, при цьому не усвідомлюючи помилковість свого припущення, діючи з метою захисту сина ОСОБА_8 від його протиправного посягання, при цьому перевищуючи межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, ОСОБА_3 наявним у нього рибацьким буром, умисно наніс кілька ударів по правій боковій поверхні верхньої третини спини та один удар по тім'яній ділянці голови зліва ОСОБА_6

Своїми діями, які у даному випадку явно не відповідали обстановці захисту, при перевищенні меж необхідної оборони, ОСОБА_3 умисно спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: вдавленого багато уламкового перелому лобної та тім'яної кістки зліва з проникненням кісткових фрагментів в порожнину черепу до 1,5 см., гематоми м'яких тканин зліва, рани лівої тім'яної ділянки голови, локальної пневмоцефалії, контузіонно-геморрагічного забою прилеглих відділів мозку, що відносяться до категорії тяжких, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

Усвідомивши, що перевищив межі необхідної оборони, шляхом заподіяння тяжкої шкоди, яка явно не відповідала обстановці захисту, намагаючись врятувати життя, ОСОБА_3 почав надавати потерпілому ОСОБА_6 першу долікарську допомогу, а потім доставив його до приймального відділення Центральної районної лікарні м. Кіровограда, чим забезпечив своєчасне надання медичної допомоги.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає обвинуваченого ОСОБА_3 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, та вважає за необхідне перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікувати за ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що істотних порушень кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування вироку, або перешкоджали чи могли перешкодити суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу, ухвалити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не виявлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, колегія суддів відповідно до вимог статей 50, 65 КК України враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 124 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 колегія суддів враховує, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно ( аркуш к.п. 95), осудний, на обліку у нарколога і психіатра не перебуває, працює за індивідуальною угодою на СТО «Рибалко І.О.», де характеризується позитивно, має дружину, яка хворіє.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 колегія суддів визнає, що він фактично винуватість свою визнав повністю, у вчиненому розкаявся, надав медичну допомогу потерпілому безпосередньо після вчинення злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено.

Ураховуючи викладене, обставини кримінального правопорушення, дані про особу, вік та стан здоров'я обвинуваченого, а також думку потерпілого ОСОБА_6 суворо ОСОБА_3 не карати, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання в межах санкції ст. 124 КК України у виді 180 годин громадських робіт.

Обране обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст. 124 КК України, на переконання колегії суддів, за своїм видом і розміром буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого, обставинам справи, але й його особі є справедливим, обґрунтованим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 і попередження нових злочинів.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляції прокурора, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України судом першої інстанції допущено порушення вимог ст. 69 КК України.

Так, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом відповідно до вимог ст. 69 КК України, можливе за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Однак, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст.121 КК України, судом першої інстанції порушено вимоги ст. 69 КК України. Як вбачається із вироку, судом визнано лише одну обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - щире каяття, що у такому випадку при відсутності кількох обставин, які пом'якшують покарання, виключає можливість застосування ст. 69 КК України.

Проте, зазначене порушення вимог ст. 69 КК України, з урахуванням вище викладеного, та перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України не дає підстав для задоволення апеляції прокурора.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі, а апеляцію прокурора прокуратури м. Кіровограда Козиря Є.М., залишити без задоволення.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_3 змінити.

Дії ОСОБА_3 перекваліфікувати з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України та призначити покарання у виді 180 годин громадських робіт.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання її копії.

Судді:

Деревінський С.М. Осєтров В.І. Кабанова В.В.