Постанова № 38373010, 08.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 р. Справа №805/2482/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Усові Д.В.,

з участю представників:

позивача - Сандули М.О.,

відповідача - Ошовської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Донецької філії Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» до управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області від 24 грудня 2013 року № 01-05/360 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн., -

в с т а н о в и в :

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Донецької філії Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» (далі - позивач, ПАТ «Укртелеком») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області (далі - відповідач, УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області) про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області від 24 грудня 2013 року № 01-05/360 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 06 грудня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області проведено позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Донецької філії Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» щодо достовірностей відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на застраховану особу - ОСОБА_3, за 2005 рік, за підсумками якої відповідачем складено акт, з висновків якого встановлено порушення частини 6 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 8.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Пенсійного Фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6, в частині надання недостовірної інформації щодо коду типу ставки збору. Позивач вказує, що на його адресу відповідачем направлено розпорядження № 16721/02 від 06 грудня 2013 року про усунення недоліків, виявлених під час перевірки. Не погодившись із висновками перевірки, позивач листом від 27 грудня 2013 року за № 148101/2-73 направив на адресу відповідача заперечення, які були визнані відповідачем безпідставними. За результатами згаданої перевірки, відповідачем на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняте рішення від 24 грудня 2013 року № 01-50/360 про застосування фінансових санкцій до Донецької філії ПАТ «Укртелеком» за подання недостовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, яким відповідач неправомірно застосував до позивача фінансові санкції у розмірі 170,00 грн., оскільки дана норма втратила чинність з набранням чинності 01 січня 2011 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08 червня 2010 року, тобто, не діяла на дату прийняття управлінням Пенсійного фонду України в місті Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області оскаржуваного рішення. Позивач вказує, що ним 14 січня 2014 року на адресу відповідача була направлена скарга за № 148101/2-1 на рішення відповідача про застосування фінансових (штрафних) санкцій, яка була залишена без розгляду рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04 лютого 2014 року № 880/08. З огляду на зазначене, позивач просив суд скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області від 24 грудня 2013 року № 01-05/360 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 год. 00 хв. 08 квітня 2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні змісту адміністративного позову, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, про що надала письмові заперечення (арк. справи 53-54), з яких вбачається, що відповідачем за результатами позапланової перевірки Донецької філії ПАТ «Укртелеком» щодо достовірностей відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на застраховану особу ОСОБА_3 за 2005 рік, складено акт від 06 грудня 2013 року № 208-02/08, з висновків якого вбачається порушення вимог частини 6 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 8.3 «Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» № 7-6 від 10 червня 2004 року в частині надання недостовірної інформації щодо коду типу ставки збору та нарахованих страхових внесків у розмірі 32 % на заробітну плату працівника-інваліда. Отже, відповідач зауважує, що страхувальником в особі Центру електрозв'язку № 3 Донецької філії ВАТ «Укртелеком» порушено вимоги діючого пенсійного законодавства в частині надання недостовірних відомостей про застраховану особу, а саме: 23 червня 2005 року підприємством була сформована відомість з типом форми «призначення пенсії» за період з 01 січня 2005 року по 28 лютого 2005 року з кодом типу ставки збору 1 «найманий працівник на загальних підставах», що є не вірною, оскільки найманий працівник був інвалідом, а тому відомість повинна бути надана з кодом типу ставки збору - 2; 27 березня 2006 року підприємством сформована відомість з типом форми «початкова» з кодом типу ставки збору - 2 «працівник-інвалід» за період з 01 січня 2005 року по 28 лютого 2005 року, що є правильною, але вона не скасовує відомість з типом форми «призначення пенсії», оскільки відомості мають різні коди ставки збору. У вказаних періодах відомість з типом форми «коригуюча» або «скасовуюча» не надані. Таким чином, в результаті співпадання основних реквізитів двох відомостей виникло здвоєння даних щодо сум нарахованої заробітної плати (доходу) та утриманих з доходу сум страхових внесків, що може привести до призначення невірної суми пенсій. З приводу викладеного відповідач вказує, що страхувальником надана правильна відомість з типом форми «скасовуюча» тільки після здійснення перевірки. З урахуванням викладеного, за результатами перевірки відповідачем на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року за № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення від 24 грудня 2013 року за № 01-50/360 про застосування фінансових санкцій на суму 170,00 грн. до Донецької філії ПАТ «Укртелеком» за подання недостовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України, що використовуються в системі персоніфікованого обліку. Крім цього, вказала, що спірне рішення прийнято на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правомірно, оскільки згідно підпункту 6 пункту 7 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. За таких обставин, вважає, що вимоги позивача є безпідставними, з урахуванням чого просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766, адреса: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18) є юридичною особою, зареєстроване 15 грудня 1993 року за № 1 074 120 0000 006797, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

20 січня 1995 року створено Донецьку філію Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» (ЄДРПОУ 01183764, адреса: 83001, м. Донецьк, Ворошиловський район, проспект Комсомольський, будинок 22), яка зареєстрована в якості філії Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» без права юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою АА № 784645 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (арк. справи 41).

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами адміністративної справи, головним спеціалістом відділу по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та сплатою платежів управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі - Петровською О.Г. на підставі направлення від 06 грудня 2013 року № 16338/02, виданого управлінням Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі, проведено позапланову документальну перевірку Донецької філії ПАТ «Укртелеком» щодо достовірностей відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на застраховану особу ОСОБА_3 за 2005 рік (арк. справи 8).

За результатами згаданої перевірки відповідачем складено акт від 06 грудня 2013 року № 208-02/08, за висновками якого встановлено порушення частини 6 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 8.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Пенсійного Фонду України від 10 червня 2004 року за № 7-6, в частині надання недостовірної інформації щодо коду типу ставки збору та нарахованих страхових внесків у розмірі 32 % на заробітну плату працівника-інваліда (арк. справи 9-13).

На підставі наведеного акту перевірки та пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 24 грудня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі у відношенні Донецької філії ПАТ «Укртелеком», прийнято рішення № 01-50/360 про застосування фінансових санкцій до у розмірі 170,00 грн., за подання недостовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України, що використовуються в системі персоніфікованого обліку про застраховану особу за 2005 рік (арк. справи 16).

Не погодившись із даним рішенням, позивач 14 січня 2014 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області із скаргою про скасування рішення № 01-50/360 від 24 грудня 2013 року про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку (арк. справи 18).

04 лютого 2014 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецької області прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (арк. справи 19-20).

З урахуванням наведеного, 21 лютого 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Донецької філії Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області від 24 грудня 2013 року № 01-05/360.

Прийняте відповідачем оскаржуване рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як свідчить зміст адміністративного позову та підтверджено представником позивача у судовому засіданні недостовірність подання позивачем відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, не є спірною обставиною між сторонами. Спірною обставиною між сторонами є правомірність прийняття відповідачем спірного рішення на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, стосовно цього суд виходить із наступного.

Спірне рішення, як спосіб реалізації владних управлінських функцій, прийняте управлінням Пенсійного фонду в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Водночас наведену частину дев'яту статті 106 виключено на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року, з 1 січня 2011 року (розділ 8 «Прикінцеві та Перехідні положення»).

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, необхідно виходити з позиції Конституційного Суду України наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу норми права у часі. Позиція Конституційного Суду України за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначено абзацом першим даного Рішення в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Згідно абзацу четвертого вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до пункту 22 статті 99 Конституції України виключно законами України визначаються зокрема діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них. Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001, у справі №1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб). Абзацом сьомим мотивувальної частини даного Рішення передбачено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку, що за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом п'ятим мотивувальної частини зазначеного Рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність.

Отже, на момент прийняття відповідачем спірного рішення, норма, яка встановлювала відповідальність за недостовірність подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, втратила чинність.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зокрема органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

З огляду на зазначене, відповідач помилково застосував норму матеріального закону, що була чинною на момент вчинення позивачем, як страхувальником правопорушення, без врахування того, що ця сама норма передбачає не тільки засади юридичної відповідальності, але й саму відповідальність за правопорушення.

Таким чином, відповідачем на момент застосування фінансових санкцій застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України.

При цьому, судом доводи представника відповідача про правомірність винесення оскаржуваного рішення з посиланням на абзац 6 пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно зазначеної норми, законодавцем за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування залишені повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності вказаним Законом, однак застосування фінансових санкцій за законодавством, яке втратило чинність, ним не передбачено.

Разом із цим, згідно приписів статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищезазначена правова позиція стосовно спірних правовідносин також цілком узгоджується із постановою Верховного суду України від 20 листопада 2012 року у справі №21-367а12 за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про визнання рішень протиправними.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, виходячи із вказаних норм Конституції України та загальновизнаних принципів права, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, в якому як підставою для його прийняття керувався пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який на момент прийняття цього рішення втратив чинність, діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Донецької філії Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» до управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області від 24 грудня 2013 року № 01-05/360 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 182, 70 грн. (арк. справи 2, 45).

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Донецької філії Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» до управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області від 24 грудня 2013 року № 01-05/360 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн., - задовольнити повністю.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області № 01-05/360 від 24 грудня 2013 року про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (ідентифікаційний код 21560766, адреса: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18) витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 08 квітня 2014 року.

Повний текст постанови складений 11 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.