Ухвала суду № 38379739, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13627/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом ПАТ "Ритейлінгова компанія "Євротек" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003572202 від 15.05.2013, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року ТОВ «Ритейлінгова компанія «Євротек» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 15 травня 2013 року № 0003572202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2013р. адміністративний позов ПАТ "Ритейлінгова компанія "Євротек" задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва ДПС було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПрАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 Результати перевірки оформлені актом від 18.04.2013 р. за №1744/22.2-17/34771370.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акту, відповідачем порушено вимоги п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 та п.п. 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України та в результаті чого було занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року у сумі 72 050 грн.

Такий висновок відповідач зробив на підставі того, що первинні документи по взаємовідносинах ФОП ОСОБА_2 з ПрАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ПрАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» до складу податкового кредиту вартості придбаних ТМЦ у ФОП ОСОБА_2

Подане позивачем заперечення на акт перевірки рішення Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було залишено без задоволення, а акт перевірки - без змін

15 травня 2013 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003572202, яким позивачу збільшено грошового зобов'язання з ПДВ на суму 108 075 грн. (75 050 грн. за основним платежем та 36 025 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з вище вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, про наявність всіх правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,

19.07.2012 року між Позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір №ТО367/12.

Відповідно до договору, ФОП ОСОБА_2 приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність ПрАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», яка зобов'язується приймати і оплачувати товари за ціною та в асортименті, погоджених сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору, і в кількості, передбаченій замовленнями на товар; рахунків-фактур; видаткових та податкових накладних.

На підтвердження здійснення перевезень товару позивачем надано копії товарно-транспортних накладних.

На підтвердження здійснення розрахунків позивачем надано копії платіжних доручень.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, висновку про відсутність реальності операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2 податковий орган дійшов на підставі відомостей, зафіксованих у акті ДПІ у м. Чернігові ДПС від 27.11.2012 №2500/17/НОМЕР_2 «Про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2011 по 30.09.2012», зокрема щодо відсутності будь-якої інформації про наявність у ФОП ОСОБА_2 складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутності трудових ресурсів, транспортного та торгівельного обладнання та ін.

Як зазначено з правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 13.12.2012 №К/9991/32048/12, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин, а тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, доводи податкової служби щодо відсутності реального характеру операцій позивача є необґрунтованими, а доводи позивача щодо реальності та товарності операцій підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Отже, господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2 здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З наведеного слідує, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведений факт здійснення господарських операцій.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.