Ухвала суду № 38360929, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19128/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" до Національного банку України, за участю третіх осіб ПАТ "Кредитпромбанк", ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Омега Банк", ПАТ "Астра Банк" зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" до Національного банку України, за участю третіх осіб ПАТ "Кредитпромбанк", ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Омега Банк", ПАТ "Астра Банк" зобов'язання вчинити дії - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Ввідповідно до п.2.7. Договору строк виконання зобов'язання ПАТ «Кредитпромбанк» щодо виплати відсотків TOB «КУА «ПРАКТИКА» за користування вкладом за договором строкового банківського вкладу від 05 липня 2010 року № 0052/ДС-49.8.1.1-10 у розмірі 3 120 992,88 грн. у відповідності до п. 2.7. Договору настав 03 травня 2013 року. Однак, на вимогу позивача ПАТ «Кредитпромбанк» не здійснило своїх зобов'язань щодо повернення відсотків за період з квітня 2013 року по час звернення до суду.

29 травня 2013 року позивач звернувся до Національного банку України із заявою про необхідність визнання ПАТ «Кредитпромбанк» проблемним, у зв'язку з тим, що останній не виконує письмову вимогу вкладника, чим порушує його права.

17 червня 2013 року Національний банк України відмовив Позивачу у застосуванні заходів впливу до ПАТ «Кредитпромбанк», оскільки захист прав позивача має здійснюватися в судовому порядку, а звернення юридичної особи не є підставою для застосування до банку заходів впливу.

24 вересня 2013 року позивач повторно звернувся до Національного банку України з проханням провести необхідні перевірки та оголосити ПАТ «Кредитпромбанк» проблемним.

25 жовтня 2013 року Національний банк України надіслав відповідь на повторне звернення позивача, якою знову відмовив у визнанні ПАТ «Кредитпромбанк» проблемним.

Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 99 Конституції України та статті 6 Закону про Національний банк основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк України має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності з державі. Національний банк України у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій статті 6 Закону про Національний банк. Національний [банк України також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій статті 6 Закону про Національний банк.

Відповідно до Закону про Національний банк (ст. 7, ст. 55) та Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 66, ст.67) Національний банк України здійснює банківський нагляд за діяльністю банків, метою якого є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Відповідно до статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: 1) письмове застереження; 2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку; 3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо; 4) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; 5) встановлення для банку підвищених економічних нормативів; 6) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; 7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій; 8) заборона надавати бланкові кредити; 9) накладення штрафів на: керівника банку у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу; власників істотної участі у банку в разі порушення ними вимог статті 34 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі в банку у розмірі до 10 відсотків придбаної (збільшеної) частки; 10) тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі в банку права голосу придбаних акцій (паїв); 11) тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади; 12) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; 13) відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Відповідно до ч.2 статті 74 вищезазначеного Закону, порядок застосування заходів впливу (санкцій), передбачених законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Підстави і порядок запровадження Національним банком особливого режиму контролю за діяльністю банків і філій іноземних банків, застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку визначені затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року №346 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902 Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства.

Критерії та порядок віднесення банку до категорії проблемного врегульовано статею 75 Закону про банки та вказаним Положенням.

Відповідно до пункту 3.1. вищезазначеного Положення, Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки (далі - банки), банківського законодавства на підставі результатів (матеріалів): інспекційних перевірок діяльності банків; перевірок банків та/або безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу; безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків; аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо; перевірок діяльності банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення аудиторських перевірок банків;

перевірок дотримання банками валютного законодавства; контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності порушень, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України.

При цьому, даними нормативно-правовими актами не передбачено такого критерію віднесення банку до категорії проблемного, як ділова репутація засновника/акціонера банку.

Крім того, нормами Положення визначено виключний перелік підстав для прийняття рішення про застосування заходів впливу, і даний перелік не містить звернення юридичних осіб щодо виконання банком зобов'язань.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством встановлено певний перелік заходів впливу на суб'єктів розглядуваних правовідносин, який розподілено за ступенем можливого впливу на банк, що відповідає ступеню порушень, вчинених таким субєктом. При цьому позивачем висунуто вимогу про застосування одного з найбільш суворих заходів впливу - віднесення до категорії проблемних.

Слід зазначити, що віднесення банку до категорії проблемних передбачає обов'язкове вжиття певних заходів, передбачених розділом 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства.

Згідно з наданим графіком перевірок на 2014 рік заплановано проведення перевірки особи, дії якої оскаржуються, за результатами якої стане можливим/необхідним застосування зазначених заходів.

З наведеного випливає, що вимога позивача щодо віднесення третіх осіб до категорії проблемних банків є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні постанови судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.