Постанова № 38373817, 22.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. справа№ 34/218-22/171

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Боков І.О.;

відповідача - Ситий В.О., Чернюк В.В.;

прокуратури - Шевченко І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державної іпотечної установи

на ухвалу господарського суду м. Києва від 12.03.2014 р.

за заявою Державної іпотечної установи про виправлення помилки в наказі від 04.12.2013 р.

у справі № 34/218-22/171 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра"

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення 148020444,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.09.2013 р. у справі № 34/218-22/171, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2014 р., позовні вимоги Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про стягнення відсотків, пені та інфляційних втрат за неналежне виконання умов кредитного договору у загальному розмірі 148020444,38 грн. задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 19539267,00 грн. - інфляційних втрат та 4168221,39 грн. - пені, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Також, розстрочено виконання вказаного судового рішення строком на п'ять років з моменту набрання ним законної сили та зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» сплачувати на користь Державної іпотечної установи заборгованість щомісячно рівними частинами у розмірі 395124,81 грн.

На виконання вказаного судового рішення 04.12.2013 р. господарським судом м. Києва було видано відповідні накази.

Однак, 16.01.2014 р. до відділу документального забезпечення господарського суду м. Києва від Державної іпотечної установи надійшла заява про виправлення помилки в наказі від 04.12.2013 р. У вказаній заяві позивач просив доповнити текст наказу, зазначивши у ньому про розстрочку виконання рішення від 11.09.2013 р., а також виправити помилку, допущену у даті, до якої наказ дійсний для пред`явлення до виконання, вказавши «14.11.2019 р.» замість «13.11.2014 р.»

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.03.2014 р. заяву Державної іпотечної установи про виправлення помилки в наказі господарського суду міста Києва № 34/218-22/171 від 04.12.2013 р. задоволено частково, викладено текст наказу у наступному вигляді:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; 01133, бул. Л. Українки, 34, код 33304730) інфляційні втрати у розмірі 19539267,00 грн. (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот тридцять дев'ять тисяч двісті шістдесят сім гривень 00 коп.), пеню - 4168221,39 грн. (чотири мільйона сто шістдесят вісім тисяч двісті двадцять одна гривня 39 коп.).

Розстрочити виконання судового рішення строком на п'ять років з моменту набрання ним законної сили, зобов'язавши Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул.Артема, 15, код 20025456) сплачувати на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; 01133, бул. Л. Українки, 34, код 33304730) заборгованість щомісячно рівними частинами у розмірі 395124,81 грн. (триста дев'яносто п'ять тисяч сто двадцять чотири гривні 81 коп.)».

У задоволенні вимог заявника стосовно виправлення помилки у даті, до якої наказ дійсний для пред`явлення до виконання, вказавши «14.11.2019 р.» замість «13.11.2014 р.», відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 12.03.2014 р. у справі № 34/218-22/171, Державна іпотечна установа звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати в частині відмови у задоволенні вимог стосовно виправлення помилки в наказі від 04.12.2013 р., а саме в даті, до якої наказ може бути пред`явлений до виконання, вказавши «14.11.2019 р.» замість «13.11.2014 р.».

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на ту обставину, що судом першої інстанції при визначенні граничної дати пред`явлення наказу до виконання не було враховано вимоги ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», де вказано, що строк пред`явлення наказу до виконання повинен визначатися з урахуванням терміну, встановленого у разі розстрочки або відстрочки виконання рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. порушено апеляційне провадження у справі № 34/218-22/171, а розгляд справи призначено на 22.04.2014 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснює у справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене), а строк пред'явлення наказу до виконання повинен відповідати статті 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з приписами ст. 117 ГПК України, наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого документа, зокрема, у ньому зазначається резолютивна частина рішення та строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Якщо про відстрочку чи розстрочку виконання зазначено в рішенні суду, прийнятому по суті спору, то наказ видається судом на загальних підставах, після набрання таким рішенням законної сили (незалежно від того, коли настає строк сплати за цим наказом), із зазначенням у ньому про відстрочку чи розстрочку виконання (п. 7.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

При зверненні до суду першої інстанції з заявою про виправлення помилки в наказі, Державна іпотечна установа, керуючись вказаними нормами законодавства, просила виправити допущену помилку та зазначити в наказі про розстрочку виконання рішення суду від 11.09.2013 р.

Дійсно, як вбачається з наказу № 34/218-22/171 від 04.12.2013 р. про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та пені, в ньому не зазначено про розстрочку виконання рішення, хоча в резолютивній частині рішення судом зазначено про розстрочку його виконання строком на п'ять років з моменту набрання ним законної сили, шляхом сплати заборгованості щомісячно рівними частинами у розмірі 395124,81 грн.

Відтак, суд першої інстанції у відповідності до норм чинного законодавства задовольнив вимоги Державної іпотечної установи та вказав в оскаржуваній ухвалі про необхідність зазначення в наказі від 04.12.2013 р. пункту стосовно розстрочки виконання рішення, тобто, фактично виклав наказ у новій редакції.

Окрім того, іще однією вимогою позивача, викладеною у заяві про виправлення помилки в наказі, є те, що строк пред`явлення наказу до виконання повинен спливати 14.11.2019 р., а не 13.11.2014 р., як було зазначено в наказі, оскільки, згідно вимог ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», строк пред`явлення наказу до виконання повинен визначатися з урахуванням терміну, встановленого у разі розстрочки або відстрочки виконання рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача у цій частині, господарський суд м. Києва керувався нормами вказаного вище закону, а також рекомендаціями, викладеними у п. 7.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Зокрема, ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

- посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

- інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Отже, як вбачається з аналізу вказаних норм, для пред`явлення до виконання наказу господарського суду встановлюється загальний строк в один рік з дня набрання рішенням законної сили. Однак, у разі, коли судом надано боржнику розстрочку виконання рішення, вказаний строк обчислюється з урахуванням загального терміну, на який вказана розстрочка встановлена. Вказані положення господарським судом м. Києва враховано не було.

Окрім того, суд першої інстанції вказав на п. 7.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», де зазначено, що якщо про відстрочку чи розстрочку виконання зазначено в рішенні суду, прийнятому по суті спору, то наказ видається судом на загальних підставах, після набрання таким рішенням законної сили (незалежно від того, коли настає строк сплати за цим наказом), із зазначенням у ньому про відстрочку чи розстрочку виконання.

Відтак, посилаючись, знову ж таки, на вказане вище твердження, суд першої інстанції відмовив позивачу у виправленні помилки в наказі в частині строку пред`явлення його до виконання з 13.11.2014 р. на 14.11.2019 р.

Однак, з таким твердженням суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не може погодитись з огляду на помилкове трактування норм чинного законодавства.

Позиція Пленуму ВГСУ, викладена у п 7.8 постанови № 9 від 17.10.2012 р., роз`яснює лише загальний порядок видачі наказу, а не вказує на те, що строк пред`явлення його до виконання повинен бути також загальний, тобто один рік. Вказаний строк визначається саме ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» та складається з двох часових проміжків: терміну, на який було надано розстрочку виконання рішення суду, та загального строку тривалістю у один рік з дня набрання рішенням законної сили, який починає свій перебіг лише після закінчення терміну розстрочки.

Тому, оскільки суд першої інстанції помилково вказав строк, до якого наказ може бути пред`явлений до виконання, - 13.11.2014 р., з огляду на вищевикладене, ухвала від 12.03.2014 р. підлягає скасуванню в частині відмови у виправленні помилки в даті, до якої він є дійсним для пред`явлення до виконання.

Проте, Державна іпотечна установа у своїй заяві та апеляційній скарзі просила суд вказати у наказі дату «14.11.2019 р.» Однак, за загальними правилами строк пред`явлення наказу до виконання починає свій перебіг з наступного дня після набрання рішенням законної сили та закінчується датою, яка повинна збігатися з датою набрання рішенням суду законної сили. У даному випадку колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне: 14.11.2013 р. - початок перебігу строку (наступний день після набрання рішенням суду законної сили) + 5 років (термін розстрочки виконання рішення суду) + 1 рік (загальний строк пред`явлення наказу до виконання) = 13.11.2019 р. включно. Тобто, строк, до якого наказ є дійсним для пред'явлення до виконання, повинен бути встановлений до 13.11.2019 р., включаючи цей день, як останній. В сукупності строк повинен тривати протягом шести років.

Отже, враховуючи ту обставину, що заявник все-таки невірно визначив строк пред`явлення наказу до виконання, зробивши похибку на 1 день, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної іпотечної установи підлягає частковому задоволенню, так само як і заява про виправлення помилки в наказі.

Окрім того, відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

З огляду на викладене та згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача та відповідача порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 106, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 12.03.2014 р. у справі № 34/218-22/171 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог стосовно виправлення помилки в даті пред'явлення наказу до виконання.

3. Викласти розолютивну частину ухвали в наступній редакції:

«1. Заяву Державної іпотечної установи про виправлення помилки в наказі господарського суду міста Києва № 34/218-22/171 від 04.12.2013 р. задовольнити частково.

2. Вважати вірним наступний текст наказу № 34/218-22/171 від 04.12.2013 р.:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; 01133, бул. Л. Українки, 34, код 33304730) інфляційні втрати у розмірі 19539267,00 грн. (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот тридцять дев'ять тисяч двісті шістдесят сім гривень 00 коп.), пеню - 4168221,39 грн. (чотири мільйони сто шістдесят вісім тисяч двісті двадцять одна гривня 39 коп.).

Розстрочити виконання судового рішення строком на п'ять років з моменту набрання ним законної сили, зобов'язавши Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) сплачувати на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; 01133, бул. Л. Українки, 34, код 33304730) заборгованість щомісячно рівними частинами у розмірі 395124,81 грн. (триста дев'яносто п'ять тисяч сто двадцять чотири гривні 81 коп.).

Наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 13.11.2019 р.».

3. Дану ухвалу вважати невід'ємною частиною наказу № 34/218-22/171 від 04.12.2013 р.».

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; 01133, бул. Л. Українки, 34, код 33304730) 304 (триста чотири) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали оскарження ухвали у справі № 34/218-22/171 повернути до господарського суду м. Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам та прокуратурі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран