Ухвала суду № 38368901, 24.04.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/13526/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/410/14

Єдиний унікальний № 320/13526/13-к Головуючий в 1-й інстанції - Міщенко Т.М.

Категорія - ст. 125 ч.2 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Фомін В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Бойкова Ю.В.,

суддів Фоміна В.А., Гріпаса Ю.О.,

при секретарі Воронько С.Г.,

за участю прокурора Стоматової В.П.,

представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2014 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, працюючого скотарем в КРХ № 2 ТОВ «АФ Україна», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого;

та

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Степне Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не судимого;

визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України і призначено покарання кожному окремо у вигляді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання кожного окремо з випробуванням строком на 1 рік і відповідно до п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Ухвалено стягнути солідарно: з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 1 099, 69 грн. і моральну шкоду в розмірі 6 900, 31 грн., а всього 8 000 грн.; на користь Мелітопольської районної державної адміністрації на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 1 539, 68 грн.

Згідно до вироку, 15.09.2013 р., приблизно о 17 год., знаходячись на території ставка, розташованого біля с. Полянівка Полянівської сільської ради Мелітопольського району Запорізькій області, ОСОБА_4, діючи спільно з ОСОБА_5, обидва перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в ході раптово виниклої сварки з ОСОБА_2, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно завдали ОСОБА_2 не менше трьох ударів руками та ногами по голові та правій кисті, заподіявши йому закриту черепно-мозкову травму (струс головного мозку; садна шкіри та синці м'яких тканин голови), яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний (понад 6, але не більше 21 доби) розлад здоров'я, а також садно п'ятого пальця правої кисті, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення за ст. 125 ч. 2 КК України.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 посилається на незаконність вироку через невідповідність призначеного покарання, тяжкості скоєного кримінального правопорушення та даним про особу винних внаслідок м'якості та викладених у вироку висновків, фактичним обставинам провадження щодо покарання.

Зазначає, що суд не прийняв до уваги той факт, що потерпілим від злочинних дій є пенсіонер віком 63 роки, якого брутально, із виключним цинізмом та особливою зухвалістю, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи вік останнього та неможливість чинити опір, впродовж деякого часу ногами і руками били обвинувачені поки той знепритомнів, після чого не пересвідчившись у тому, чи необхідна потерпілому медична допомога, втекли з місця злочину, залишивши непритомну людину на значній віддалі від найближчого населеного пункту, що наслідком зазначеного побиття виявився, крім усього іншого струс головного мозку, лікування якого потерпілий проходив у стаціонарі лікарні та у подальшому амбулаторно, через що не міг виконувати свої трудові обов'язки з охорони майна роботодавця. При наявності суперечливих даних, викладених у характеристиці ТОВ «АФ Україна», де працює ОСОБА_4, безпідставно урахував її при визначенні покарання останньому.

Також, безпідставно зазначив у вироку щодо наявності каяття обвинувачених, хоча зокрема на судових засіданнях вони поводили себе зухвало та не вважали гуртове побиття пенсіонера чимось не припустимим, а ОСОБА_5, взагалі у своїх показаннях зазначав про адекватність побиття потерпілого його поведінці (перебування потерпілого у стані алкогольного сп'яніння та напад на обвинувачених), хоча ці дані спростовані обставинами провадження. Крім того, на думку представника потерпілого, про відсутність каяття обвинувачених свідчить ще і той факт, що ними до цих пір не відшкодована потерпілому матеріальна та моральна шкода хоча б у якійсь частині.

Тому просить змінити вирок суду першої інстанції та призначити обвинуваченим покарання за ч.2 ст. 125 КК України у вигляді арешту строком на 6 місяців.

У запереченнях на апеляційну скаргу, прокурор, який брав участь у провадженні, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить вирок залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: представника потерпілого, який наполягав на задоволенні скарги; обвинувачених, зокрема і в останньому слові, а також прокурора, які вважали, що вирок суду першої інстанції необхідно залишити без зміни; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю визнали вину у пред'явленому обвинуваченні, дали показання по суті цього обвинувачення, у зв'язку з чим на підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою обвинувачених, потерпілого та інших учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин провадження, оскільки вони учасниками судового розгляду не заперечувалися. При цьому обвинуваченим, були роз'яснені наслідки не дослідження інших доказів, які їм були зрозумілі. Обґрунтованість не дослідження доказів не ставиться під сумнів у апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_3

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю визнали себе винними, дали показання по суті пред'явленого їм обвинувачення, у зв'язку з чим на підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою обвинувачених та інших учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин провадження, оскільки вони учасниками судового розгляду не заперечувалися. При цьому обвинуваченим, потерпілому та іншим учасникам судового розгляду були роз'яснені наслідки не дослідження інших доказів, які всім були зрозумілі. Обґрунтованість не дослідження доказів не ставиться під сумнів і у апеляційній скарзі.

Висновки суду про винність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, і є правильними.

Ці висновки ґрунтуються на обставинах подій, встановлених в ході судового розгляду, ніким не оспорюються, а тому дані обставини перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.

Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

При призначенні покарання обвинуваченим, суд відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особи обвинувачених, зокрема ОСОБА_4, який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, ОСОБА_5 не судимий, задовільно характеризуються, вину визнали у повному обсязі, розкаялися у скоєному, що суд визнав обставинами, які пом'якшують покарання, скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, що визнано судом обставиною, обтяжуючою покарання, а тому прийшов до правильного висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченим у межах санкції інкримінованої статті обвинувачення, а остаточне покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ухвалив за правилами ст.ст. 75, 76 КК України.

На думку колегії суддів, остаточно призначене покарання судом першої інстанції за скоєний злочин, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та попередження скоєння ними нових злочинів.

Обставини, на які посилається представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, не є такими, що можуть вплинути на остаточний висновок про обраний вид і розмір призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки призначене їм покарання є соразмірним скоєному.

Крім того, апеляційна скарга за своїм змістом є досить суперечливою, оскільки у мотивувальній її частині наведені обставини, які на думку апелянта свідчать про необхідність призначення більш суворого покарання, а в мотивувальній частині поставлено питання про застосування більш м'якого покарання ніж було призначено судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного, вирок районного суду є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованим, а тому оскільки, згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, інших підстав для скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, скасування вироку повністю чи частково та ухваленню нового вироку, або скасування вироку повністю чи частково та закриття кримінального провадження, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2014 року відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - залишити без змін.

Зазначена ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.

На вказану ухвалу Апеляційного суду Запорізької області учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

Бойков Ю.В. Фомін В.А. Гріпас Ю.О.