Ухвала суду № 38365558, 24.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

24 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/838/14

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Жука С.І.судді -Запорожана Д.В.при секретарі -Синявській І.В.за участю апелянта - за участю представника відповідача-ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до прокуратури Одеської області про стягнення грошової допомоги, середнього заробітку за час затримки, моральної шкоди,

встановила:

Позивач - ОСОБА_5, звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Одеської області, в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошову допомогу у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожний повний рік роботи в сумі 167101,92 гривень, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 30.04.2004 року) в сумі 200322,73 гривень, моральну шкоду в сумі 83550,96 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проходив службу в органах військової прокуратури з 1974 року по 1995 рік та прокуратурі м. Одеси - з 1997 року по 2004 рік. У 2004 році позивач звільнився за власним бажанням (у зв'язку із виходом на пенсію), у зв'язку із чим йому не виплачувалась грошова допомога. Позивач вважає, що на момент звільнення йому, як старшому помічнику прокурора м. Одеси, положеннями чинної на момент виникнення спірних правовідносин редакції ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» гарантувалася виплата грошової допомоги в разі виходу на пенсію за вислугою років. В результаті порушення роботодавцем вимог законодавства, позивачем недоотримані 167101 гривень грошової допомоги. Позивач також вважав, що на підставі ч.1 ст.117 КЗпП України він має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а також на індексацію заборгованої суми відповідно до ст.33 Закону України «Про оплату праці». Крім того, позивач зважав на те, що порушення відповідачем його конституційних прав призвело до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків та додаткових зусиль для організації свого життя, у зв'язку із чим він має право на компенсацію моральної шкоди.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що у періоді з 28.10.1974 року по 06.10.1995 року ОСОБА_5 проходив службу в органах військової прокуратури.

Наказом Міністра оборони України від 19.08.1995 року № 01297 (а.с. 22) позивача було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я. Наказом військового прокурора Південного регіону від 02.10.1995 року № 162 (а.с. 23) позивача було виключено зі списків особового складу військової прокуратури, виплачено одноразову грошову допомогу та матеріальну допомогу.

З 08.10.1995 року ОСОБА_5 було призначено пенсію за вислугою років (34 роки) в розмірі 75% грошового забезпечення, з 01.01.1996 року розмір пенсії перераховано до 85%, з 01.01.2003 року - 90%, а з 01.07.2012 року - 80%.

Наказом прокурора Одеської області від 21.08.1997 року № 75 ОСОБА_5 був прийнятий на роботу в органи прокуратури на посаду помічника прокурора м. Одеси, а наказом прокурора Одеської області від 29.04.2004 року № 86 позивача було звільнено з посади старшого помічника прокурора м. Одеси та з органів прокуратури з 30.04.2004 року за власним бажанням згідно з ст.38 КЗпП України (а.с.30) на підставі заяви від 14.04.2004 року (а.с.29).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що так як позивач не виходив на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а під час звільнення в 1995 році обрав одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців, з урахуванням того, що дія ч.15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» поширюється лише на осіб, яким грошова допомога виплачується за умови звільнення з посад з одночасним призначенням пенсії. Суд 1-ї інстанції не знайшов підстав для отримання позивачем грошової допомоги на підставі ч.15 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду 1-ї інстанції, з огляду на наступне.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, відповідно до наказу прокурора Одеської області №86 від 29 квітня 2004 року, був звільнений відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, а не за вислугою років.

Зазначений наказ апелянтом не оскаржувався та є чинним, про що зазначає і сам ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором, у тому числі на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Військові прокурори і слідчі військових прокуратур при звільненні з військової служби мають право на одержання пенсії відповідно до цієї статті або на одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців.

Так з матеріалів справи вбачається, та знов ж таки не заперечується апелянтом, при звільненні з військової прокуратури ним було обрано пенсію не за Законом України «Про прокуратуру», а як військовослужбовцю відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з отриманням при цьому одноразової грошової допомоги згідно з ст.9 цього Закону.

Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції відносно того, що відповідно до зазначеної вище статті закону, виплата грошової допомоги можлива за умови звільнення працівників з роботи в органах прокуратури у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років чи по інвалідності, та розповсюджується на працівників, які вийшли на пенсію вперше.

Також колегія суддів зазначає, що в разі відсутності порушення трудових прав ОСОБА_5 - вимоги останнього про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 30.04.2004 року) в сумі 200322,73 гривень та моральної шкоди в сумі 83550,96 гривень також не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до прокуратури Одеської області про стягнення грошової допомоги, середнього заробітку за час затримки, моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/С.І. ЖукСуддя:/підпис/Д.В. Запорожан