Постанова № 38368185, 16.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

16 квітня 2014 року 13:00 № 826/3291/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Донець В.А., Шейко Т.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Скорпіон-2002"до1. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві; 2. Головного управління Міндоходів у м. Києві; 3. Міністерства доходів і зборів Українипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004442207, №0004432207 від 02.10.2013 року, визнання протиправними рішень за результатами розгляду адміністративних скарг

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Скорпіон-2002" (далі також - позивач, ТОВ "Охоронна фірма "Скорпіон-2002") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до: (1) Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі також - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), (2) Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі також - ГУ Міндоходів у м. Києві), (3) Держаної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004442207, №0004432207 від 02.10.2013 року, рішень про результати розгляду первинної скарги від 05.12.2013 року №7299/1026-15-10-04-01 та повторної скарги від 17.02.2014 року №3024/6199-99-10-01-15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2014 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до колегіального судового розгляду у судовому засіданні.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2014 року замінено особу відповідача з Держаної податкової служби України на Міністерство доходів і зборів України (далі також - Міндоходів).

В судове засідання 09.04.2014 року прибули представники позивача. З урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з не прибуттям відповідачів та відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в письмовому провадженні.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 20.09.2013 року №209/1-22-07-32154944 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та винесено протиправні рішення за наслідками процедури адміністративного оскарження, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. На переконання позивача, висновки відповідача про нікчемність господарських операцій, укладених з ТОВ "АР "Лоцман" ґрунтуються лише на домислі відповідачів і не мають правового обґрунтування.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях. Відповідач вважає обґрунтованими висновки акту перевірки від 20.09.2013 року №209/1-22-07-32154944 та, відповідно, податкові повідомлення-рішення №0004442207, №0004432207 від 02.10.2013 року прийнято правомірно та в межах чинного законодавства. Так, відповідач посилається на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "АР "Лоцман", оскільки вони не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Свої доводи податковий орган підкріплює листом ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2013 року №3600/7/07-09, відповідно до якого встановлено, що з допомогою установчих документів ТОВ "АР "Лоцман" здійснювались операції з конвертації безготівкових коштів у готівку, а первинні документи по господарських операціях з позивачем підписувались невстановленими особами.

Головне управління Міндоходів у м. Києві та Міністерство доходів і зборів України подали до суду свої заперечення, в яких зазначали, що оскаржувані рішення про результати розгляду первинної та повторної скарги є законними, оскільки винесені в межах їх повноважень, передбачених Податковим кодексом України.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Скорпіон-2002" зареєстровано як платника податку на додану вартість з 29.11.2002 року (індивідуальний податковий номер 321549426506), що вбачається з п. 2.4.1 акту перевірки від 20.09.2013 року №209/1-22-07-32154944 та сторонами не заперечується.

Видами діяльності ТОВ "Охоронна фірма "Скорпіон-2002" за КВЕД є: діяльність приватних охоронних служб; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; обслуговування систем безпеки; проведення розслідувань; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.;

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Охоронна фірма "Скорпіон-2002" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" за період з 01.04.2012 року по 28.02.2013 року та складено акт перевірки від 20.09.2013 року №209/1-22-07-32154944.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ "Охоронна фірма "Скорпіон-2002":

(1) п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 15 665 грн., в тому числі за квітень 2012 року на суму 1 000 грн., за липень 2012 року на суму 1 000 грн., за вересень 2012 року на суму 2 333 грн., за жовтень 2012 року на суму 1 333 грн., за листопад 2012 року на суму 1 500 грн., за грудень 2012 року на суму 2 833 грн., за січень 2013 року на суму 2 833 грн., за лютий 2013 року на суму 2 833 грн.;

(2) п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого товариством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього у сумі 55 000 грн., в тому числі за І півріччя 2012 року на суму 5 000 грн., за три квартали 2012 року на суму 26 667 грн., за 2012 рік на суму 55 000 грн., у зв'язку з чим позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 11 550 грн., в тому числі за II квартал 2012 року в сумі 1050 грн., за III квартал 2012 року в сумі 4 550 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 5 950 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

(1) №0004442207, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 14 439,00 грн., з яких 11 550,00 грн. за основним платежем, та 2 889,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

(2) №0004432207, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19 580,00 грн., з яких 15 665,00 грн. за основним платежем, та 3 915,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

Позивачем подано скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві. Рішенням від 05.12.2013 року №7299/1026-15-10-04-01 скаргу позивача залишено без задоволення.

Позивачем подано повторну скаргу, яку залишено без задоволення рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17.02.2014 року №3024/6199-99-10-01-15.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

1. Відносно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на встановлення відсутності фактів вчинення господарських операцій за правочинами, які укладені між позивачем та ТОВ "АР "Лоцман", оскільки первинні документи підписані невідомими особами.

Висновки ґрунтуються на листі ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2013 року №3600/7/07-09, відповідно до якого встановлено, що в ході оперативно-розшукових заходів ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС встановлено, що групою осіб з метою надання послуг по конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівку, тривалий час використовувалися реквізити, печатки, документи, предмети та речі підприємств СГД з ознаками фіктивності, зокрема ТОВ «АР «Лоцман». В подальшому в результаті проведених заходів були допитані особи, які займалися веденням бухгалтерського обліку та системи «Клієнт-Банк на СГД з ознаками фіктивності, які в своїх свідченнях повідомили, що вищезазначені підприємства дійсно були задіяні в схемах незаконної діяльності, спрямованої на «конвертацію» безготівкових коштів у готівку, а посадові особи зазначених підприємств не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності СГД.

Інших доказів відсутності факту реальності здійснених господарських операцій податковим органом не надано.

Зокрема, податковим органом також не досліджувалось питання щодо зв'язку здійснених позивачем витрат на користь ТОВ "АР "Лоцман" з його господарською діяльністю.

Окремо суд звертає увагу, що відповідачем не надано протоколів допиту осіб, які приймали участь у наданні послуг з конвертації грошових коштів із застосуванням документів ТОВ "АР "Лоцман", не надано також вироку суду, яким встановлено вину вказаних осіб в інкримінованих злочинах. Також відповідачем не надано доказів того, що підписи посадових осіб ТОВ "АР "Лоцман" на первинних документах дійсно належать іншим особам.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, з аналізу норм Податкового кодексу України, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При з'ясуванні питання, щодо підтвердження використання позивачем у господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "АР "Лоцман", судом встановлено наступне.

01 квітня 2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "АР "Лоцман" (Виконавець) було укладено Договір №158 про надання рекламних послуг, відповідно до якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується проводити рекламні кампанії в інтересах Замовника на робочих поверхнях спеціальних конструкцій, а Замовник зобов'язується приймати й оплачувати такі послуги Виконавця в порядку й на умовах, передбачених даним Договором.

Надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними до них: від 28.02.2013 року (податкова накладна №45), від 31.01.2013 року (податкова накладна №76), від 31.12.2012 року (податкова накладна №116), від 30.11.2012 року (податкова накладна №92), від 31.10.2012 року (податкова накладна №68), від 30.09.2012 року (податкова накладна №52), від 31.08.2012 року (податкова накладна №46), від 31.07.2012 року (податкова накладна №82), від 30.06.2012 року (податкова накладна №38), від 31.05.2012 року (податкова накладна №30), від 30.04.2012 року (податкова накладна №32).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

01 грудня 2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "АР "Лоцман" (Виконавець) було укладено Договір №127 про надання бухгалтерських послуг, відповідно до якого Виконавець взяв на себе обов'язки з надання Замовникові відповідно до його завдання послуги з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві Замовника.

Надання вказаних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними до них: від 25.12.2012 року (податкова накладна №64), від 31.01.2013 року (податкова накладна №75), від 28.02.2013 (податкова накладна №44).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що придбані позивачем послуги у ТОВ "АР "Лоцман" використовувались в межах господарської діяльності позивача.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем також не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Охоронна фірма «Скорпіон-2002» та ТОВ «АР «Лоцман» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в результаті чого суд прийшов до висновку що податкові повідомлення-рішення №0004442207, №0004432207 від 02.10.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню.

2. Відносно позовних вимог про скасування рішень за результатами розгляду первинної та повторної скарг суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Пунктом 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Крім того, Податковий кодекс України не містить жодної норми, яка б передбачала оскарження рішень податкових органів прийнятих за результатами розгляду скарг платників податків. Тобто, рішення податкових органів прийнятих за результатами розгляду скарг платників податків не створюють ніяких наслідків для платників податків, тому не підлягають оскарженню.

Рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України за наслідками розгляду скарг позивача не є юридично значущими для позивача, оскільки зазначені рішення не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2013 року за номером К-54177/09-С.

Як наслідок, суд дійшов висновку що належним способом захисту прав та інтересів позивача є саме визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відтак позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про результати розгляду первинної скарги від 05.12.2013 року №7299/1026-15-10-04-01 та повторної скарги від 17.02.2014 року №3024/6199-99-10-01-15 задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Скорпіон-2002" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004442207, №0004432207 від 02.10.2013 року, рішень про результати розгляду первинної скарги від 05.12.2013 року №7299/1026-15-10-04-01 та повторної скарги від 17.02.2014 року №3024/6199-99-10-01-15 - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0004442207, №0004432207 від 02.10.2013 року, винесені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Скорпіон-2002" витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 гривень 70 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.О. Маруліна

Судді В.А. Донець

Т.І. Шейко