Ухвала суду № 38379773, 16.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4532/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Кравченко К.В. та Вербицької Н.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Прокопенко Яни Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 липня 2013 року за №0004712200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) за основним платежем на 58212,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 29106,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару та його подальше використання у господарській діяльності.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2013 року за №0004712200.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена виїзна документальна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ "Т.Д.Р.- Електро" за лютий 2013 року, результати якої оформлені актом від 07 червня 2013 року за № 2878/22.4/32125693.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем ч.1 ст.201, ч.ч.1-5 ст.203, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правовідносинам між ТОВ та ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" щодо придбання олії соняшникової нерафінованої у лютому 2013 року, та п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту та до заниження суми ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет на загальну суму ПДВ 58212,00 грн., у лютому 2013 року.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2013 року за №0004712200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 58212,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 29106,00 грн..

Винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності виконання договору поставки та відсутності підстав для визнання зазначеної угоди такої, що вчинена із порушенням вимог ст.203 ЦК України. Також, судом зазначено, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, у зв'язку з чим суд вважав висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 27 лютого 2013 року між ТОВ та ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" укладено договір поставки № 1088, за яким ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" зобов'язується передати у власність покупцю товар (олію соняшникову нерафіновану невиморожену, першого сорту), а покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її вартість.

На підтвердження фактичної реалізації наведеного договору та передання олії соняшникової нерафінованої невимороженої, першого сорту, у кількості 35640,00 кг. на суму 349272,00 грн. суду було надано видаткову накладну №РН-0000071 від 27 лютого 2013 року, податкову накладну від 27 лютого 2013 року, рахунок-фактуру №СФ-0000039 від 27 лютого 2013 року, банківські виписки від 27 лютого 2013 року та від 28 лютого 2013 року, які підтверджують фактичний розрахунок за отриманий товар ТОВ.

Крім того, про реальну доставку товару покупцю свідчить товарно-транспортна накладна від 27 лютого 2013 року за №525148 з зазначенням всіх необхідних реквізитів, як то: назва автопідприємства, особові дані водія, пункти навантаження та розвантаження, назва, кількість продукції, печатки та підписи осіб контрагентів та інші дані.

Також підтвердженням фактичного отримання товару є картки складського обліку, які підтверджують фактичне надходження та використання сировини у виробничому процесі, та витяг із журналу контрольних аналізів вхідної сировини, і технологічного процесу цеху дезодорації і рафінації олії, відповідно в якому зазначено, що олія, яка надійшла від ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" у лютому 2013 року, проходила відповідний контрольний аналіз щодо якості продукції.

Матеріали справи також містять відомості, що отриманий від ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" товар (олія соняшникова нерафінована) був перероблений на власних потужностях позивача і виготовлена готова продукція - олія соняшникова рафінована дезодорована виморожена, марки "П".

Окрім іншого, колегія суддів а зазначає, що договір поставки №1088 від 27 лютого 2013 року між ТОВ та ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" був предметом дослідження Господарського суду Миколаївської області, за наслідком якого судом господарської юрисдикції винесено рішення від 22 серпня 2013 року, яке 09 вересня 2013 року набрало законної сили.

Наведеним рішенням було встановлено, що ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" виконало в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором №1088 від 27 лютого 2013 року з поставки товару, а також зазначено, що системний аналіз наявних в справі доказів не свідчить про фіктивність суб'єкта господарської діяльності - ТОВ "Т.Д.Р.-Електро". Висновки, викладені в акті перевірки ДІII №2878/22.4/32125693 від 07 червня 2013 року встановлюють факт вчинення правочину, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків та порушення вимог податкового законодавства, однак, не містять висновків, що ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" є суб'єктом господарської діяльності з ознакою фіктивності. Інших доказів, які б підтверджували, що ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" є суб'єктом господарської діяльності з ознакою фіктивності суду (Господарському суду Миколаївської області) не подано.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи, що договір позивача з контрагентом в судовому порядку недійсним не визнавався, підстав для визнання його нечинним із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо постачання відповідних товарів, які відповідають вимогам обліку, податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, а також приймаючи до уваги обставини, встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області, які не потребують доказування, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ по вказаним правовідносинам з ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" до складу свого податкового кредиту.

Доводи ДПІ, викладені в акті перевірки, щодо фіктивності господарської операції позивача з контрагентом в зв'язку з не наданням ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" документів стосовно господарських операції з контрагентами-покупцями та контрагентами-замовниками за певні періоди 2010 - 2013 років для проведення звірки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сам факт не надання таких документів ТОВ "Т.Д.Р.-Електро", тим більше за 2010 - 2012 роки (договір поставки олії був укладений 27 лютого 2013 року), не може свідчити про порушення ТОВ податкового законодавства, а також про дефектність господарських відносин позивача з контрагентом.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не поставлено в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб, тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, надання податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Вказані положення, також, узгоджуються зі змістом статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

При цьому колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: К.В. Кравченко Н.В. Вербицька