Постанова № 38372923, 02.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 р. Справа №805/2716/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-00 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю., за участю:

представника позивача - Альбрехт Н.В.,

представника відповідача - Біцулової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Докучаєвську

про стягнення заборгованості по сплаченим пенсіям, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області, звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Докучаєвську заборгованість по витратам по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, котрий помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 1 вересня 2013 року по 31 січня 2014 року у розмірі 2 726,85 грн, мотивуючи свої вимоги наступним.

Відповідно до п. 1 п.п. «г», «д» ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХIV (далі - Закон № 1105-ХIV) на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованої особі внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебувають на його утриманні, пенсію по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 7 Закону України «Про страхові тарифи на обов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272 від 22 лютого 2001 року передбачено, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року відшкодовують органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві визначено Порядком, затвердженим постановою правління ПФУ від 3 березня 2003 року № 5-4 та правління Фонду соцстрахування від нещасних випадків України від 4 березня 2003 року № 4.

Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акти щомісячної звірки в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно Головним Управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

На підставі наведених нормативно-правових актів позивачем були направлені відповідачу Акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період 1 вересня 2013 року - 31 січня 2014 року на загальну суму 2 726,85 грн, які не були прийняті Фондом.

Відмовляючись підписувати Акт звірки відповідач посилається на ст. 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням трудових обов'язків від 9 вересня 1994 року, відповідно до якої відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (в тому числі внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої держави), смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширюється на робітника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за заподіяну шкоду, відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від прописки.

Згідно зі ст. 7 Угоди «Про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення» від 3 березня 1992 року при переселенні пенсіонера в межах держав-учасників Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсії того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення по цій Угоді, несе держава, що надає таке забезпечення (ст. 3 Угоди «Про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення»).

Після набрання законної сили Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок з відшкодування шкоди від нещасних випадків на виробництві в Україні з роботодавців переведено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Однак, відповідач відмовився прийняти до відшкодування витрати, пов'язані з виплатою пенсій громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які отримали каліцтво 13 березня 1982 року, 22 травня 1995 року, 26 січня 1967 року та 3 грудня 1982 року відповідно за законодавством СРСР на загальну суму 2 627,85 грн.

Дія Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням трудових обов'язків від 9 вересня 1994 року, яка набула чинності для України 6 жовтня 1995 року, не може поширюватися на вказані правовідносини, оскільки Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Жодне законодавство з країн-учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватись на ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, оскільки вони отримала каліцтво в період дії законодавства СРСР.

Згідно ст. 24 Закону № 1105-ХIV якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесення витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат, тобто Пенсійний фонд має право звернутися до Фонду соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат з виплати пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку.

На підставі наведеного, позивач звернувся до суду із вказаним позовом (а.с. 2-5).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просила судпозов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання заперечувала проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це наступним.

Згідно ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян, здійснюється органами Пенсійного фонду України, а ст. 81 цього ж Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. З набранням чинності Закону України «Про пенсійне забезпечення» обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівниками внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до п. 5 ст. 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які спричинили втрату працездатності» Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено у судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Представник відповідача зауважила, що посилання позивача на ч. 2 ст. 2 та п. 5 ст. 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не є підставою заявлених вимог з огляду на те, що вищезазначеними приписами врегульовані взаємовідносини між застрахованою особою та страховиками. У межах спірних правовідносин такі відносини відсутні, оскільки а ні позивач, а ні Фонд не є страховиками по відношенню до особи, яка отримала пошкодження здоров'я за межами держави. Виплата пенсії по інвалідності або втраті годувальника Пенсійним фондом України таким особам здійснюється на підставі ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» внаслідок прийняття на себе державою певних обов'язків, а не внаслідок виконання обов'язків страховика.

13 березня 1992 року державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення підписана Угода, яка дії з моменту її підписання, про що зазначено в ст. 13 даної Угоди. Статтею 1 цієї Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої втни проживають. Відповідно до ст. 3 цієї Угоди усі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення, несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Стаття 5 Угоди передбачає, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян. Всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення, несе держава, яка надає забезпечення. Відповідно до ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Обґрунтування позивачем своєї позиції положеннями Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків є безпідставними, оскільки вказана Угода не передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням ними трудових обов'язків, а регулює питання виплати пенсій. Тобто, відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом - це різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Також позивачем не враховано те, що ОСОБА_6 отримав травму не в часи СРСР, а 22 травня 1995 року на території Російської Федерації (Тюменська область).

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача зазначила, що відділення не може погодитись з вимогами позивача про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності особам, які переїхали з України або в Україну, оскільки ні національне законодавство України про соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, ні вищезазначена Угода не покладають на Фонд обов'язок здійснювати виплати потерпілим, які отримали ушкодження здоров'я за її межами і переїхали на постійне проживання в Україну, та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 36-37).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивачем була сплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за період з 1 вересня 2013 року по 31 січня 2014 року у загальному розмірі 2 726,85 грн (2 698,15 грн - основний розмір пенсії; 10,85 грн - цільова грошова допомога; 17,85 грн - витрати на виплату та доставку пенсії). Зазначена сума була включена позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах зазначених вище осіб.

Як вбачається з додатків до актів щомісячної звірки відповідачем вказана сума до заліку не прийнята (а.с. 7-11).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом.

З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-ХIV) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Тобто, чинним законодавством саме на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладений обов'язок відшкодовувати шкоду при настанні страхового випадку.

Відповідно до п. 2 Порядку, затвердженого постановою правління ПФУ від 3 березня 2003 року № 5-4 та правління Фонду соцстрахування від нещасних випадків України від 4 березня 2003 року № 4, цей Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ПФУ витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-ХIV (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що органи ПФУ щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п. 6 зазначеного Порядку Головні Управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1105-ХIV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Отже, вказаною нормою обумовлено право Пенсійного фонду на звернення до суду із даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно розпорядження (а.с.11) призначена пенсія по втраті годувальника (батька) ОСОБА_9, який 26 січня 1967 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві в колгоспі "Росія", який розташований за адресою: ст. Мекенська, Наурського району ЧИАССР, про що свідчить складений акт про нещасний випадок на виробництві від 26 січня 1967 року (а.с. 14). ОСОБА_7 з 1 січня 1991 року встановлена друга група інвалідності, що підтверджено випискою МСЕК (а.с. 12);

ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно розпорядження призначена пенсія по втраті годувальника (чоловіка) ОСОБА_10 (а.с. 17), який був визнаний недієздатним рішенням Печенегського районного народного суду Мурманської області (а.с. 19). Останній отримав трудове каліцтво на виробництві 3 грудня 1982 року, про був складений акт № 137 про нещасний випадок на виробництві (а.с. 15-16). Також ОСОБА_8 встановлена перша група інвалідності (а.с. 18);

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно розпорядження призначена пенсія по інвалідності (а.с. 23), яка настала в наслідок нещасного випадку 13 березня 1982 року на виробництві Чукотьске ДРСУ, яке розташоване за адресою: п. Лаврентія, Чукотський район, Магаданська область, при виконанні своїх трудових обов'язків, що підтверджується актом № 1 про нещасний випадок на виробництві (а.с. 20-21). ОСОБА_5 встановлена третя група інвалідності (а.с. 22);

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно розпорядження (а.с. 26) призначена пенсія по інвалідності, яка настала в наслідок отримання каліцтва на виробництві 25 травня 1995 року при виконанні своїх трудових обов'язків, про що складений акт № 2 від 25 травня 1995 року про нещасний випадок. На момент отримання каліцтва пенсіонер працював у Лянторському управлінні енергетичного господарства НГДУ, що розташоване за адресою: Росія, Тюменська область (а.с. 24-25). Згідно Витягу із акту огляду МСЕК, ОСОБА_6 визнаний інвалідом 2 групи (а.с. 27).

Крім цього, наведені обставини встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року по справі № 805/6651/13-а (а.с. 47-51), яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року (а.с. 52-55).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судом, позивачем виплачена пенсія ОСОБА_7 у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який стався 26 січня 1967 року на території СРСР; ОСОБА_8 у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який стався 3 грудня 1982 року на території СРСР; ОСОБА_5 у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, який стався 13 березня 1982 року на території СРСР.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону № 1105-ХIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійних захворювань, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно п. "а" ст. 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійних захворювань призначаються незалежно від стажу роботи.

Згідно п. 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 п. 3 розділу XI цього Закону встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Таким чином, обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від сплати Фонду страхових взносів підприємств, на яких ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абз. 7 п. 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону № 1105-ХIV, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" та "Про пенсійне забезпечення" розроблено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань.

Цей Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань. Так, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" ст. 26, ст.ст. 37-38, та пенсії, виплачені відповідно до ст.ст. 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків.

Згідно Закону № 1105-ХIV встановлено, що страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я або професійних захворювань застрахованої особи.

Відповідно до ст. 2 Угоди "Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків" від 9 вересня 1994 року відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкод-ження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Як вбачається з зазначеної норми Закону, вона регулює відносини, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно ст. 1 Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення" від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача на положення Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення", щодо не встановлення обов`язку відшкодування Фондом сплачених пенсії не приймається судом до уваги, оскільки за змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Докучаєвську Донецької області про стягнення заборгованість з відшкодування основного розміру пенсії, витрат на її виплату та доставку та щомісячної цільової допомоги на прожиття ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за період з 1 вересня 2013 року по 31 січня 2014 року у загальному розмірі 1 970,90 грн є обґрунтованими, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Щодо стягнення основного розміру пенсії по особової справі потерпілого ОСОБА_6 за період з 1 вересня 2013 року по 1 січня 2014 року у розмірі 755,95 грн, у тому числі витрати на виплату та доставку зазначеної пенсії у розмірі 5,95 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування працівникам шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням трудових обов'язків: а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на працівника на момент одержання каліцтва; б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв'язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони. Відтак, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації, є уповноважений орган Російської Федерації.

Факт нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_6, підтверджений актом № 2 про нещасний випадок від 25 травня 1995 року. Нещасний випадок стався на підприємстві роботодавця, яке знаходиться на території незалежної держави - Російської Федерації (а.с. 24-25).

З огляду на вищевикладене, у відповідача не виникає зобов'язання по відшкодуванню витрат в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відшкодування основного розміру пенсій виплаченої за період з 1 вересня 2013 року по 31 січня 2014 року ОСОБА_6 у розмірі 750,00 грн та стягнення витрат на виплату та дос-тавку зазначеної пенсії за вказаний період у розмірі 5,95 грн - не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 90, ст. 94, ст. 112, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Докучаєвську про стягнення заборгованості по сплаченим пенсіям - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Докучаєвську заборгованість по витратам по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, котрий помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 1 вересня 2013 року по 31 січня 2014 року у розмірі 1 970,90 грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 2 квітня 2014 року в присутності представників сторін.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 7 квітня 2014 року.

Суддя Волгіна Н.П.