Рішення № 38378687, 02.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.2014 Справа № 905/1501/14

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.,

розглянувши матеріали справи за позовом Донецької міської ради, м.Донецьк,

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк,

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, повернення та приведення земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан, -

За участю:

представник позивача Плехова О.П. за довіреністю;

представник відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач Донецька міська рада, м.Донецьк, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0025 га із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_2, яка використовується для розміщення торгівельного павільйону для реалізації плодово-овочевої продукції, шляхом приведення зазначеної земельної ділянки у придатний для використання стан та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки Донецькій міській раді.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Донецької міської ради від 19.09.2008р. №23/8 «Про Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м.Донецьку», попередження Донецької міської ради про усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства України від 07.02.2014р., акти обстеження земельної ділянки від 07.02.2014р. та від 03.03.2014р. Позивач зазначає, що відповідачем самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,0025 га, яка використовується для ведення комерційної діяльності, а саме реалізації плодово-овочевої продукції. В правове обґрунтування позивач наводить ст.ст. 116,125,126,212 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 11.03.2014р. порушено провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання 02.04.2014р. з'явився, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2014р., як і в попередні судові засідання, не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за адресою, визначеною у якості його місцезнаходження за матеріалами справи, що підтверджується залученим до матеріалів справи поштовим конвертом, який було повернуто до суду з відміткою «організація не значиться». Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача.

Відповідно до положень п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами справи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецької міської ради, м.Донецьк №23/8 від 19.09.2008р. «Про Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м.Донецьку», було затверджено Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м.Донецьку.

На виконання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» рішення Донецької міської ради, м.Донецьк №23/8 від 19.09.2008р. було оприлюднено шляхом опублікування його в газеті «Наш дом» від 03.10.2008р. №39 (378).

Відповідно до п.1.5. вказаного Положення, самоврядний контроль за використанням та охороною земель у місті Донецьку здійснює Управління земельних ресурсів Донецької міської ради.

Згідно з п.2.1.13. Положення до повноважень Управління земельних ресурсів Донецької міської ради належить виявлення самовільно зайнятих земельних ділянок.

07.02.2014р. головним спеціалістом Відділу землеустрою Управління земельних ресурсів Донецької міської ради проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2. В акті зафіксовано, що за вказаною адресою відповідачем використовується земельна ділянка орієнтовною площею 0,0025 га під розміщення торгівельного павільйону.

07.02.2014р. відповідачу було вручено попередження Донецької міської ради про усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства України, яке було зафіксоване в акті від 07.02.2014р., та встановлений строк - до 12.02.2014р. для повідомлення позивача щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства України.

03.03.2014р. головним спеціалістом Відділу землеустрою Управління земельних ресурсів Донецької міської ради повторно проведено перевірку земельної ділянки по АДРЕСА_2, за результатами якої встановлено, що відповідачем попередження від 07.02.2014р. не виконано, за вказаною адресою відповідач продовжує використовувати земельну ділянку під розміщення торгівельного павільйону.

Зазначене стало підставою для звернення Донецької міської ради до господарського суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у придатний для використання стан та повернення її Донецькій міській раді.

В листі .№01-17-1639/1966 від 24.03.2014р. Управління Держземагенства у м.Донецьку Донецької області повідомило, що згідно з земельно-кадастровою інформацією, станом на 01.01.2013р., земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, у власність, оренду, постійне або тимчасове користування (у тому числі на умовах оренди) не надавалась. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку, у встановленому законом порядку, не зареєстровано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування, прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок відноситься до повноважень міської ради.

Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно п.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в ст.126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Виходячи з матеріалів справи, в діях відповідача вбачається самовільне зайняття ним земельної ділянки площею 0,0025 га по вул.Первомайській у Ворошиловському районі м.Донецька.

В матеріалах справи відсутні рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки. Спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують його право на користування спірною земельною ділянкою під розміщення торгівельного павільйону площею 0,0025 га.

Отже, відповідачем порушені вимоги земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами обстеження земельної ділянки Відділу землеустрою Управління земельних ресурсів Донецької міської ради від 07.02.2014р. від 03.03.2014р.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Донецької міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, повернення та приведення земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Тому господарський суд стягує судові витрати з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 116, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 1 закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 1, 2, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Донецької міської ради м.Донецьк до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Донецьк про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, повернення та приведення земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан - задовольнити.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (83036, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0025 га із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_2, яка використовується для розміщення торгівельного павільйону для реалізації плодово-овочевої продукції, шляхом приведення зазначеної земельної ділянки у придатний для використання стан та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки Донецькій міській раді.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (83036, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Донецької міської ради (83050, м.Донецьк, вул.Артема, б.98; код ЄДРПОУ 26502957) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.04.2014 року.

Суддя К.С. Харакоз