Постанова № 38370522, 03.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 р. Справа №225/227/14-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-10 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьоровій А.Ю., за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кузнецової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17,

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області

про стягнення суми грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, 20 грудня 2013 року звернулась до Дзержинського міського суду Донецької області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, в якому просила суд стягнути з відповідача суму грошової допомоги у розмірі 9 657,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 23 січня 1984 року вона була прийнята на державну службу в Дзержинський міський відділ соціального забезпечення на посаду інспектора по сплаті пенсій, в 2001 році переведена в Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинськ на посаду спеціаліста І категорії.

Відповідно до Наказу № 12-о Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинськ від 28 лютого 2012 року у зв'язку зі змінами в структурі управління позивач була звільнена із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю.

На момент звільнення позивачці було 54 роки 10 місяців 10 днів, вона мала 12 ранг державного службовця, стаж роботи на державній службі склав 28 років 1 місяць 7 днів.

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у випадку виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше ніж 10 років, виплачується грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів.

При звільненні позивачу виплачено грошову допомогу у розмірі одного місячного окладу, а саме - у розмірі 1 073,00 грн.

Позивач неодноразово зверталась до Пенсійного фонду із проханням виконати приписи закону та виплатити належну їй грошову допомогу, на що отримувала відмову (а.с. 1-2).

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 28 січня 2014 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 12 лютого 2014 року справу передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду на підставі ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 35).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про стягнення суми грошової допомоги прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с. 41).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свої заперечення наступним.

Відповідно до Наказу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську № 12-о від 28 лютого 2012 року головного спеціаліста відділу з виплати пенсій ОСОБА_1 з 28 лютого 2012 року звільнено у зв'язку зі скороченням штату (зміни в структурі управлінь Пенсійного фонду України в містах, районах та районах у містах Донецької області) згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю. У відповідності до ст. 44 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 при звільненні було виплачено грошову допомогу у розмірі 1 середньомісячного заробітку.

Згідно Закону України «Про державну служби» з 12 березня 2012 року ОСОБА_1 достроково призначено пенсію за віком, як державному службовцю на підставі направлення Центру зайнятості від 13 березня 2012 року № 05111203120001, виданого відповідно до п. «г» ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення».

У відповідності до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Офіційне тлумачення положення ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» викладено в Рішенні Конституційного суду № 11-рп/2013 від 26 листопада 2013 року, відповідно до якого грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного с службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припинення цієї роботи у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця.

Отже, з аналізу вищезазначених положень вбачається, що для виплати грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів необхідно, щоб звільнення особи з посади було на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Представник відповідача звертала увагу суду на те, що Рішення Конституційного Суду № 11-рп/2013 від 26 листопада 2013 року здійснює офіційне тлумачення положення ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» у системному зв'язку із положеннями п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а не п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, на підставі якого звільнено позивача.

Враховуючи те, що дострокове припинення службово-трудових відносин між Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську та ОСОБА_1 відбулось у зв'язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а не у зв'язку із її виходом на пенсію як державним службовцем, то і допомога у розмірі 10 місячних окладів, яка передбачена ст. 37 Закону України «Про державну службу», не підлягає виплаті.

На підставі вищевикладеного представник відповідача просила суд відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі (а.с. 46-47).

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 23 січня 1984 року прийнята на державну службу в Дзержинський міський відділ соціального забезпечення на посаду інспектора по сплаті пенсій (а.с. 3-4, 6).

Як вбачається з трудової книжки позивача Серії НОМЕР_2 позивача 4 квітня 1996 року переведено на посаду спеціаліста І категорії по призначенню пенсій в Управлінні соціального захисту населення (зворотній бік а.с. 6).

1 лютого 2001 року Наказом № 10-к Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області ОСОБА_1 по переводу з Дзержинського управління соціального захисту населення прийнято на посаду спеціаліста І категорії відділу пенсійного забезпечення Дзержинського міського управління Пенсійного фонду України. При переведенні позивачу встановлено 12 ранг державного службовця (а.с. 7-8, 54).

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, з 2011 року мали місце наступні пересування по державній службі:

- 1 лютого 2003 року позивачу присвоєно 11 ранг державного службовця (Наказ № 4-к від 20 січня 2003 року);

- з 10 жовтня 2005 року призначена на посаду провідного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення (Наказ №76-о від 10 жовтня 2005 року);

- з 3 січня 2008 року призначена на посаду головного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення (Наказ № 1-о від 3 січня 2008 року);

- у зв'язку зі змінами у структурі управління призначена на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу з виплати пенсії (Наказ № 46-о від 14 жовтня 20011 року) (а.с. 6-7).

28 грудня 2011 року адміністрація Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську попередила головного спеціаліста відділу з виплати пенсій ОСОБА_1 про її звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України 28 лютого 2012 року у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, на підставі наказу управління від 28 грудня 2011 року № 280 «Про внесення змін до штатного розпису Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області» та штатного розпису, відповідно до ст. 492 Кодексу законів про працю України. Цього ж, 28 грудня 2011 року, ОСОБА_1 ознайомилась із даним попередженням, про що є відповідна відмітка (а.с. 11).

28 лютого 2012 року Наказом начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області № 12-о ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу з виплати пенсій, у зв'язку із змінами в структурі управлінь Пенсійного фонду України в містах, районах та районах у містах Донецької області на підставі Наказу управління від 28 листопада 2011 року № 280 «Про внесення змін до штатного розпису управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області», попередньої згоди профспілкового комітету - протоколу № 1 від 31 січня 2012 року та закінчення строку попередження спеціаліста про звільнення, звільнено у зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України з 28 лютого 2012 року та наказано сплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати згідно ст. 44 Кодексу законів про працю України (а.с. 9, 23, 55).

Відповідно до довідки № 23 від 11 грудня 2013 року № 8908/05 на момент звільнення посадовий оклад ОСОБА_1 склав 1 073,00 грн. Допомога при виході на пенсію у розмірі 10 посадових окладів при звільненні позивачу не виплачувалась (а.с. 10).

з 1 березня 2013 року, у зв'язку із тим, що позивач на час звільнення з посади не досягла пенсійного віку, вона стала на облік в державній службі зайнятості. Зазначене не спростовується сторонами по справі.

12 березня 2012 року Дзержинським міським центром зайнятості на адресу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області надіслано Направлення № 05111203120001 для оформлення дострокового виходу на пенсію ОСОБА_1 на підставі п. «г» ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» з 8 березня 2012 року (а.с. 12).

З 12 березня 2012 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, що вбачається з протоколу № 1/130 від 23 березня 2012 року (а.с. 48,49), 4 травня 2012 року позивачу видано пенсійне посвідчення Серії НОМЕР_3 (а.с. 5).

Не погодившись з не нарахуванням та не виплатою їй Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних окладів при звільненні, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

Між сторонами немає розбіжностей стосовно встановлених обставин у справі.

Спірним питанням у даній справі є правомірність/неправомірність дій відповідача щодо виплати позивачу при її звільненні з державної служби матеріальної допомоги в розмірі одного місячного заробітку на підставі ст. 44 Кодексу законів про працю України замість виплати допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, передбачених ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

При вирішенні справи по суті суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до cт. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються, перш за все, Конституцією України від 28 червня 1996 року, Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 року № (далі - КЗпП) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Згідно ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1).

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, передбачених цією статтею, зокрема, у разі змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ст. 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п.п. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Як встановлено у судовому засіданні, не застосування відповідачем при звільненні позивача приписів ч. 13 ст. 37 Закону № 3723-XII мало місце у зв'язку із тим, що звільнення відбулось не «у зв'язку із виходом на пенсію», а у зв'язку зі «скороченням штату», а тому при виплаті допомоги управління користувалось саме ст. 44 Кодексу законів про працю України (а.с. 9, 23, 55).

Суд вважає помилковим висновок відповідача щодо незастосування при звільненні ОСОБА_1 ч. 13 ст. 37 Закону № 3723-XII з огляду на таке.

Складовою конституційного права на соціальний захист є право на пенсійне забезпечення (абз. 1 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII з наступними змінами, "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV з наступними змінами.

За змістом вказаних законів право на пенсію за віком особа набуває не лише після досягнення загальновизначеного пенсійного віку чи пенсійного віку, встановленого спеціальним законодавством, а також у разі дострокового виходу на пенсію за певних обставин. Так, у ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 року № 3721-XII передбачено випадки, коли пенсійний вік для визначеного в ній кола осіб, зокрема, державних службовців, знижено на півтора року порівняно із загальновстановленим.

Пенсійні правовідносини певних категорій осіб, у тому числі тих, які мають статус державного службовця, регулюються додатково також спеціальними законами або окремими положеннями вказаних законів.

Засади державної служби, умови, порядок реалізації громадянами України права на державну службу, а також права на пенсійне забезпечення державних службовців врегульовано законодавством про державну службу.

Право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку (ч. 1 ст. 37 Закону № 3721-XII).

Державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів (ч. 13 ст. 37 Закону № 3721-XII).

Таким чином, грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в ч. 13 ст. 37 Закону № 3721-XII не встановлено.

Грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер, право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця. Тому розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу (зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників), не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Отже, якщо державний службовець достроково (не раніше ніж за півтора року до встановленого законодавством строку) вийшов на пенсію, в тому числі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку зі скороченням штату працівників, за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, як і інші державні службовці, які виходять на пенсію з посад державних службовців після досягнення віку, зазначеного в ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні цього суду від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013 у справі № 1-14/20133.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 достроково вийшла на пенсію за віком, як така, що була звільнена з посади державного службовця у зв'язку із реорганізацією та змінами у структурі управління та скороченням штату працівників (а.с. 5, 12, 48-49).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання грошової допомоги, передбаченої ч. 13 ст. 37 Закону № 3723-XII.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач після звільнення з посади головного спеціаліста управління не оформила пенсію відразу, а стала на облік у Центр зайнятості, і тільки потім отримала статус пенсіонера, враховуючи наступне.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості не пізніше десяти календарних днів до закінчення тримісячного строку як таких, що шукають роботу, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку осіб передпенсійного віку, які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах). Вивільненим працівникам надаються також інші пільги і компенсації відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вище вбачається, що право на пенсію за віком особа набуває не лише після досягнення нею загальновизначеного пенсійного віку чи пенсійного віку, встановленого спеціальним законодавством, а також у разі дострокового виходу на пенсію за певних умов.

12 березня 2012 року Дзержинським міським центром зайнятості на адресу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області надіслано Направлення № 05111203120001 для оформлення дострокового виходу на пенсію ОСОБА_1 на підставі п. «г» ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» з 8 березня 2012 року (а.с. 12).

Статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 2003 року № 3721-ХІІ встановлено, що особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З 12 березня 2012 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, що вбачається з протоколу № 1/130 від 23 березня 2012 року (а.с. 48,49), 4 травня 2012 року позивачу видано пенсійне посвідчення Серії НОМЕР_3 (а.с. 5).

Отже, позивачу достроково призначено пенсію за віком, як такій, що була звільнена з посади державного службовця у зв'язку із реорганізацією та змінами у структурі управління та скороченням штату працівників.

Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно того, що в Рішенні Конституційного Суду України йде мова про осіб, які звільнені з посад на підставі п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України, з огляду на таке.

Як зазначено у вступній часині цього Рішення, справа № 1-14/2013 була відкрита у зв'язку із надходження звернення громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення ч. 13 ст. 37 № 3723-XII у системному зв'язку з положеннями п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП, ст. 21 Закону № 3721-XII. У зверненні гр. ОСОБА_4 не ставилось питання щодо тлумачення положення ч. 13 ст. 37 № 3723-XII у системному зв'язку з положеннями ч. 1 ст. 40 КЗпП. Відповідно, справа була розглянута саме в межах заявленого звернення.

Разом із цим висновки Конституційного Суду Україні, викладені у Рішенні від 26 листопада 2013 року, відповідно до яких у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу", - цілком відповідають обставинам даної справи.

На підставі викладеного вище, беручи до уваги правову позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні від 26 листопада 2013 року у справі № 1-14/2013, суд дійшов висновку про те, позивач мала (та має) право на отримання від відповідача грошової допомоги в розмірі, передбаченому ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Враховуючи, що позивачу вже було виплачено грошову допомогу у розмірі одномісячного посадового окладу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області суми вихідної грошової допомоги у розмірі 9 657,00 грн (9 * 1 073,00 грн (посадовий оклад на момент звільнення)) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 11, 69-72, 86, 94, ст. 122, ст. 159-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про стягнення суми грошової допомоги - задовольнити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (код ЄДРПОУ 21970814) на користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) грошову допомогу в розмірі 9 657 (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 3 квітня 2014 року в присутності позивача та представника відповідача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 8 квітня 2014 року.

Суддя Волгіна Н.П.