Рішення № 38365745, 23.04.2014, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
23.04.2014
Номер справи
910/2665/14
Номер документу
38365745
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2665/14 23.04.14За позовом Приватного акціонерного товариства Фірми "Фундамент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутовий Камінь"

про стягнення 676 662,85 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від позивача Довгань О.А. довіреність від 13.02.2014

Від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 23.04.2014 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.02.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №305 від 14.02.2014 Приватного акціонерного товариства Фірми "Фундамент" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутовий Камінь" (надалі - відповідач) про стягнення 676 662,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/2665/14, розгляд справи призначено на 17.03.2014.

12.03.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 17.03.2014, представник позивача з'явився, надав пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 17.03.2014, представник відповідача не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надіслав, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 розгляд справи було відкладено на 31.03.2014, зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 31.03.2014, представник позивача з'явився, надав пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 31.03.2014, представник відповідача не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надіслав, однак через канцелярію суду 31.03.2014 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку позивача, задовольнив його.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 розгляд справи було відкладено на 16.04.2014, зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 16.04.2014, з'явились представники сторін та надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 16.04.2014 оголошено перерву на 23.04.2014.

В судове засідання, призначене на 23.04.2014, з'явились представники сторін та надали пояснення по справі.

В судове засідання, призначене на 23.04.2014, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд розглянувши клопотання про відкладення відмовив в його задоволенні.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник), було укладено договір підряду № 01/13-07 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір).

Згідно умов п. 1.1 Договору Підрядник зобов'язується виконати роботи визначені Договором, а Змовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На виконання умов Договору, Замовник виконав на загальну суму 1 073 899, 89 грн, що підтверджується актами виконаних робіт.

Оплата за виконані роботи провадиться відповідачем протягом 5 днів після підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість робіт (п. 4.4.2 Договору).

Відповідно до умов Договору позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання умов Договору частково виконав свої зобов'язання по проведенню розрахунку за виконані позивачем будівельні роботи в розмірі 442 000, що підтверджується банківськими виписками від 02.08.2013, 12.08.2013, 19.08.2013, 22.08.2013,29.08.2013, 04.09.2013, 06.09.2013, 15.01.2014.

Таким чином, враховуючи, що вказаним Договором чітко визначено строк оплати робіт і будь-яких інших застережень щодо строків оплати в Договорі не містяться, то суд приходить до висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.02.2014, 17.03.2014 та 31.03.2014 відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Однак, відповідач вимоги зазначених ухвал суду не виконав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати виконання взятих зобов'язаннь за Договором, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором підряду № 01/13-07 від 01.07.2013.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 631 899,89 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 631 899,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 29 605, 08 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено Договору, але не більше 10 % від загальної ціни Договору (п. 10.2 Договору)

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 29 605,08 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 833,18 грн. трьох відсотків річних та 8 324,70 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутовий Камінь" (04112, м. Київ, Вулиця Степана Руданського, будинок 3-А; ідентифікаційний код: 38568923) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства Фірми "Фундамент" (02002, місто Київ, Вулиця Раїси Окипної, будинок 4-Б; ідентифікаційний код 01416332) 631 899 (шістсот тридцять одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 89 коп. - основного боргу, 8 324 (вісім тисяч триста двадцять чотири) грн. 70 коп. - інфляційних втрат, 6 833 (шість тисяч вісімсот тридцять три) грн. 18 коп. - 3 % річних, 29 605 (двадцять дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 08 коп. - пені та 13 533 (тринадцять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 26 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.04.2014

Суддя М.О. Лиськов

Попередній документ : 38365741
Наступний документ : 38365751