Рішення № 38373701, 01.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/257/14 01.04.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Коростенський завод залізобетонних шпал»До Товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Кард Україна»Простягнення 2 027 803, 19 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Гарбовська І.О. - за дов., Заєць Ю.К. - за дов.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 2 027 803, 19 грн. за договором поставки №08/140 від 15.06.2011р.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 11.01.2014 р. про порушення провадження у справі та ухвалою суду від 20.02.2014р. про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.03.2014р. місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Кард Україна»: 01034, м.Київ, вул. Золотоворітська, б.6-А, офіс 9.

Водночас, ухвали суду від 11.01.2014р. та від 20.02.2014р. направлені на адресу відповідача: 01034, м.Київ, вул. Золотоворітська, б.6-А, офіс 9.

Дані ухвали суду від 11.01.2014р. та від 20.02.2014 були повернуті суду поштою з зазначенням: „за закінченням встановленого строку зберігання " .

Тому повернення ухвал господарського суду від 11.01.2014р., 20.02.2014р. з зазначенням: „за закінченням встановленого строку зберігання " з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

За клопотанням Позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №08/140 на поставку крану козлового вантажопідйомністю 12,5 т.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем, відповідно до п. 6.2. Договору було здійснено передоплату за поставку Товару у розмірі 1 859 997, 60 грн., а саме:

- 05.07.2011р. згідно платіжного доручення №2028 перераховано 300 000, 00 грн.;

- 13.07.2011р. згідно платіжного доручення №2115 перераховано 1 000 000, 00 грн.;

- 02.08.2011р. згідно платіжного доручення №2406 перераховано 559 997, 60 грн.

Листом №000171 від 10.08.2011р. Відповідач повідомив Позивача, що 02.08.2011р., Відповідач в повному обсязі отримав передоплату згідно п. 6.2. Договору, в зв'язку з чим поставка крану згідно умов п. 5.3. Договору буде здійснена до 01.12.2011р.

27.12.2011р. між сторонами укладено Додаткова угода №2 до Договору №08/140 від 15.06.2011р., відповідно до якої термін дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2012р. в частині поставок Товару, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Однак, в указані в вищезазначеному листі строки, поставка крану не відбулась.

Судом встановлено, що Позивач неодноразово звертався (Листи: №179/11 від 06.02.2012р., № 615/11 від 12.04.2012р., №784/11 від 14.05.2012р., №15/11 від 09.01.2013р., №1559/11 від 23.09.2013р.) до Відповідача з вимогою про здійснення поставки крану, але про його готовність до здійснення поставки відповіді Позивач так і не отримав.

24.02.2012р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією №314/06, в якій просив відповідача, в зв'язку з невиконанням зобов'язань повернути кошти у сумі 1 859 997,60грн. на розрахунковий рахунок №26008290267139.

Однак, Відповідач залишив претензію від 24.02.2012р. №№314/06 без відповіді та без задоволення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

За своєю правовою природою, Договір №08/140 від 15.06.2011р., укладений між Позивачем та Відповідачем є Договором поставки .

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на момент подачі позову і до теперішнього часу, Відповідач порушив свої зобов'язання з поставки товару.

Так, за Відповідачем рахується не поставлення товару Позивачу, а саме: крану козлового вантажопідйомністю 12,5 т.

24.02.2012р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією №314/06, в якій просив відповідача, в зв'язку з невиконанням зобов'язань повернути кошти у сумі 1 859 997,60грн. на розрахунковий рахунок №26008290267139.

Однак, Відповідач залишив претензію від 24.02.2012р. №№314/06 без відповіді та без задоволення.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності боргу у розмірі 1 859 997,60грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статті 230-232 Господарського кодексу України передбачають застосування господарських санкцій у вигляді, зокрема, пені у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до умов п.9.1. Договору, Відповідач за порушення термінів постачання товару оплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день затримання поставки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

При укладанні Договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо непоставленого товару.

У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання за поставку товарів Відповідач не виконав, він повинен сплатити Позивачеві, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.1. договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день затримання поставки.

Таким чином, за прострочення терміну поставки з відповідача належить стягнути пеню у сумі 136 569, 69 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 3 718, 13 грн. індексу інфляції та 27 517, 77 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Кард Україна» (01034, м. Київ, вул. Золотоворітська, 6-А, офіс 9; Код: 36470174) на користь Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод залізобетонних шпал» (11500, м. Коростень, Житомирської області, вул. Маяковського, 78; Код: 00282406) суму основного боргу в розмірі 1 859 997, 60 грн. (один мільйон вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім грн. 60 коп.), індекс інфляції в розмірі 3 718, 13 грн. (три тисячі сімсот вісімнадцять грн. 13 коп.), 3% річних в розмірі 27 517, 77 грн. (двадцять сім тисяч п'ятсот сімнадцять грн. 77 коп.), пеню в розмірі 136 569, 69 грн. (сто тридцять шість тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять грн. 69 коп.) та сплачений судовий збір в розмірі 40 556, 06 грн. (сорок тисяч п'ятсот п'ятдесят шість грн. 06 коп.)

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.04.2014р.

Суддя І.І.Борисенко