Ухвала суду № 38376479, 23.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року справа №812/794/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року по адміністративній справі № 812/794/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5141,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 зареєстрована Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 28.07.2003р., та перебуває на обліку у позивача, як платник страхових внесків.

В порушення п.1 ст.19; п.2 та п.6 ст.20 Закону № 1058, п.п. "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" ОСОБА_2 не в повному обсязі сплачувала страхові внески, нараховані за період з 01.12.2006 по 31.12.2009.

Відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону № 1058 за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, за несвоєчасне подання персоніфікованих відомостей про застраховану особу та за неподання розрахунку сум страхових внесків, управлінням до ОСОБА_2 застосовані фінансові санкції в сумі 2042,53 грн. що підтверджується рішеннями № 103 від 16.05.2007, № 106 від 24.05.2007, № 117 від 26.03.2008, № 221 від 12.09.2008, № 222 від 12.09.2008, № 223 від 12.09.2008, № 69 від 14.11.2012, № 70 від 14.11.2012, № 396 від 29.07.2013.

Станом на 01.02.2014 за відповідачем утворилася заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5141,70 грн., у зв'язку з чим позивачем відповідачу направлена вимога № Ф-14 від 14.11.2013. Відповідач вимогу отримав, у встановленому законодавством порядку не оскаржив.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року по адміністративній справі № 812/794/14 позов задоволений частково (а.с.87,88-90).

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області (місцезнаходження: 94300, Луганська область, м. Перевальськ, вул. Леніна, 39а, р/р 25605301750 ЛОУ "Ощадбанк" м. Луганськ, МФО 364081, код ЄДРПОУ 21792593) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4801,70 грн. (чотири тисячі вісімсот одна гривня сімдесят копійок).

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі (а.с.95-96).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 28.07.2003 (а.с.5). В управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі відповідач зареєстрований як платник страхових внесків (а.с.6).

З розрахунку заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вбачається, що за відповідачем обліковується борг за період 01.12.2006 по 31.12.2009 у сумі 5141,70 грн. (а.с.8-11).

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Оскільки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нараховані позивачем за період з 01.12.2006 по 31.12.2009, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, слід застосовувати порядок, що діяв до 01.01.2011р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_2 є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Як вбачається з картки особового рахунку, за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до 01 січня 2011 року, у загальному розмірі 5141,70 грн. (а.с.67-80).

Відповідно до п.2 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Проаналізувавши положення ч.9 ст.106 Закону України № 1058 та абз.5 п.7 Прикінцевих та Перевідних положень Закону № 2464-VІ, колегія суддів погоджує позицію суду першої інстанції, що заборгованість зі сплати страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли до 01.01.2011, мають бути застосовані (стягнуті) і після 01.11.2011, оскільки зазначені заборгованість та штрафні санкції виникли в період дії ч.9 ст.106 Закону № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція щодо застосування абз.5 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 2464-VІ вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 19 лютого 2013 року у справі № 21-432а12.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із несвоєчасною сплатою внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачем до ОСОБА_2 застосовані фінансові санкції, що підтверджується рішеннями № 221 від 12.09.2008, № 222 від 12.09.2008, № 223 від 12.09.2008, № 396 від 29.07.2013 (а.с.20, 23, 25, 30).

Згідно із пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення (частина 13 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

З матеріалів справи вбачається, що за неподання відомостей, управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області прийняті рішення № 103 від 16.05.2007, № 106 від 24.05.2007, № 117 від 26.03.2008, № 69 від 14.11.2012, № 70 від 14.11.2012 (а.с.15, 16, 18, 26, 28).

Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що УПФУ в Перевальському районі безпідставно винесло рішення від 14.11.2012 № 69 та № 70 про застосування до відповідача фінансові санкції за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ за 2009 та 2010 роки на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України № 1058, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України № 2464, і вже не діяла на дату прийняття позивачем рішень про застосування фінансових санкцій.

Правову позицію щодо застосування абз.5 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" висловлено Верховним судом України у постанові від 20 листопада 2012 року у справі за позовом Особи 9 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про визнання рішень протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На думку колегії суду, протиправність рішень позивача від 14.11.2012 № 69 та № 70 про застосування до відповідача фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ за 2009 та 2010 роки у загальному розмірі 340,00 грн. обумовлює необхідність відмови УПФУ в Перевальському районі у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій, застосованих такими рішеннями. Щодо доводів того, що відповідачем не оскаржені зазначені рішення, а тому без заперечення повинно бути стягненні кошти, є безпідставними. Стягненню в судовому порядку підлягають лише ті суми, які є обґрунтованими. При чому, позивач не був позбавлений правової можливості, у випадку не оскарження відповідачем зазначених рішень, реалізувати можливість стягнення цих сум в іншому порядку, ніж в судовому.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року по адміністративній справі № 812/794/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді А.В. Гайдар

Р.Ф. Ханова