Постанова № 38368081, 24.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

24 березня 2014 року № 826/1752/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Аутсорсінгова фірма “Сова”,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Аутсорсінгова компанія “Сова”

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа:

про

Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсальне агентство “СОВА”

скасування податкового повідомлення-рішення №13826552207 від 28.01.2014 року

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Аутсорсінгова фірма “Сова” (далі також – позивач 1, ТОВ “Аутсорсінгова фірма “Сова”), Товариство з обмеженою відповідальністю “Аутсорсінгова компанія “Сова” (далі також - позивач 2, ТОВ “Аутсорсінгова компанія “Сова”) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі також – відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальне агентство “СОВА”, про скасування податкового повідомлення-рішення №13826552207 від 28.01.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання 12.03.2014 року прибули представники позивачів. З урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні суд продовжив розглядати справу в письмовому провадженні.

Позивачі позов підтримують в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки №9/2655-22-07 від 10.01.2014 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке позивачі вважають необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Крім того позивачі зазначали, що наказ про проведення перевірки складено відносно позивача 1, втім фактично перевірку проведено відносно позивача 2, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях та пояснень, наданих в судових засіданнях. Відповідач вважає обґрунтованими висновки акту перевірки №9/2655-22-07 від 10.01.2014 року та, відповідно, податкове повідомлення-рішення №13826552207 від 28.01.2014 року прийнято правомірно, в межах чинного законодавства. Так, відповідач посилається на те, що правочини, укладені між ТОВ «Аутсорсінгова фірма «Сова» та підприємствами-постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивач 1 – Товариство з обмеженою відповідальністю “Аутсорсінгова фірма “Сова” зареєстровано як платника податку на додану вартість з 17.11.2009 року (індивідуальний податковий номер 367574626557), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100255034.

Видами діяльності ТОВ “Аутсорсінгова фірма “Сова” за КВЕД є: 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у; 70.21 Діяльність у сфері зв'язків із громадськістю; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 78.10 Діяльність агентств працевлаштування; 78.20 Діяльність агентств тимчасового працевлаштування.

Позивач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Аутсорсінгова компанія “Сова” зареєстровано як платника податку на додану вартість з 31.07.2006 року (індивідуальний податковий номер 344788926552), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100097999.

Видами діяльності ТОВ “Аутсорсінгова компанія “Сова” за КВЕД є: 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

31.10.2013 року відповідачем складено та направлено позивачу 1 запит про надання інформації №18698, в якому податковий орган просив надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо порядку відображення в бухгалтерському та податковому обліках господарських відносин з ТОВ “Універсальне агентство “СОВА”, а також докази і пояснення щодо формування витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно виписаних накладних, актів виконаних робіт (послуг), податкових накладних та щодо подальшої реалізації по ланцюгу за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року.

08.11.2013 року позивачем 1 надано відповідачу відповідь на вищевказаний запит, якою відмовлено в задоволенні запиту з огляду на порушення порядку його складання.

26.12.2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві видано наказ №3024 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Аутсорсінгова фірма “Сова”.

За наслідками проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт №9/2655-22-07 від 10.01.2014 року про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ “Аутсорсінгова компанія “Сова” (код ЄДРПОУ 36757468) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені господарських операцій з ТОВ “Універсальне агентство “Сова” за період серпень 2013 року, тобто відносно позивача 2, а не позивача 1.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення позивачем 2:

- пп. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ “Аутсорсінгова компанія “Сова” податку на додану вартість на суму 142881,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №13826552207 від 28.01.2014 року, яким позивачу 2 збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 214 322,00 грн., з яких 142 881,00 грн. за основним платежем, та 71 441,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем 2 приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що під час проведення перевірки ТОВ «Універсальне агентство «СОВА» не надано первинні документи (договори, податкові, видаткові накладні, банківські виписки, розрахунки коригування, товаро-транспортні накладні, рахунки-фактури, тощо), що підтверджують реалізацію товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям за серпень 2013 року.

Вказані висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Універсальне агентство “СОВА”, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року від 28.10.2013 року № 454/3-2201-37924416.

Крім того, податковим органом було проаналізовано Договір №04с/13 від 01.08.2013 року про надання послуг з аутсорсингу та кадрового обслуговування, укладеного між ТОВ «Аутсорсінгова компанія «Сова» (Замовник) із ТОВ "Універсальне агентство «Сова» (Виконавець) та зроблено висновки про відсутність фактів реальності вчиненої господарської операції.

Інших доказів відсутності факту реальності здійснених господарських операцій податковим органом не надано.

Втім, під час перевірки ТОВ "Універсальне агентство «Сова» податковим органом не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем 2 та ТОВ "Універсальне агентство «Сова», жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано. Податковим органом також не досліджувалось питання щодо зв'язку здійснених позивачами витрат на користь ТОВ “Універсальне агентство “Сова” з його господарською діяльністю.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес”АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, з аналізу норм Податкового кодексу України, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Окремо суд звертає увагу на те, що з дослідженого податковим органом Договору №04с/13 від 01.08.2013 року про надання послуг з аутсорсінгу та кадрового обслуговування, укладеного між ТОВ «Аутсорсінгова компанія «Сова» (Замовник) із ТОВ "Універсальне агентство «Сова» (Виконавець) не існує.

Договір з №04с/13 від 01.08.2013 року укладався лише між ТОВ «Аутсорсінгова фірма «Сова» (Замовник) та ТОВ "Універсальне агентство «Сова», що свідчить про хибність висновків податкового органу.

Крім того, відповідно до п. 78.4. Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Матеріали справи свідчать, що перевірку здійснено відносно позивача 2 проте згідно наказу, складеного для проведення перевірки позивача 1 (яка здійснена не була). Тобто документальна позапланова виїзна перевірка позивача 2 здійснена без наказу, а тому її висновки є протиправними.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем також не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем 2 та ТОВ “Універсальне агентство “Сова” не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в результаті чого суд прийшов до висновку що податкове повідомлення-рішення №13826552207 від 28.01.2014 року підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аутсорсінгова фірма “Сова”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Аутсорсінгова компанія “Сова” до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №13826552207 від 28.01.2014 року – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №13826552207 від 28.01.2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аутсорсінгова компанія “Сова” витрати по сплаті судового збору у розмірі 428 гривень 67 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна