Вирок № 38368679, 24.04.2014, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1992/14-к

Провадження № 1-кп/185/174/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Косюка А.П.,

за участю прокурора Зейналова І.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

при секретарі Губа О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013040900000004 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Павлограда, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді оператора автомобільної газозаправочної станції TOB «ЮГ-Сервісгаз» (код ЄДРПОУ 31313444), яка розташована за адресою Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, 7, призначений наказом № 5/2013 від 02 вересня 2013 року на іспитовий строк 2 місяці та будучи особою, якій за своїми функціональними обов'язками заборонено наповнення балонів, які не призначені для використання на автомобільному транспорті, 03 вересня 2013 року приблизно об 11 годині 00 хвилин всупереч своїх функціональних обов'язків, з якими заздалегідь був ознайомлений, нехтуючи встановленими правилами безпеки та легковажно розраховуючи про ненастання наслідків, провів несанкціоновану заправку балону скрапленого газу № 23587, який належить ОСОБА_2, чим згідно висновку № 2433 - 13 від 23 січня 2014 року комісійної судової інженерно-технічної експертизи дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці Дніпропетровського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - «не виконав в повному обсязі вимоги: ст. 6, ст. 14 Закону України «Про охорону праці»; п. 4.8.57., п. 4.8.88. нормативно-правових актів охорони праці (НПАОП) 0.00-1.20-98 «Правил безпеки систем газопостачання України» в частині - працівник повинен знати і дотримуватися вимог законодавчих та нормативних актів з питань безпеки життєдіяльності та охорони праці; правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; допустив перебування осіб, які не мають стосунку до виробничих процесів; наповнювання на АГЗС балонів, не призначених для використання на автотранспорті», чим створив загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, хоча був зобов'язаний їх дотримуватися.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 272 КК України, як порушення правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.

13 лютого 2014 року між прокурором Павлоградської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері юрист 1-го класу Ткачук В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання.

Згідно даної угоди підозрюваний ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 272 КК України у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Згідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.

Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 подав заяву про звільнення його від покарання згідно з п.п. «в» та «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», так як він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, а також він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України:

в) осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;

е) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР.

Факт перебування на утриманні обвинуваченого двох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, підтверджується відповідними свідоцтвами про народження, а факт того, що обвинувачений є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підтверджується відповідним посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладену між прокурором Павлоградської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері юрист 1-го класу Ткачук В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 від 13 лютого 2014 року і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн.

Підлягає також задоволенню і клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення його від покарання на підставі п.п. «в» та «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, Закону України «Про амністію у 2014 році», суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 13 лютого 2014 року укладену між прокурором Павлоградської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері юрист 1-го класу Ткачук В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн.

Звільнити ОСОБА_1 від от відбування вищепризначеного покарання на підставі пунктів «в» та «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» от 08 квітня 2014 року.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: А.П.Косюк