Постанова № 38370509, 10.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 р. Справа №805/2442/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-55 год

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю., за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Пантіної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-46У від 13 лютого 2014 року у розмірі 8 256,19 грн;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області утриматися в подальшому від нарахування їй та від зобов'язання її сплачувати єдиний внесок.

В обґрунтуванні позовних вимог у позові зазначено наступне.

Позивач є фізичною особою-підприємцем з травня 1997 року, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок). У лютому 2014 року нею отримано вимогу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ф-46У від 13 лютого 2014 року на суму 8 256,19 грн. Позивач не згодна з прийнятою стосовно неї вимогою з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є платником єдиного внеску.

Згідно ч. 4 ст. 4 цього ж Закону з 6 серпня 2011 року особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлені такі види пенсій, як: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсії за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 23 грудня 2003 року є пенсіонером за віком (пенсія призначена на пільгових умовах «за вислугу років»), станом на час розгляду справи й на час прийняття спірної вимоги була звільнена від сплати єдиного внеску. (а.с. 3-4, 16-17).

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяви та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову, обґрунтувавши свої заперечення наступним.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм податкового кодексу України" № 3609-V1, який набрав чинності з 6 серпня 2011 року, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

У відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону Україні "Про збір та облік єдиною внеску на загально-обов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - суб'єкти підприєм-ницької діяльності, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують у відповідності до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загаль-нообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Зазначеним законом передбачені такі види пенсійних витрат, як: пенсія за віком; пенсія у зв'язку з втратою годувальника; пенсія по інвалідності.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсії за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиною внеску на загально-обов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної вели-чини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Позивач отримує пенсію у за вислугу років, що не є тотожнім поняття пенсії за віком, а отже, на час виникнення спірних правовідносин повинна нараховувати і сплачувати єдиний соціальний внесок в розмірі не менше мінімального єдиного внеску за кожен місяць незалежно від наявності (відсутності) доходу (прибутку).

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі. (а.с. 35-36).

Заслухавши позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована 8 травня 1997 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 266 017 0000 068353, місце проживання: 83117, АДРЕСА_1 (а.с. 6, 20); перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Донецька на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) згідно свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_2, виданого 31 травня 2012 року (а.с. 21).

Також перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Донецьку як пенсіонер, якому призначений вид пенсії «за вислугою років» (а.с. 5, 44-53).

13 лютого 2014 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-46У, відповідно до якої позивача зобов'язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 8 256,19 грн (а.с. 7).

Як вбачається з розрахунку заборгованості позивача по єдиному соціальному внеску, вказана у вимозі заборгованість є заборгованістю зі сплати єдиного внеску на загально-обов'язкове державне пенсійне страхування, яка складається із заборгованості за даними Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька станом на 1 жовтня 2013 року у розмірі 5 843,49 грн та заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 3-4 квартал 2013 року (а.с. 8).

Не погодившись із зазначеною вимогою позивач 20 лютого 2014 року звернулась до суду із даним позовом.

Між сторонами немає розбіжностей щодо встановлених у судовому засіданні обставин.

Приймаючи рішення по справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013 (далі - Положення № 141/2013), Міністерство доходів і зборів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення № 141/2013 встановлено, що Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до покладених на нього завдань, Міндоходів, зокрема, контролює своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску; забезпечує достовірність та повноту обліку платників податків та єдиного внеску, забезпечує ведення обліку податків і зборів, єдиного внеску; організовує та контролює погашення податкового боргу з податків і зборів платників податків, а також стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску з платників єдиного внеску (п. 4 Положення № 141/2013).

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Міндоходів здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади, який в спірних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Положенням № 141/2013.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).

Законом України "Про внесення змін в деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративних реформ" від 4 липня 2013 року № 406-VII внесені зміни в деякі законодавчі акти, зокрема, пунктом 102 внесені зміни в Закон № 2464-VI. Закон № 406-VII набрав чинності 11 серпня 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Стаття 307 Податкового кодексу України встановлює особливості оподаткування платників податку окремими податками і зборами. Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом № 2464-VI.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із ч. 4 ст. 4 цього ж Закону, особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 2464-VI положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV визначене поняття "пенсія" як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абз. 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають, зокрема, жінки, які народились до 30 вересня 1956 року (включно) після досягнення ними 55 років.

Згідно ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Як вбачається з п. 8 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до п. "е" ст. 55.

ОСОБА_1, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, має загальний стаж роботи 29 років 8 місяців 11 днів, у тому числі стаж працівника охорони здоров'я 26 років 5 місяців 26 днів (а.с. 6, 52, 53).

Як вбачається з довідки Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі від 12 травня 2009 року, позивач отримує пенсію за вислугу років, як працівник охорони здоров'я (а.с. 50).

Відповідно до наданих суду документів, 25 березня 1994 року Рішенням Комісії при Кіровській раді народних депутатів № 86 позивачу призначена пенсія «за віком» пожиттєво з 2 березня 1994 року (а.с. 44).

3 липня 2007 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Донецьку із заявою про призначення їй пенсії за віком у зв'язку із втратою нею пенсійного посвідчення та трудової книжки (а.с. 45-46).

Протоколом засідання ради спеціалістів при відділі пенсійного забезпечення від 9 серпня 2007 року № 2295 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із тим, що за наданими позивачем документами розмір призначеної їй пенсії «за віком» менш ніж розмір пенсії «за вислугою років» (а.с. 47-48).

При цьому, Розпорядженням УПФУ в Кіровському районі м. Донецька № 165612 від 14 вересня 2007 з 31 липня 2007 року ОСОБА_1 призначено пенсію «за віком» (а.с. 49).

Відповідно до Розпорядження УПФУ в Кіровському районі м. Донецька № 165612 від 2 червня 2009 року позивачу призначена пенсія «за вислугою років».

Згідно Розпоряджень № 165608 від 19 грудня 2013 року та № 165612 від 9 квітня 2014 року (а.с. 52, 53) мало місце здійснення перерахунку пенсії позивачу, однак, в обох розпорядженнях зазначено вид пенсії «за вислугою років».

Проаналізувавши зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що як станом на час виникнення спірних правовідносин так і станом на час розгляду справи ОСОБА_1 отримує пенсію «за вислугою років».

Разом із цим, суд вважає за необхідне зазначити таке.

На переконання суду законодавець, встановлюючи перелік осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, мав на меті звільнити від сплати єдиного внеску найбільш вразливи категорії громадян, серед яких й особи, які мають статус "пенсіонер за віком".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-VІ жінки, які народились до 30 вересня 1956 року включно, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 55 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивач відповідає критеріям ст. 26 зазначеного Закону (народилась у 1948 році і має загальний стаж роботи 29 років 8 місяців 11 днів (а.с. 6, 52, 53).

Крім цього, відповідно до наданих суду документів, а саме - Рішення Комісії при Кіровській раді народних депутатів № 86 від 25 березня 1994 року, яким позивачу призначена пенсія «за віком» пожиттєво з 2 березня 1994 року, та довідки Управління Пенсійного фонду у Кіровському районі м. Донецька № 165612 (дату ідентифікувати не вбачається за можливе у зв'язку з поганим станом довідки), позивач з 1 вересня 1996 року отримує пенсію «за віком», призначену пожиттєво.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивач є особою, яка звільнена від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-46У від 13 лютого 2014 року у розмірі 8 256,19 грн - підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача утриматися в подальшому від нарахування та сплати єдиного внеску позивачу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно, судовий захист прав, свобод та інтересів конкретної особи можливий тільки у випадку, коли таке порушення відбулось. Рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, і також не може бути умовним. Тому відповідач не може бути зобов'язаний не вчиняти певні дії щодо позивача, оскільки неможливо визначити, чи будуть вони взагалі вчинятися відповідачем у майбутньому.

Враховуючи встановлені судом обставини та зроблені висновки, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Кіровсь-кому районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-46У від 13 лютого 2014 року у розмірі 8 256,19 грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 10 квітня 2014 року в присутності позивача та представника відповідача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 11 квітня 2014 року.

Суддя Волгіна Н.П.