Ухвала суду № 38373143, 16.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2093/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Осіпова Ю.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представників позивачів Задої В.І., Клочкової І.С., представника відповідача Покотило Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до Південної митниці Міндоходів, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Сівей» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлен-рішення від 28.02.2013 р. № 22,-

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2013 року Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» (далі - ДП «Одеський морський торговельний порт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Південної митниці, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Сівей», в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південної митниці від 28.02.2013 р. № 22 на суму 165 402, 56 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно приписів ст. 23 чинного на момент митного оформлення суден «Рута» та «;INZHENER VALCHUK» Закону України «Про єдиний митний тариф» від 05.02.1992 №2097-ХІІ (у редакції від 04.08.2011 р.), товари та інші предмети, що тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені для зворотного вивезення за її межі у встановлені строки у незмінному стані або відремонтованому вигляді, а також товари та інші предмети, що тимчасово вивозяться за межі митної території України та призначені для зворотного ввезення на цю територію у встановлені строки у незмінному стані, пропускаються через митний кордон України без сплати мита. Строки умовно-безмитного ввезення та вивезення визначаються Митним кодексом України. А отже, з вищевказаного вбачається, що судна «Рута» та «INZHENER VALCHUK» належать до категорії товарів «транспортні засоби», щодо яких застосовується митний режим тимчасового вивезення (ввезення) із умовним повним звільненням від оподаткування. Отже, на думку позивача при вивезенні, так і при ввезенні раніше вивезених за митну територію України товарів, застосовується режим повного умовного звільнення від оподаткування, тобто мито як при вивезенні, так і при зворотному ввезенні не стягується. Зазначене спростовує висновки Південної митниці, викладені у Акті перевірки, та одночасно підтверджує відсутніх правових підстав для нарахування грошового зобов'язання Одеському порту та штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. № 22. Крім того, позивач зазначає, що Південною митницею було повідомлено Одеський порт про проведення перевірки, яка розпочинається з 15.01.2013 р., лише 21.01.2013 р. (що підтверджується контрольно-обліковою карткою по вхідній кореспонденції Одеського порту від 21.01.2013 р. № 000762), тобто вже після її проведення, до того ж без додання копії відповідного наказу митного органу про проведення такої перевірки як визначеної законом підстави для здійснення такої форми митного контролю. Таким чином, тільки після отримання Акта перевірки Одеський порт дізнається про термін її проведення, а саме: з 15.01.2013 р. по 18.01.2013 р., та дату і номер наказу Південної митниці, на підставі якого вона була проведена, який, до речі, до цього часу так і не надано (надіслано) Одеському порту, що суперечить приписам ст. 351 Митного кодексу України. Отже, Одеський порт із висновками Південної митниці, викладеними у Акті перевірки та із податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2013 р. № 22 не погоджується та вважає останнє протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у задоволенні позову ДП «Одеський морський торговельний порт» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ДП «Одеський морський торговельний порт» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представників позивачів Задої В.І., Клочкової І.С., представника відповідача Покотило Д.Ю., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до вимог статті 351 МК України та на підставі наказу Південної митниці від 15.01.2013 р. № 18 «Про створення робочої групи», уповноваженою особою на проведення перевірки, Фаніним О.В., начальником сектору контрольно-перевірочної діяльності відділу митного аудиту Південної митниці проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань державної митної справи Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» код ЄДРПОУ 01125666 на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів «судно морського типу танкер - бункеровщик «РУТА» та «судно морського типу танкер - бункеровщик «INZHENER VALCHUK» за митними деклараціями від 19.08.2011 р. №500040505/2011/000311, від 19.08.2011 № 500040505/2011/000312.

За результатами перевірки було складено акт перевірки за №н0002/3/500000000/0001125666 від 01.02.2013 року, у якому встановлено порушення позивачем статті 88, 206 МК України (а/с. 20-26).

Відповідно до положень Податкового кодексу України та Митного кодексу України від 13.03.2012№ 4495-VІ, на підставі Акту перевірки та з урахуванням Висновку від 25.02.2013 № 11/01-14/2543 про результати розгляду заперечення платника податків на Акт перевірки Південною митницею ДП «ОМТП» визначено грошове зобов'язання з ввізного мита у розмірі 165702,56 грн. (в тому числі основний платіж 132562,05 грн., штраф згідно з ст. 123 Податкового кодексу України - 33140,51 грн.) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 № 22.

Зазначене податкове повідомлення-рішення разом з розрахунком податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій направлено платнику податків супровідним листом Південної митниці від 28.02.2013 № 11/02-8/2745 та отримано ДП «ОМТП» 06.03.2013 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення №6507803697911.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 351 Митного кодексу України, про початок проведення невиїзної документальної перевірки платника податків ДП «ОМТП», повідомлено у встановленому порядку листом від 15.01.2013 № 11/4.2-14/610 з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Зазначене повідомлення Південної митниці отримано ДП «ОМТП» 21.01.2013 р. що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення №6502606706674.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що Митним кодексом України не передбачено передчасне направлення повідомлення про здійснення митним органом невиїзної документальної перевірки. Більш того, частиною 5 статті 351 Митного кодексу України зазначено, що присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що проведена Південною митницею з 15.01,2013 по 18.01.2013 позапланова документальна невиїзна перевірка Одеського порту була проведена та оформлена згідно приписів чинного законодавства України.

Так проведеною робочою групою митного органу перевіркою встановлено, що відповідно до МД від 19.08.2011 №500040505/2011/000311 ДП «ОМТП» було здійснено митне оформлення товару «судно морського типу танкер-бункеровщик «РУТА» 1989 року побудови, порт приписки - Одеса, номер свідоцтва РБ №00912. Країна виробництва Болгарія» та відповідно до МД від 19.08.2011 №500040505/2011/000312 - товару «судно морського типу танкер-бункеровщик «INZHENER VALCHUK» 1988 року побудови, порт приписки - Одеса, номер свідоцтва РР №00983, Країна виробництва Болгарія», у режимі зворотного ввезення з повним умовним звільненням від оподаткування.

Відповідач вважає, що оскільки вказані морські транспортні засоби не входили до переліку товарів та транспортних засобів щодо яких надавалося умовне повне звільнення від оподаткування, визначене статтею 206 Митного кодексу України, при їх зворотному ввезенні на митну територію України ввізне мито підлягало сплаті на загальних підставах.

Сума податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита за МД від 19.08.2011 №500040505/2011/000311 становить 93 088,35 грн, сума податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита за МД від 19.08.2011 № 500040505/2011/000312 становить 39 473,70 грн.

З урахуванням чого, Південною митницею визначено зобов'язання з ввізного мита у сумі 132 562,05 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ДП «Одеський морський торговельний порт» суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ст. 336 МК України, однією з форм митного контролю є проведення митними органами документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною 3 ст. 351 МК України, передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2001 року між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» та Компанією «Манчестер Шиппінг С.А.» (Фрахтувальник) було укладено договір бербоут-чартеру № КД-39 судна «INZHENER VALCHUK», власником якого є Одеський порт.

22 серпня 2005 року Одеським портом Фрахтувальнику у бербоут-чартер було передано судно «Дунай» (змінено назву судна на «Рута»), власником якого є Одеський порт, на підставі договору № КД-7772.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України регулює Митний кодекс України від 11 липня 2002 року № 92-IV.

Відповідно до п.24 ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 59 ч. 1 ст. 4 МК України, транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до пункту «b» статті 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» від 24.03.2004 № 1661-IV, «комерційне використання» означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів; «приватне використання» означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.

Отже, відповідно до положень статті 2 глави II Додатку С до Конвенції користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції транспортні засоби комерційного чи приватного використання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що тимчасове ввезення суден здійснювалося за ВМД типу ЕК 32 («експорт») від 21.01.2011 № 500040505/2011/000037 та ВМД типу ЕК 31 від 07.04.2007 № 5110000105/2007/000037 на підставі договорів бербоутного - чартеру, про що у графі 44 цих ВМД міститься відповідна інформація.

Згідно приписів ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Статтею 206 Митного кодексу України, визначено перелік товарів, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування, зокрема, транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Як встановлено судами обох інстанцій, судно морського типу танкер - бункеровщик «РУТА» за договором бербоут-чартера КД 39 від 18.12.2001 року та судно морського типу танкер - бункеровщик «INZHENER VALCHUK» за договором бербоут-чартера КД 7772 від 22.08.2005 року, були вивезені за митну територію України. Судно морського типу танкер - бункеровщик «INZHENER VALCHUK» перетинав митний кордон України 11.09.08р., 29.12.10 р.. Після чого, зазначені суда більше не перетинали митний кордон України до дати ввезення вказаних транспортних засобів, зазначених у ВМД від 19.08.11 р. №500040505/2011/00311 та №500040505/2011/00312.

З урахуванням чого судна морського типу танкер - бункеровщик «INZHENER VALCHUK» та судна морського типу танкер - бункеровщик «РУТА» не входять до переліку товарів та транспортних засобів, щодо яких надавалося умовне повне звільнення від оподаткування.

Крім того апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтування на умовах бербоут-чартеру (bareboat charter) - це наймання судна без екіпажу; фрахтувальник бере на себе всі витрати щодо його використання і виплачує орендну плату судновласнику. Бербоут-чартер є договором найму - на відміну від чартера, якій є договором перевезення.

За договором фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартеру) судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати фрахтувальнику в користування і у володіння на певний строк не укомплектований екіпажем і не споряджене судно для перевезень вантажів, пасажирів або для інших цілей торгового мореплавання.

Договір фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер) - різновид оренди транспортного засобу, оренда без надання послуг з управління транспортним засобом і його технічної експлуатації.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що тимчасове вивезення морських транспортних суден здійснювалося на підставі договорів оренди-фрахту, а не як транспортних засобів у розумінні Додатку С до Конвенції та статті 206 Митного кодексу України. А вказані морські транспортні засоби не входили до переліку товарів та транспортних засобів, щодо яких надавалося умовне повне звільнення від оподаткування, визначене статтею 206 Митного кодексу України, при їх зворотному ввезенні на митну територію України ввізне мито підлягало сплаті на загальних підставах.

Приписами ст. 209 Митного кодексу України визначено, що звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється виключно податковими законами України.

Підпункту 206.4.2 пункту 206.4 статті 206 Податкового кодексу України, повне умовне звільнення від сплати ПДВ застосовується у разі тимчасового вивезення товарів з митної території України та їх подальшого ввезення до закінчення строку тимчасового вивезення.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф», товари та інші предмети, що тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені до зворотного вивезення за її межі у встановлені строки у незмінному стані або відремонтованому вигляді, а також товари та інші предмети, що тимчасово вивозяться за межі митної території України та призначені до зворотного ввезення на цю територію у встановлені строки у незмінному стані, пропускаються через митний кордон України без сплати мита. Строки умовно-безмитного ввезення та вивезення визначаються Митним кодексом України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що приписами Митного кодексу України встановлений загальний граничний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів - один рік з дня ввезення на митну територію України, крім випадків передбачених ст. 298 МК України. В межах цього терміну митні органи, при розміщенні товарів в зазначений митний режим, встановлюють конкретний термін, протягом якого товар, виходячи з мети й обставин його переміщення, може тимчасово знаходитися на (поза) митній території України. Поряд з цим Митним кодексом передбачена можливість продовження встановленого строку перебування товарів в режимі тимчасового ввезення (вивезення). В цьому випадку подовження терміну повинно розглядатися як виняткова міра. У разі подовження терміну застосування коментуємого митного режиму митне оформлення вантажної митної декларації повторно не здійснюється.

Зазначені положення, крім того визначені «Порядком застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення)», затверджений Наказом ДМС України від 28.03.2000 №173.

Зазначений «Порядок» розроблено відповідно до статей 187, 117, 204 - 211 Митного кодексу України, Конвенції про тимчасове ввезення, учиненої у м. Стамбулі 26.06.90 (далі - Стамбульська конвенція), Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у редакції, зміненій Протоколом про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненим 26.06.99 у м. Брюсселі), постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 № 1855 «Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)».

Цей Порядок визначає механізм застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення) до товарів, що переміщуються через митний кордон України в порядку, установленому для підприємств відповідно до законодавства, а також особливості здійснення митного контролю та митного оформлення товарів відповідно до зазначеного митного режиму.

Розділом VI Строк тимчасового ввезення (вивезення) та його продовження, «Порядку» встановлено, строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів зумовлюється метою такого ввезення (вивезення) та повинен бути достатнім для досягнення цієї мети, але не перевищувати загального строку тимчасового ввезення (вивезення), установленого статтею 208 Кодексу.

Для товарів, визначених у додатках до Стамбульської конвенції, цей строк обумовлюється окремо в кожному додатку до цієї Конвенції. З урахуванням мети ввезення товарів, що поміщуються в режим тимчасового ввезення, митним органом може бути надано строк більший, ніж обумовлений у відповідному додатку до Стамбульської конвенції.

Строк тимчасового ввезення на митну територію України товарів, що мають обмежений термін зберігання, не повинен перевищувати термін їх придатності з врахуванням часу, потрібного для їх зворотного вивезення.

Строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів установлюється митним органом у кожному конкретному випадку під час прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) з урахуванням пропозиції відповідної особи.

Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на ту обставину, що у попередніх заходах зазначених суден на митну територію їх розмитнення здійснювалося без сплати митних платежів, оскільки зазначена обставина не позбавляє митний орган права усунути виявлені ним при перевірці порушення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії Південної митниці були вчинені з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ДП «Одеський морський торговельний порт».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував. В свою чергу позивач, всупереч наведеним приписам, не довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя Ю.В.Осіпов

Суддя В.Л.Романішин