Постанова № 38376040, 08.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 р. Справа №805/3657/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 44 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., за участю секретаря судового засідання Піскурєвої Ю.А., представників: позивача - Прощенко О.С. (довіреність від 19.03.2014 року № 123), відповідача - Калиновської М.М. (довіреність від 26.11.2013 року № 4722/05/06/59-13), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» до Управління Укртрансінспекції в Донецькій області про визнання недійсною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11 березня 2014 року № 020355 у розмірі 1700,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» (далі - ТОВ «СКВ-АГРО», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Укртрансінспекції в Донецькій області (далі - Управління Укртрансінспекції в Донецькій області, відповідач) про визнання недійсною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11 березня 2014 року № 020355 у розмірі 1700,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає неправомірною постанову відповідача від 11.03.2014 року № 020355 про застосування до ТОВ «СКВ-АГРО» адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки підприємство не є автомобільним перевізником, а тільки надало власний транспортний засіб в оренду ТОВ «Фідлайф». Отже, як зазначає позивач, ТОВ «СКВ-АГРО» не може відповідати за порушення скоєне орендарем, а тому просив скасувати спірну постанову у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу, що належить позивачу було виявлено, що водій здійснював надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів без оформлення протоколу про перевірку та адаптацію тахографу до транспортного засобу. На думку відповідача, саме власник транспортного засобу, а не орендар, несе всі ризики, пов'язані з володінням та розпорядженням своїм транспортним засобом. За таких обставин відповідач просив суд відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на 07.04.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» зареєстроване як юридична особа, запис до Єдиного державного реєстру внесена 20.09.2007 року за № 1 266 102 0000 027222, ідентифікаційний код - 35421016, місцезнаходження - 83001, Донецька область, м. Донецьк, Ворошиловський район, площа Конституції, будинок 1, 7 поверх (а.с. 24-25).

Згідно з довідкою серії АА № 550408 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ТОВ «СКВ-АГРО» має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД-2010 (класифікація видів економічної діяльності): «46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин», «77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у», «46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», «47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах», «49.41 Вантажний автомобільний транспорт», «68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (а.с. 15).

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що згідно направлення на перевірку від 03.02.2014 року № 023532 Управління Укртрансінспекції в Донецькій області 06.02.2014 року здійснено рейдову перевірку по Слов'янському району та Краснолиманському району ЦРБ з переліку додержання вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.

Під час здійснення цієї перевірки, у м. Красний Лиман району «ЦРБ» відповідачем було перевірено автомобіль марки SCANIA R 420 з номерним знаком НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_3, та встановлено, що під час надання послуг з перевезення вантажу, перевізчик ТОВ «СКВ-АГРО» не забезпечив водія протоколом адаптації тахографа, а також у водія відсутній щоденний реєстраційний листок режимів праці та відпочинку водіїв за 06.02.2014 року. Таким чином, ТОВ «СКВ-АГРО» порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». За результатами зазначеної перевірки Управління Укртрансінспекції в Донецькій області складений Акт від 06.02.2014 року (а.с. 41).

11 березня 2014 року Управління Укртрансінспекції в Донецькій області винесено постанову за № 020355 про застосування до ТОВ «СКВ-АГРО» адміністративно-господарського штрафу у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 1700,00 грн. (а.с. 38).

Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, оскільки не займається таким видом діяльності як надання послуги з автоперевезення, а зазначений автомобіль марки SCANIA R 420 з номерним знаком НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності, було передано на договірних умовах в оренду ТОВ «Фідлайф». Тому, на думку позивача, за скоєнні порушення, які встановив відповідач, має відповідати саме перевізник, тобто орендар транспортного засобу ТОВ «Фідлайф».

Так, між ТОВ «СКВ-АГРО» (Орендодавець) та ТОВ «Фідлайф» (Орендар) укладено договір оренди автомобіля від 22.01.2013 року № 22/01/1, згідно умов якого Орендодавець передає Орендарю у строкове користування автомобілі:

- SCANIA R 420, вантажний контейнеровоз, номер шасі НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САК № 034176, виданого ВРЕР № 3 м. Донецька при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 27.08.2011 року;

- KRONE AZW 18, причіп контейнеровоз, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого ВРЕР № 3 м. Донецька при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 27.08.2011 року.

За положеннями зазначеного договору, автомобілі, що орендуються, передаються в оренду для використання їх у господарській діяльності Орендаря, на його власний розсуд у відповідності до цільового призначення автомобіля. Орендна плата за кожний місяць строку користування автомобілями, що орендується, встановлюється у розмірі 4500,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%. Строк дії Договору - з 22.01.2013 року по 31.12.2014 року (а.с. 9-11).

Факт передання в оренду автомобілів SCANIA R 420 та KRONE AZW 18 підтверджено актами приймання-передачі в оренду транспортних засобів від 22.01.2013 року (а.с. 12, 13).

Разом з тим, відповідач посилається на статті 319 та 322 Цивільного кодексу України, якими визначено, що власність зобов'язує (ч. 4 ст. 319 ЦКУ) та власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦКУ). Тобто, на думку відповідача, право власності на транспортний засіб залишається незмінним, а отже власник несе всі ризики, пов'язані з володінням та розпорядженням своїм транспортним засобом (а.с. 28).

З огляду на таке вбачається, що фактично спірним між сторонами є не саме правопорушення, визначене відповідачем, а правомірність застосування штрафних санкцій за порушення транспортного законодавства саме до власника транспортного засобу, враховуючи те, що цей транспорт перебував в оренді у іншого суб'єкта господарської діяльності.

Стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 6 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344) державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Поняття рейдової перевірки (перевірка на дорозі) наведено у ст. 1 цього Закону - це перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

За вимогами наведеної вище статті 6 Закону № 2344 також встановлено, що рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (надалі - Порядок).

Згідно пункту 15 цього Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Статтею 48 вищевказаного Закону урегульовано перелік документів, необхідних для виконання вантажних перевезень.

Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - ліцензійна картка, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно ст. 60 вищезазначеного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У параграфі 5 глави 58 розділу ІІІ Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначені вимоги до найму (оренди) транспортного засобу.

Так, згідно статті 799 ЦКУ договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 800 ЦКУ наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

За вимогами статті 801 ЦКУ наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

При цьому, вимоги до автомобільного перевізника чітко встановлені у статті 34 Закону № 2344, серед перелічених обов'язків яких є такі як: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

З аналізу наведених норм вбачається, що позивач, який хоча й являється власником транспортного засобу SCANIA R 420, проте у даному випадку не підпадає під поняття автомобільного перевізника, тому як таким перевізником з огляду на ст. 33 Закону № 2344 є орендар (наймач) вказаного автомобіля - ТОВ «Фідлайф», що підтверджується договором оренди автомобіля від 22.01.2013 року № 22/01/1.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при винесенні спірної постанови, відповідач діяв всупереч чинному законодавству у сфері здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, а тому постанова від 11 березня 2014 року № 020355 про застосування до ТОВ «СКВ-АГРО» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів, що спростовували б доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» до Управління Укртрансінспекції в Донецькій області про визнання недійсною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11 березня 2014 року № 020355 у розмірі 1700,00 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати постанову Управління Укртрансінспекції в Донецькій області від 11 березня 2014 року № 020355 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» (ідентифікаційний код - 35421016, місцезнаходження - 83001, Донецька область, м. Донецьк, Ворошиловський район, площа Конституції, будинок 1, 7 поверх) судовий збір в розмірі 182,70 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 08 квітня 2014 року. Повний текст постанови виготовлений 13 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.