Ухвала суду № 38371290, 24.04.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2159/14 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Осоцького І.І.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2013 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2013 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ВАТ «Запоріжжяобленерго» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та передати питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Частиною 1 ст. 96 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, у разі якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає, що предметом його регулювання є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Закон України "Про електроенергетику" регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії (ст. 2).

Відповідно до ст. 1 цього Закону постачання електричної енергії - це надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Енергопостачальники - це учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам або з метою її експорту; постачання електричної енергії - це надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору; споживачі енергії - це суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Згідно з п. 3 Правил користування електричною енергією для населення споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником.

Предметом спору, що виник, є стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, а не стягнення заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги, як зазначено в ухвалі суду першої інстанції.

Таким чином, норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не поширюються на правовідносини, що склалися між сторонами, оскільки ВАТ "Запоріжжяобленерго" не є підприємством житлово-комунального комплексу, є суб'єктом господарювання, діяльність якого направлена на отримання прибутку від продажу електроенергії, а не на забезпечення потреб населення, тобто заявлені вимоги не підпадають під дію норми п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково відмовив у відкритті провадження в справі.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі.

Керуючись ст.ст. 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити.

Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2013 року по цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі.

Головуючий:

Судді: