Постанова № 38365485, 11.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2014 року № 826/3051/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епі Центр" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 21.02.2014

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Епі Центр» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва від 21 лютого 2014 року № 111/26-58-15-03 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Епі Центр» (код ЄДРПОУ 38186285).

Позивач не погоджується зі спірним рішенням, оскільки подавав податкові декларації з податку на додану вартість протягом 2013 року, які підтверджують своєчасність декларування податкового зобов'язання з ПДВ та визначення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

Відповідач проти позову заперечує з підстав правомірності рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва від 21 лютого 2014 року № 111/26-58-15-03 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Епі Центр».

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин, заслухавши пояснення представників сторін, після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Епі Центр» (код ЄДРПОУ 38186285) зареєстроване як юридична особа Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 09 квітня 2012 року, місцезнаходження за КОАТУУ: 03680, місто Київ, вул. Виборзька, буд. 99, офіс 104.

Відповідно до рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва від 21 лютого 2014 року № 111/26-58-15-03 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Епі Центр» (код ЄДРПОУ 38186285) анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Епі Центр" на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Аналогічні висновки містяться в Довідці від 21 лютого 2014 року № 111/Д/26-58-15-03, на підставі якої винесено вищезазначене рішення.

Відповідно до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставі, на підставах, визначених у підпунктах "б" -"и" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Наведені правові норми свідчить, що анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе лише за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

В свою чергу такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником податку на додану вартість декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що протягом 2013 року позивачем щомісяця подавались податкові декларації з податку на додану вартість разом з додатком 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", які згідно квитанцій приймались податковим органом без зауважень.

Зокрема, в рядку 1 Декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року задекларовано обсяг постачання (без ПДВ) суму 10109 грн.; в рядку 1 Декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року задекларовано обсяг постачання (без ПДВ) суму 145511 грн.; в рядку 1 Декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року задекларовано обсяг постачання (без ПДВ) суму 346263 грн.; в рядку 1 Декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року задекларовано обсяг постачання (без ПДВ) суму 342344 грн.; в рядку 1 Декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року задекларовано обсяг постачання (без ПДВ) суму 667972 грн.; в рядку 1 Декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року задекларовано обсяг постачання (без ПДВ) суму 462894 грн.; в рядку 1 Декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року задекларовано обсяг постачання (без ПДВ) суму 1098425 грн.; в рядку 1 Декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року задекларовано обсяг постачання (без ПДВ) суму 349543 грн.; в рядку 1 Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року задекларовано обсяг постачання (без ПДВ) суму 430559 грн.; в рядку 1 Декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року задекларовано обсяг постачання (без ПДВ) суму 71261 грн.; в рядку 1 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року задекларовано обсяг постачання (без ПДВ) суму 685394 грн.

На думку суду, вищезазначена інформація спростовує доводи відповідача щодо не подання платником податків протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

При цьому, суд не погоджується із посиланнями відповідача на висновки акту перевірки від 21 лютого 2014 року № 213/26-58-22-05-11/38186285 «Про неможливість проведення звірки з ТОВ «Епі Центр» щодо підтвердження господарських відносин з підприємствами - постачальниками та підприємствами - покупцями за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року», за якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення статті 22, статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям у січні - грудні 2013 року з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 (далі по тексту Порядок № 984) результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто акт перевірки за своєю правовою природою є службовим документом та який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача

Враховуючи викладене, акт перевірки, складений органом державної податкової служби, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків.

Таким чином, ТОВ «Епі Центр» за період з січня 2013 року по грудень 2013 року подавало до податкового органу декларації з податку на додану вартість, які містять показники про наявність постачання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання; в свою чергу відповідач не надав суду доказів на підтвердження зворотного.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі № 2а-4416/12/2670.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва від 21 лютого 2014 року № 111/26-58-15-03 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Епі Центр» (код ЄДРПОУ 38186285) є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Епі Центр» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Епі Центр» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва від 21 лютого 2014 року № 111/26-58-15-03 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Епі Центр» (код ЄДРПОУ 38186285).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник