Постанова № 38367993, 22.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 р. Справа № 805/2922/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

10 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, м. Сніжне

до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання неправомірною та скасування вимоги від 18 лютого 2014 року № Ф-109-17 в сумі 11071 грн. 41 коп., зобов'язання не здійснювати нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в майбутньому

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 заявила позов до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання неправомірною та скасування вимоги від 18 лютого 2014 року № Ф-109-17 в сумі 11071 грн. 41 коп., зобов'язання не здійснювати нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в майбутньому.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається те, що отримувала пенсію за віком з 1999 року, з 18 липня 2007 року отримує пенсію по втраті годувальника, та зареєстрована як фізична особа-підприємець, обравши спрощену систему оподаткування. З посиланням на статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач вважає, що вона є звільненою від сплати єдиного внеску за себе, внаслідок чого вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску є неправомірною. У заяві від 22 квітня 2014 року позивач просила суд розглянути справу без її участі.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що у позивача відсутнє право на звільнення від обов'язкової сплати єдиного соціального внеску, здійснюючи діяльність на спрощеній системі оподаткування, оскільки позивач отримує пенсію по втраті годувальника, а не пенсію за віком, а отже спірна вимога прийнята правомірно. Відповідач у письмових запереченнях, поданих через канцелярію суду 8 квітня 2014 року, просив розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області 24 травня 2005 року. Перебуває на обліку як страхувальник, який обрав спрощену систему оподаткування, отримувала пенсію за віком з 1999 року, з 18 липня 2007 року отримує пенсію по втраті годувальника. Дані обставини не є спірними між сторонами та підтверджуються довідкою УПФУ в м. Сніжне № 2056, наданої на вимогу суду.

Відповідач у письмових запереченнях зазначає, що відповідно до частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ (надалі - Закон № 2464), який набрав чинності з 1 січня 2011 року, сплата єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється у розмірі 34,7% на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страховою внеску за кожну особу. Єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, сплачується не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609, який набрав чинності з 6 серпня 2011 року, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. У відповідності до частини 4 статті 4 Закону Україні «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 7 липня 2011 року № 3609-VІ) фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують у відповідності до закону пенсію або соціальну допомогу. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058) пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 9 Закону № 1058 передбачені наступні види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії визначені статтею 26 Закону № 1058, а саме - особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявного і страхового стажу не менше 15 років. На думку відповідача, у зв'язку із тим, що позивач отримує пенсію, у зв'язку з втратою годувальника, тому вона не є пенсіонером за віком у розумінні статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не має права на звільнення від сплати єдиного внеску.

18 лютого 2014 року відповідачем була прийнята вимога про сплату недоїмки № Ф-109-17, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2013 року у позивача існує заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 1107 грн. 41 коп., в загальній сумі 11071 грн. 41 коп. З розрахунку Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне, надісланому суду через канцелярію 18 квітня 2014 року, у позивача виникла заборгованість з серпня по грудень 2011 року в сумі 1698 грн. 23 коп., за 2012 рік в сумі 4572 грн. 42 коп., з січня по жовтень 2013 року в сумі 2388 грн. 06 коп., станом на 1 жовтня 2013 року заборгованість позивача складає 8658 грн. 71 коп. У спірній вимозі зазначено відповідачем, що станом на 31 жовтня 2013 року у позивача існує заборгованість в загальній сумі 11071 грн. 41 коп., однак до письмових заперечень відповідач додав розрахунок, з якого вбачається, що сума заборгованості фактично склалася наступним чином: станом на 1 жовтня 2013 року 8658 грн. 71 коп., за 3 квартал 2013 року 1194 грн. 03 коп., за 4 квартал 2013 року 1218 грн. 67 коп., та станом на 1 лютого 2014 року заборгованість становить 11071 грн. 41 коп. Отже, стан виникнення заборгованості 31 жовтня 2013 року як зазначено у спірній вимозі не відповідає фактичному стану виникнення заборгованості, а саме 1 лютого 2014 року, що відповідає сумі 11071 грн. 41 коп.

За спірні періоди позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування як фізична особа-підприємець згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку серії А № 922165. Дана обставина не є спірною між сторонами.

Пункт 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464) визначає, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичну особу - підприємця, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464, зі змінами внесеними Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

11 березня 1999 року позивачу було видане пенсійне посвідчення № 637120, в якому в графі «вид пенсії» зазначено «за віком», 18 липня 2007 року позивачу видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1, вид пенсії - у разі втрати годувальника.

Зазначеною нормою статті 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 6 серпня 2011 року, наведений вичерпний перелік фізичних осіб-підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В даній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, звільняють від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Таким чином, з 6 серпня 2011 року звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Позивач є пенсіонером за віком, вона у відповідності до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється з 6 серпня 2011 року від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко визначено про звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Закон не містить обмежень в залежності від виду отриманої пенсіонером пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років).

Позивач є фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, вона отримувала пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 і перехід її в 2007 році на пенсію по втраті годувальника не може свідчити, що з дати переходу на інший вид пенсії вона не є пенсіонером за віком.

Положення частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення, зокрема пенсіонерів за віком від сплати за себе єдиного внеску поширюються на позивача, оскільки пенсія їй призначена за умови досягнення нею віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, і тому вона, починаючи з 6 серпня 2011 року звільняється від сплати єдиного внеску.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач не зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та прийняття стосовно позивача вимоги від 18 лютого 2014 року щодо сплати недоїмки з єдиного внеску є неправомірним, отже дана вимога підлягає визнанню неправомірною та скасуванню, та в цій частині позовні вимоги позивача задовольняються.

У задоволенні позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача не здійснювати нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в майбутньому, суд відмовляє з огляду на наступне. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Отже, суд захищає та поновлює вже порушені права, та не може захистити права, які можливо будуть порушені в майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання неправомірною та скасування вимоги від 18 лютого 2014 року № Ф-109-17 в сумі 11071 грн. 41 коп., зобов'язання не здійснювати нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в майбутньому, задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати вимогу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 18 лютого 2014 року № Ф-109-17 про сплату боргу (недоїмки) в загальній сумі 11071 грн. 41 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 22 квітня 2014 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.