Постанова № 38379076, 14.04.2014, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/2380/14-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2014 року Комсомольський районний суд м.Херсона у складі:

головуючої судді Іванцової Н.К.,

за участю секретаря Севастьянової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду із вищезазначеним позовом до відповідача, в якому вказує, що до листопада 1997 року ОСОБА_2 проживала у м.Херсоні, після чого виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де 21.01.2006 року досягла пенсійного віку згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 06.02.2014 р. вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії ОСОБА_2 за віком. Однак, своїм листом №21/0-1 від 20.02.2014 року відповідач відмовив в призначенні ОСОБА_2 пенсії. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки особа має право на пенсійне забезпечення в Україні, навіть якщо набуває громадянство іншої держави. На підставі вищевикладеного, представник позивача просить визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні щодо відмови у призначення пенсії за віком ОСОБА_2; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні призначити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 06 лютого 2014 р.

В судовому засіданні представник позивача, за довіреністю ОСОБА_1, підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні, за довіреністю Бусіна М.А., в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з тих підстав, що позивачем не надано до пенсійного фонду паспорту громадянина України із відміткою про його реєстрацію, що, на думку відповідача, унеможливлює призначення пенсії позивачу. На підставі викладеного, просила в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд встановив, що позивач ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Херсоні, має громадянство України, що підтверджується відповідною копією її паспорту, який є власністю України. З якого також вбачається, що постійним місцем проживання позивача є країна - Ізраїль.

В 1997 року ОСОБА_2 виїхала до країни Ізраїль, де проживає і до теперішнього часу. Однак, до того часу вона проживала, працювала на території України в м.Херсоні. В Україні пенсія ОСОБА_2 не призначалась та не нараховувалась, що в свою чергу не заперечувалось сторонами по справі.

Листом №21/0-1 від 20.02.2014 року відповідач відмовив в призначенні ОСОБА_2 пенсії (а.с.5).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

За положенням п.2 частини першої ст.49, другого речення ст.51 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009 року, яка полягала в тому, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, то Рішенням Конституційного суду України їх визнано такими, що не відповідають Конституції України /є неконституційними/ та згідно з його п.2 втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Однак, при цьому положення статті 92 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавались.

За нормами статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року, № 1788-XII, громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Відповідно до ч.1 ст.44 «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ст.51 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Окрім цього, представником позивача в судовому засіданні не було доведено, що позивач ОСОБА_2 не отримує пенсію, або щомісячне грошове утримання з інших джерел, тобто за місцем постійного проживання в Ізраїлі, оскільки така обставина є перешкодою для призначення пенсії за віком в Україні.

У урахуванням вищезазначеного вбачається, що вимоги Закону України «Про пенсійне забезпечення» не суперечать положенням Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування». Окрім цього, із матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами по справі, що позивач ОСОБА_2 не проживає та не зареєстрована у м.Херсоні, у зв'язку з чим призначення їй пенсії не входить до компетенції Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що правові підстави для визнання незаконної бездіяльності відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 та зобов'язання відповідача призначити виплату пенсії за віком, відсутні.

Керуючись ст.ст.8,19,22,24,46 Конституції України, ст.2 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.4,7,44,49,51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.10,11,18,71,99,100,161-163 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Одеського апеляційного адміністративного суду через Комсомольський районний суд м. Херсона.

Суддя:Н. К. Іванцова