Постанова № 38362930, 15.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 р. Справа №805/4429/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Усові Д.В.,

з участю представників:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною відмову Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області в прийнятті декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» з податку на додану вартість за лютий 2014 року, зобов’язання Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відобразити показники декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» за лютий 2014 року у картці особового рахунку, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» (далі – позивач, ТОВ «Торговий дом «Грандвест») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі – відповідач, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області) про визнання протиправною відмову Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області в прийнятті декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» з податку на додану вартість за лютий 2014 року, зобов’язання Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відобразити показники декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» за лютий 2014 року у картці особового рахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області. 28 травня 2013 року позивачем укладено договір за № 28/05-2 про надання послуг у сфері інформатизації щодо підключення до Системи «M.E.DOK», згідно якої здійснюється формування звітності позивача в електронному вигляді та відправлення сформованої звітності до відповідних інстанцій, підписання електронного документу до ЕЦП.

Позивачем було сформовано та надіслано в електронному вигляді на електронну адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за звітній податковий період - лютий 2014 року, позивач зазначає, що відповідачем було прийнято податкову звітність з податку на додану вартість за лютий 2014 року та надіслано квитанції, якими до відома позивача доведено про неприйняття згаданої декларації з податку на додану вартість у зв’язку з порушенням цілісності, а саме: відсутністю заявлених у пакеті пов’язаних документів. Позивач вказав, що відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 06 квітня 2009 року № 168 «Про впровадження централізованої системи електронної податкової звітності платників податків в органах Державної податкової служби України» квитанція про одержання звіту в електронній формі є електронним документом, що формується програмним забезпеченням центру обробки електронної звітності або оператора та засвідчує факт і час одержання звіту в електронній формі. Згідно з пунктом 7.4 наказу Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 «Про подання електронної податкової звітності» квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу Державної податкової Служби засобами телекомунікаційного зв’язку. Ця квитанція надсилається органами Державної податкової служби на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність, другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі Державної податкової служби. Якщо на адресу платника податків не надійшла квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. У пункті 7.5 статті 7 вищезгаданого наказу зазначено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На дану квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку, а другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Також позивач додаткового повідомив, що відповідно до пункту 4.13 наказу «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України» Державної податкової адміністрації України від 14 червня 2012 року № 516 передбачено, що податкова звітність складається та направляється у центр обробки електронної звітності в електронному вигляді накладенням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв’язку без додавання роздрукованих оригіналів на паперових носіях. У разі подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку до ЦОЕЗ останній: формує повідомлення платнику податків про отримання електронного звіту ЦОЕЗ; перевіряє цілісність та відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату; розшифровує електронний звіт; перевіряє чинність та достовірність накладених на звіт ЕЦП; перевіряє відповідність формату (стандарту) електронного звіту; перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, які є обов'язковими для звітів на паперових носіях, що забезпечується відповідними алгоритмами контролю при прийманні звітів через ЦОЕЗ; формує першу квитанцію, завіряє своїм ЕЦП та направляє платникові податків. У зазначеній квитанції у текстовому форматі вказуються реквізити одержаного електронного звіту, відповідність формату електронного звіту, результати перевірки ЕЦП та арифметично-логічної перевірки, реєстраційний номер, дата та час одержання електронного звіту і дані про відправника квитанції. Другий примірник квитанції зберігається у ЦОЕЗ; імпортує дані електронного звіту, за яким відправлено платнику податків першу квитанцію, до бази даних АЗ; завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП, шифрує та передає до відповідних органів АЗ за місцем обліку підписувача; завіряє власним ЕЦП другу квитанцію, отриману від відповідних органів адресата звітності за місцем обліку платника податків, шифрує та передає її суб'єкту звітності.

Також позивач зауважив, що відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття декларації є обов’язком органу державної служби, підставами для неприйняття податкової звітності є недотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 Податкового кодексу України, перелік яких є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Позивач вказує, що ним податкова звітність з податку на додану вартість за лютий 2014 року подана своєчасно та у відповідності до вимог статті 49 Податкового кодексу України, а також вимогами Системи «M.E.DOK» засобами електронного зв’язку. Також позивач зауважив, що відповідно до приписів Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття забороняється.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області в прийняті декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» з податку на додану вартість за лютий 2014 року, зобов’язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відобразити показники декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» в картці особового рахунку (арк. справи 3-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 годину 00 хвилин 15 квітня 2014 року (арк. справи 1).

Через канцелярію суду 14 квітня 2014 року представником позивача надана заява про уточнення позовних вимог (арк. справи 22), згідно якої змінені позовні вимоги, однак, зважаючи, що остання подана без дотримання вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, остання ухвалою суду від 15 квітня 2014 року з огляду на приписи статті 137 згаданого Кодексу повернута позивачеві.

15 квітня 2014 року від представника позивача через канцелярію на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшло клопотання, згідно якого останній просив розглянути справу без його участі на підставі наявних у справі доказів, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі (арк. справи 23-61).

Відповідач до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду даної адміністративної справи повідомлявся судом належним чином, заяв про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи за відсутністю його представників до суду не надавав (арк. справи 21).

Як вбачається з частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі неприбуття в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» (ідентифікаційний номер 38421752, адреса: 83049, Донецька область, м. Донецьк, вул. Лебединського, буд. 7 Б) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 25 жовтня 2012 року, про що державним реєстратором внесено відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за № 1 266 102 0000 041955, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 833251, а також довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (арк. справи 49-50). Позивач перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, з 30 січня 2013 року зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом за №200106669 від 30 січня 2013 року, виданого ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС (арк. справи 51-53).

Відповідач – Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб’єктом владних повноважень.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами адміністративної справи, між позивачем та ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС, правонаступником якої є відповідач, 14 березня 2013 року укладено договір про визнання електронних документів №140320131, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях, як оригіналу (арк. справи 33-35). Договір надає платнику податків можливість, а не зобов’язує його подавати до органу ДПС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом. Платник податків має право: повторно передавати податкові документи в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку у разі неотримання першої квитанції від органу ДПС або при надходженні другої квитанції про неприйняття податкових документів в електронному вигляді; не надавати податкову звітність до органу ДПС у паперовому вигляді, якщо її було надіслано в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, прийнято до бази даних органу ДПС, про що відповідну квитанцію було отримано платником податку; не надсилати податкову звітність до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку у разі її подання в паперовому вигляді. Згідно пункту 3.1 означеного Договору, орган ДПС зобов’язався забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді позивача у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп’ютерну обробку.

Позивачем 20 та 21 березня 2014 року в електронному вигляді направлялася до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2014 року із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість - розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (арк. справи 7-8, 11-14),

Для підтвердження фактів направлення зазначених податкових документів в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису 20 та 21 березня 2014 року позивач надав роздруківки квитанцій № 1, згідно яких декларація прийнята податковим органом із відміткою «підпис вірний» (арк. справи 9, 15, 17, 18).

Однак, згідно квитанцій за №№2, що надійшли позивачеві, вказано – «документ не прийнято», виявлені помилки: «помилка – пакет не прийнято у зв’язку з порушенням цілісності, а саме відсутністю заявлених у пакеті пов’язаних документів» (арк. справи 10, 16).

Спірною обставиною у справі є правомірність дій податкового органу щодо не визнання податковою звітністю податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року із додатком 5 до неї, що подані товариством 20 та 21 березня 2014 року. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У пунктах 49.1, 49.3, 49.4 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

За пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

У пункті 48.3 статті 48 Податкового кодексу України перелічені обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість визначено календарний місяць.

Відповідно до вимог статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою контролюючого органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання контролюючим органом.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

При цьому, суд зазначає, що Податковий кодекс України не передбачає будь-яких інших підстав для відмови у прийнятті податкової декларації, крім подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Перевіривши подану позивачем декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року на предмет наявності обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України, судом установлено, що всі обов’язкові реквізити у згаданій декларації були заповнені позивачем, а при отриманні контролюючим органом декларації, остання була підписана директором за допомогою цифрового підпису, і останній був вірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом безпідставно відмовлено платникові податків у прийнятті декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року, а тому така відмова контролюючого органу є протиправною.

Згідно із приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Статтею 159 КАС України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки приписами абзацу 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає, що у розглядуваних правовідносинах належним способом захисту порушеного позивачем права є визнання протиправною відмову Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року, та вважати її поданою саме 20 березня 2014 року, а тому показники вказаної декларації повинні бути відображені в усіх електронних базах податкової звітності, у тому числі і в картці особового рахунку платника податку.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 73,08 грн. (арк. справи 25, 38).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною відмову Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області в прийнятті декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» з податку на додану вартість за лютий 2014 року, зобов’язання Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відобразити показники декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» за лютий 2014 року у картці особового рахунку, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області в прийнятті декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» з податку на додану вартість за лютий 2014 року.

Вважати поданою декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області 20 березня 2014 року.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відобразити показники декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» за лютий 2014 року в усіх електронних базах податкової звітності, у тому числі і в картці особового рахунку платника податку.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» (код ЄДРПОУ 38421752, адреса: 83049, Донецька область, м. Донецьк, вул. Лебединського, буд. 7 Б) витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті 15 квітня 2014 року. Постанова у повному обсязі складена 22 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.