Ухвала суду № 38379667, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4620/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф-Арт" до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення та наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ф-Арт» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому, із урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив: - скасувати податкове повідомлення-рішення № 191/59/29/1501 від 01.03.2013р.; скасувати податкову вимогу № 25-19 від 24.04.2013р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена камеральна перевірка, за результатами якої складено акт від 19.02.2013р. за № 59/2911501-36937340, відповідно до якого позивач допустив арифметичну помилку, яка не вплинула на розрахунок з бюджетом, у зв'язку з чим підлягає донарахуванню позивачу податок на додану вартість в розмірі 31 255,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки 01.03.2013р. відповідачем винесено податкове повідомлення № 0000081502, яким визначено позивачу зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39068,75 в тому числі 7813,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

24 квітня 2013 року №25-19 у зв'язку з несплатою визначеного зобов'язання Фастівською ОДПІ прийнято податкову вимогу форми «Ю» якою визначена загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 36715,14 грн. та пеню в розмірі 493,23 грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що, позивачем були виконані податкові зобов'язання, які задекларовані позивачем (відповідно до уточнюючого розрахунку).

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ф-АРТ» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА» було укладено договір № 1 про асфальтування приміщення в с. Яхни, на виконання якого позивач здійснив будівельні роботи та в кінці листопаду 2012 року, передав представникові ТОВ «ПЕРЕМОГА» акти виконаних будівельних робіт на загальну суму 201 635,00 грн. в тому числі ПДВ 33 605,83 грн.

Із пояснень позивача вбачається, що Замовник в телефонному режимі запевнив, що роботи виконані належним чином, та акти будуть підписані в будь-якому випадку в листопаді місяці, у зв'язку з чим, керуючись ст. 187.1.6 ПК України, позивач подав до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області декларації з податку на додану вартість за листопад 2012р., в якій відобразив, в тому числі прибуток за договором № 1.

Разом з тим, лише 25.12.2012р., СТОВ «ПЕРЕМОГА» було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт і передано позивачеві.

Замовник акти не підписав, відповідно податкову звітність не подав та позивача про це не повідомив. Таким чином, станом на листопад 2012р., у позивача податкового зобов'язання за договором № 1 не виникло.

Таким чином, 17.01.2013р. Позивач подав до відповідача уточнюючий розрахунок, який був прийнятий податковим органом, про що свідчить квитанція № 2.

Крім того, 17.01.2013р., на адресу відповідача направлявся також і додаток за формою № 5, який відповідачем не був прийнятий.

Після консультацій позивача з працівниками ОДПІ, ними було запропоновано змінити додаток № 5 вказавши в ньому не зменшення суми податкового боргу, а його збільшення, оскільки є необхідність перевірки технічної можливості передачі даних від позивача до ОДПІ, а так як декларація вже була прийнята, то ніяких негативних наслідків бути не може.

28.01.2013р., позивачем був ще раз направлений Додаток № 5 зі збільшенням податкового боргу.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так як, позивачем були виконані вимоги наведених норм та надіслано відповідачу уточнюючий розрахунок та додаток № 5 до декларації, який з невідомих причин відповідачем не взято до уваги та не прийнято, то сума яку відповідач намагається стягнути виникла з його помилки та не впливає на розрахунок з бюджетом. Разом з тим, належних пояснень з цього приводу податковим органом надано не було.

Крім того, спірне рішення податкового органу визначає підприємству податкові зобов'язання, які вже задекларовані позивачем (відповідно до уточнюючого розрахунку), у зв'язку з чим у випадку сплати позивачем коштів за спірним рішенням виникнуть обставини подвійного оподаткування, що є неприпустимим та суперечить основним засадам податкового законодавства України.

Так як позивачем задекларовані податкові зобов'язання (відповідно до уточнюючого розрахунку), то є неприпустимим та суперечить основним засадам податкового законодавства України обставини подвійного оподаткування.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення № 191/59/29/1501 від 01.03.2013р. та податкову вимогу № 25-19 від 24.04.2013р., що винесені Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією, однак як вбачається з матеріалів справи (а.с. 82) то номер податкового повідомлення-рішення є №0000081502 а не №191/59/29/1501, як це було помилково вказано позивачем у вимогах та судом першої інстанції в рішенні.

Проте, оскільки дана описка не змінює рішення по суті, то відповідно до ч.2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, позивачем дотримано вимоги норм податкового законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000081502 та податкова вимога № 25-19 від 24.04.2013р відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.