Постанова № 38358939, 22.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа№ 910/22187/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Романова Ю.М.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.04.2014 року по справі № 910/22187/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 03.02.2014 року) по справі № 910/22187/13 (суддя - Борисенко І.І.)

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво

«Панорама»

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство "Завод "Ленінська кузня".

про стягнення 17 506,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Панорама» звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на свою користь суму основного боргу в розмірі 15 200,00 грн., пеню в розмірі 1 909,02 грн., 3% річних в розмірі 397,79 грн., а всього - 17 506,81 грн. за договором від 30.04.2012 року № 30/04.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року у справі № 910/22187/13 позов задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Панорама" суму основного боргу в розмірі 15 200,00 грн., пеню в розмірі 1 098,96 грн., 3% річних в розмірі 397,79 та судовий збір в розмірі 1 641,69 грн. В решті позовних вимог про стягнення пені - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги те, що позивачем порушено вимоги ст. 774 ЦК України в частині передачі в оренду приміщення без згоди основного наймодавця, а саме публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська Кузня» та не залучено останнє третьою особою. Крім того, судом не взято до уваги те, що позивачем порушено вимоги ч. 2 ст. 774 ЦК України, в якій говориться про те, що строк договору піднайму не може перевищувати строк договору найму. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взяті до уваги акти здачі-прийняття робіт, в яких зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають, а тому жодних претензій у позивача до відповідача по оплаті орендних платежів не має.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/22187/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєва П.В., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 року по справі № 910/22187/13 відновлено строк на подання апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 08.04.2014 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Панорама" на підставі ст. 96 ГПК України подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року у справі № 910/22187/13 залишити без задоволення, а рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року по справі № 910/22187/13 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Завод "Ленінська кузня" та відкладено розгляд справи на 22.04.2014 року о 09 год. 50 хв.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідач був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Директор позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 22.04.2014 року, не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника третьої особи, проти чого також не заперечує представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, директора позивача, представника відповідача та відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року по справі № 910/22187/13 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Панорама» (позивач, орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 30/04 (а.с. 8-12).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За умовами п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення: офісні приміщення, загальною площею 30,00 м.кв., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 107.

Сторони погодили, що приміщення будуть використовуватись орендарем для розміщення офісу (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1. Договору майно вважається переданим у користування оредареві з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання - передачі Майна.

01.05.2012 року між сторонами підписано відповідний акт передачі-приймання майна, відповідно до якого майно передається з 01.05.2012 року (а.с. 13).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У п. 3.1. договору зазначено, що орендна плата за один квадратний метр приміщення за один календарний місяць становить 40,00 грн. з ПДВ. Загальна сума орендної пати за один календарний місяць оренди приміщень складає 1200,00 грн. с ПДВ. Орендна установлюється з урахуванням індексації. Орендна плата сплачується орендарем в безготівковій формі, шляхом прямого банківського переказу коштів на поточний рахунок орендодавця в строки, визначені пунктами 3.6 та 3.7 договору, в національній валюті України. Орендна плата вважається оплаченою з моменту зарахування коштів на поточний рахунок орендодавця (п. 3.4 договору). Орендна палата за оренду приміщень та інші платежі передбачені цим договором за наступні місяці сплачується шляхом попередньої оплати до 1 числа місяця, що передує місяцю оренди (п. 3.6 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 8.1. договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до 30.12.2012 року (включно) (п. 8.3 договору).

Пунктом 8.4 договору сторони передбачили, що зміни та доповнення до цього договору можуть мати місце лише за погодженням сторін. Зміни і доповнення цього договору є його невід'ємною частиною, якщо такі зміни і доповнення викладені письмово та підписані сторонами.

25.12.2012 року між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору оренди (а.с. 14), в якій сторони зазначали, що вони домовились продовжити термін дії договору оренди нежитлового приміщення № 30/04 від 30.04.2012 року до 30.12.2013 року (включно).

28.12.2012 року між сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору оренди (а.с. 15), в якій сторони погодили викласти п. 3.1 в наступні редакції:

«п. 3.1. загальна сума орендної плати за один календарний місяць оренди приміщення з 01.01.2013 року складає 2 666,67 грн., крім того ПДВ 533,33 грн., всього з урахуванням ПДВ - 3 200,00 грн. в місяць».

01.04.2013 року між сторонами підписано додаткову угоду № 4 до договору оренди (а.с. 16), в якій сторони погодили викласти п. 3.1 в наступні редакції:

«п. 3.1. загальна сума орендної плати за один календарний місяць оренди приміщення за квітень 2013 року складає 800 грн. з урахуванням ПДВ».

30.04.2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено угоду про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 30/04 від 30.04.2012 від 30.04.2013 року, в якій зазначено, що дію договору припинено з 01.05.2013 року та орендарю необхідно провести повний розрахунок з орендодавцем по орендним платежам. Заборгованість яких становить 15 200,00 грн.

Також було надіслано акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 30.04.2013 року, в якому зазначено, що орендар повертає, а орендодавець приймає з оренди приміщення загальною площею 15,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 107. Приміщення повертається з орендного користування з 01.05.2013 року (а.с. 18-20).

Використання приміщення підтверджується актами здачі-прийняття робіт з травня 2012 року по квітень 2013 року, які підписані сторонами (а.с. 24-35).

Однак, орендар взяті на себе зобов'язання за договором виконав частково, орендні платежі не сплатив в повному обсязі, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с. 21-23), у зв'язку з чим орендодавець просить стягнути з нього заборгованість у сумі 15 200,00 грн. за період з вересня 2012 року по квітень 2013 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані ст. 611 ЦК України, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 15 200,00 грн. боргу по орендній платі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1909,02 грн. та 3% річних у розмірі 397,79 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1. договору за несвоєчасне перерахування орендарем орендної плати, визначеної цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що місцевим судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України підлягають задовольню у розмірі 1098,96 грн. відповідно до розрахунку здійсненого судом першої інстанції та перевіреним колегією суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 397,79 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що позивачем було порушено ст. 774 ЦК України, оскільки приміщення яке було передане ним в оренду не належить товариству з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Панорама» на праві власності, а перебуває в оренді, то вони до уваги не беруться з огляду на наступне.

Так дійсно, як вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 29.12.2012 року між публічним акціонерним товариством «Завод «Ленінська Кузня» та товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Панорама» було укладено договір № 220-12 про оренду нежитлового приміщення площею 50,00 кв.м. на першому поверсі та 131,7 кв.м. на другому поверсі в корпусі 1А за адресою: вул. Жилянська, 107 (а.с. 79-83).

Разом з тим, у п. 3.1.1. даного договору № 220-12 від 29.12.2012 року зазначено, що орендар зобов'язується використовувати орендовані приміщення відповідно до п.п. 1.1.1 та 1.1.2 договору з правом передачі частини приміщення в суборенду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Панорама» не порушено вимоги ст. 774 ЦК України в частині передачі в оренду приміщення без згоди наймодавця, а саме публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська Кузня», оскільки зазначене передбачено основним договором оренди.

Також колегією суддів не беруться до уваги посилання скаржника на ч. 2 ст. 774 ЦК України, а саме стосовно строків договорів оренди та суборенди, оскільки договір оренди № 220-12 від 29.12.2012 року укладений між публічним акціонерним товариством «Завод «Ленінська Кузня» та товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Панорама» вступає в законну силу з 01.01.2013 року і діє до 31.12.2013 року, що також вбачається і з додаткової угоди № 1 до договору № 30/04 від 30.04.2012 року, яка вступає в силу з 01.01.2013 року та діє до 30.12.2012 року включно, тобто в момент дії основного договору.

Посилання скаржника на акти здачі-прийняття робіт як на підтвердження оплати орендних платежів не беруться до уваги, оскільки у договорі чітко зазначено, що орендна плата сплачується орендарем в безготівковій формі, шляхом прямого банківського переказу коштів на поточний рахунок орендодавця в строки, визначені пунктами 3.6 та 3.7 договору, в національній валюті України. Орендна плата вважається оплаченою з моменту зарахування коштів на поточний рахунок орендодавця (п. 3.4 договору). Орендна палата за оренду приміщень та інші платежі передбачені цим договором за наступні місяці сплачується шляхом попередньої оплати до 1 числа місяця, що передує місяцю оренди (п. 3.6 договору).

Що і було здійснено відповідачем у травні - липні 2012 року (а.с. 21-23).

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року у справі № 910/22187/13 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року по справі № 910/22187/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року у справі № 910/22187/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/22187/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов