Постанова № 38379568, 24.04.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року м. Чернігів Справа № 825/1138/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

при секретарі - Пушенко О.І.,

за участі представника позивача - Чемерис А.О.,

представників відповідача - Руденка М.М., Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 04.04.2014 року звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області і просить скасувати рішення відповідача №0005271702 від 27.03.2013р. про застосування штрафних санкцій, судові витрати покласти на відповідача. Свої вимоги мотивує тим, що рішення про застосування штрафних санкцій є протиправним, оскільки вартість безкоштовного проїзду працівників залізниці не може бути включена до фонду заробітної плати, так як не стосується виконання робіт, відпрацьованих та невідпрацьованих годин, а таким чином не може бути базою для нарахування та утримання внесків до фондів обов'язкового соціального страхування. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001р. № 160 «Про реалізацію частини другої та третьої ст. 16 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до валових витрат підприємств. Таким чином, вартість безкоштовного проїзду працівників залізниці є додатковим благом - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платником податку його працедавцем (само зайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою. Виходячи із вищевказаного, позивач вважає неправомірними висновки податкової перевірки, зазначені в акті №700/22/01069821 від 17.03.2014р., та вважає, що єдиний соціальний внесок не нараховується при використанні працівниками залізничного транспорту безплатного проїзду залізничним транспортом, наданого їм згідно ст. 16 Закону України "Про залізничний транспорт". Крім того, позивач наполягає на тому, що перевірку було проведено в 2014 році, а оскаржуване рішення винесене 27.03.2013 року, а тому вважає що рішення не підлягає виконанню. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити, пояснили, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», для платників, базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. ВП Станція "Чернігів ПЗЗ" відповідно до умов колективного договору здійснює відшкодування в повному обсязі проїзду на залізничному транспорті працівникам, їх дітям та пенсіонерам підприємства. Відповідно до Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року за N 21-5, зазначено, що визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5. Згідно з п.2.2.10 розділу 2 Інструкції, витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, належать до Фонду оплати праці у складі додаткової заробітної плати, а відтак сума на відшкодування безоплатного проїзду належить до бази для нарахування єдиного соціального внеску. Враховуючи наведе, ДПІ в м. Чернігові просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що працівниками ДПІ в м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області було проведено виїзну планову перевірку ВП Станції "Чернігів ПЗЗ" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 17.03.2014р. №700/22/01069821.

Перевіркою встановлено порушення ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями, у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований та не утриманий єдиний внесок за 2011 -2012 роки в сумі 12264,14 грн.

Рішенням Державної податкової інспекції в м. Чернігові ГУ Міндоходів в Чернігівській області № 0005271702 від 27.03.2013 року до філії відокремленого підрозділу «Станція Чернігів Південно-Західної залізниці» було застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 6132,12 грн.

Перевіркою було встановлено, що філією ВП «Станція Чернігів ПЗЗ» відповідно до умов колективного договору здійснює відшкодування в повному обсязі проїзду на залізничному транспорті працівникам, їх дітям та пенсіонерам підприємства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Пунктом 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. N 5 визначено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.

До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з:

фонду основної заробітної плати;

фонду додаткової заробітної плати;

інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п.п. 2.2.10 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. N 5 фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять зокрема витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту.

Підпунктом 2.3.4 Інструкції передбачено, що іншими заохочувальними та компенсаційними виплатами є виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, зокрема вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування.

Виходячи з аналізу зазначених норм база для сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є фонд оплати праці, який складається із фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Відповідно до вимог Інструкції зі статистики заробітної плати до фонду додаткової заробітної плати відносяться витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, а відтак зазначені витрати відносяться до фонду заробітної плати в цілому і є частиною бази для визначення суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що встановлене під час проведення перевірки порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», дійсно було вчинено філією ВП «Станція Чернігів Південно-Західної залізниці», а саме не було враховано витрати щодо надання безкоштовного проїзду працівникам підприємства, членам їх сімей та пенсіонерам з числа працівників підприємства, у розрахунку бази для вирахування єдиного внеску, а тому рішення про застосування штрафних санкцій є правомірним.

Щодо того, що рішення датоване 27.03.2013 року, а перевірка проводилась в 2014 році, то суд зазначає, що сама по собі наявність описок в тексті рішення про застосування штрафних санкцій не є безумовною підставою для висновку про неправомірність, визначених штрафних санкцій.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем вчинені порушення вимог, зазначені в акті перевірки, і рішення про застосування штрафних санкцій є правомірним, тому позовні вимоги про скасування рішення №0005271702 від 27.03.2013р. про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" відмовити в задоволенні позову.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Кашпур