Рішення № 38358222, 16.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.04.2014 Справа № 905/8241/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Мельниченко Ю.С., Сич Ю.В., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДАС-буд», м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства «Аутсьорсингова група «Інтерфінанс», м. Донецьк

про: розірвання договору б/н від 27.11.2013р.; стягнення 4500,00грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІДАС-буд», м. Запоріжжя звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Приватного підприємства «Аутсьорсингова група «Інтерфінанс», м. Донецьк про розірвання договору про надання юридичних послуг б/н від 27.11.2013р.; стягнення 4500,00грн.

Розпорядженням заступника голови господарського суду донецької області від 13.01.2014р. призначено колегіальний розгляд справи № 905/8241/13 у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Сич Ю.В., Мирошниченка Я.С.

Розпорядженням заступника голови господарського суду донецької області від 05.03.2014р. змінено склад суду, замінено суддю Мирошниченка Я.С. на суддю Мельниченко Ю.С.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором б/н від 27.11.2013р. про надання юридичних послуг.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір про надання юридичних послуг б/н від 27.11.2013р.; платіжне доручення № 1541 від 27.11.2012р.; повідомлення № 40-26-2450/32 від 29.05.2013р., № 40-16-3190/25 від 03.07.2013р.; претензію б/н б/д.; фіскальний чек № 8517 від 10.10.2013р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: акт звірки взаємних розрахунків станом на 13.12.2013р. та докази його надіслання на адресу відповідача; витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АГ № 282761; лист № 20/01/2014 від 20.01.2014р., у якому зазначено про відсутність інших правочинів, договорів із відповідачем; витяг з електронної пошти.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з’явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів. До канцелярії повернувся конверт з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 58).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії серії АГ № 282761 відповідач не перебуває в стані припинення підприємницької діяльності та знаходиться за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 83086, м. Донецьк, вул. Октябрьска, буд. 19.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2012р. між позивачем (клієнт) та відповідачем (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг б/н (а.с. 10-14) (далі договір), відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручив, а виконавець прийняв на себе обов’язок з надання послуг у вигляді сприяння у підготовці з формування документів, необхідних для наступного внесення доповнень до ліцензії клієнта для здійснення ним будівельної діяльності за видами діяльності « 4.15.00 Реставрація, консервація, ремонтні роботи, реабілітація пам’яток культурного надбання; 6.02.00 будівництво доріг автомобільних; 6.07.00 будівництво вертикального транспорту», а також привласнення класу наслідків « 4.18.00 Клас наслідків об’єктів будівництва: Клас ССЗ – значні наслідки» в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, зокрема: надавати консультації клієнту по всім питанням, які стосуються предмету даного договору; проводити аналіз справ, які знаходяться у клієнта, на предмет відповідності вимогам органу ліцензування; формування необхідних документів, відповідно вимог органу ліцензування; подача документів в орган ліцензування відповідно до вимог, передбачених ліцензійними умовами здійснення господарської діяльності у будівництві, яка пов’язана із створенням об’єктів архітектури, затвердженими Наказом Міністерсва рагіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. № 47; отримання додатку до ліцензії клієнта в органі ліцензування згідно предмету договору.

Виконавець зобо’язаний надати послуги, передбачені у п. 1.1. договору у обсягах та порядку, передбаченому договором (п. 1.1.2. договору).

Клієнт зобо’язаний внести оплату за надані послуги, визначені у п. 1.1. договору.

Розділом 4 договору передбачено порядок розрахунків: загальна сума договору складає 9000,00грн. (п. 4.1. договору); оплати суми, визначеної у п. 4.1 договору здійснюється у два етапи:

- аванс у розмірі 50% від загальної вартості послуг сплачується клієнтом шляхом безготівкового перекладу на рахунок виконавця протягом п’яти банківських днів з моменту підписання сторонами договору;

- оплата у розмірі 50 % від загальної вартості послуг сплачується клієнтом шляхом безготівкового перекладу на рахунок виконавця протягом п’яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг по договору (п. 4.2. договору).

Відповідно до п.2.1.4. договору виконавець зобов'язався надати послуги, передбачені п.1.1. договору протягом 60 робочих днів, починаючи з наступного робочого дня після отримання від клієнта усіх необхідних документів та інформації, необхідних для виконання предмету договору та оплати клієнтом вартості послуг згідно договору.

За умовами п. 3.1.3. замовник зобов’язаний на вимогу виконавця, у розумний строк, надати чинні (правдиві) документи та достовірну (правдиву) інформацію, необхідні для виконання договору.

Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами умов договору або достроково припиняється в порядку передбаченому договором (п. 8.1. договору). Замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку порушення виконавцем умов договору, у випадку ігнорування виконавцем попередження про усунення такого порушення, наданого клієнтом виконавцю у письмовій формі (листом, факсом, по електронній пошті), з обов’язковим письмовим обґрунтуванням про причини розірвання договору (п. 3.2.3. договору). Відповідно до п. 8.3. дострокове припинення договору здійснюється на підставі підписаної сторонами угоди про розірвання договору. За приписами п. 8.4. у випадках, передбачених договором, сторони мають право в односторонньому порядку розірвати договір шляхом повідомлення цінним листом іншої сторони за три дні до розірвання договору.

За умовами п. 9.4. договору якщо виконання предмету договору стяло неможливим в обсязі, визначеному п. 1.1. договору, в слідстві рішень органів державної влади, через недостовірність (неправдивість) інформації та/або копій документів, наданих клієнтом, які встановлювали юридичні факти відносно предмету договору, договір вважається виконаним.

Відповідно до п. 9.5. договору при односторонньому розірванні договору за ініціативою клієнта, за виключенням випадку, передбаченого п. 3.2.3. договору, виконавець утримує суму фактичних витрат, які були здійснені з метою виконання предмету договору.

27.11.2012р. на виконання умов договору позивачем на розрахунковий рахунок відповідача була здійснена передплата в розмірі 4500,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1541 від 27.11.2012р. (а.с. 15).

Позивач отримав повідомлення з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (Держархбудінспекція) № 40-26-2450/32 від 29.05.2013р. про відмову у видачі ліцензії у зв'язку з невідповідністю поданих документів п.п. 6.1., 8.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (а.с. 16).

Повідомленням № 40-16-3190/25 від 03.07.2013р. Держархбудінспекція повідомила про прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії у зв'язку з невідповідністю поданих документів п.п. 2.2.1, 8.1, 8.2.1, 8.2.2, 8.2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (а.с. 17).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у розірванні договору про надання юридичних послуг б/н від 27.11.2013р. та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 4500,00грн.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про надання юридичних послуг б/н від 27.11.2013р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору про надання юридичних послуг б/н від 27.11.2013р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами глави 63 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про надання послуг.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Як вбачається з п. 3.2.3. договору сторони встановили, що замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку порушення виконавцем умов договору, у випадку ігнорування виконавцем попередження про усунення такого порушення, наданого клієнтом виконавцю у письмовій формі (листом, факсом, по електронній пошті), з обов’язковим письмовим обґрунтуванням про причини розірвання договору.

Крім того, п. 8.4. договору передбачено, що у випадках, передбачених договором, сторони мають право в односторонньому порядку розірвати договір шляхом повідомлення цінним листом іншої сторони за три дні до розірвання договору.

Позивачем до матеріалів справи не надано відповідного попередження, доказів ігнорування виконавцем попередження про усунення такого порушення, тому позивач звернувся до суду про розірвання договору про надання юридичних послуг б/н від 27.11.2013р.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, договір про надання юридичних послуг б/н від 27.11.2013р. може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі у випадку порушення виконавцем умов договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами істотне порушення відповідачем умов договору, що полягає у наступному.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже зазначалось раніше відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручив, а виконавець прийняв на себе обов’язок з надання послуг у вигляді сприяння у підготовці з формування документів, необхідних для наступного внесення доповнень до ліцензії клієнта для здійснення ним будівельної діяльності за видами діяльності «4.15.00 Реставрація, консервація, ремонтні роботи, реабілітація пам’яток культурного надбання; 6.02.00 будівництво доріг автомобільних; 6.07.00 будівництво вертикального транспорту», а також привласнення класу наслідків « 4.18.00 Клас наслідків об’єктів будівництва: Клас ССЗ – значні наслідки» в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, зокрема: надавати консультації клієнту по всім питанням, які стосуються предмету даного договору; проводити аналіз справ, які знаходяться у клієнта, на предмет відповідності вимогам органу ліцензування; формування необхідних документів, відповідно вимог органу ліцензування; подача документів в орган ліцензування відповідно до вимог, передбачених ліцензійними умовами здійснення господарської діяльності у будівництві, яка пов’язана із створенням об’єктів архітектури, затвердженими Наказом Міністерсва рагіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. № 47; отримання додатку до ліцензії клієнта в органі ліцензування згідно предмету договору.

У п. 3.1.3. договору замовник зобов’язався на вимогу виконавця, у розумний строк, надати чинні (правдиві) документи та достовірну (правдиву) інформацію, необхідні для виконання договору.

Таким чином, судом встановлено, що спірний договір містить зустрічні зобов’язання.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно з ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За приписами ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Враховуючи викладене, суд вважає, що: позивачем не доведено факту надання відповідачу необхідних документів для виконання послуг, передбачених п. 1.1. договору; прострочки виконання зобов’язань відповідачем не допущено; факт істотного порушення відповідачем договору № 160-10/У від 20.10.2010 р. позивачем не доведений.

Крім того, позивачем надана претензія б/н б/д та, як доказ її надіслання, надано фіскальний чек № 8517 від 10.10.2013р. (а.с. 20), однак даний чек не може бути розцінений судом як належний доказ надіслання претензії б/н б/н оскільки із його змісту не можливо встановити що саме надсилалось відповідачу, та й сама претензія не містить дату, що ускладнює її ідентифікування.

За таких обставин позовні вимоги про розірвання договору про надання юридичних послуг б/н від 27.11.2013р. не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 4500,00грн. як безпідставно набуте майно, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 4500,00грн. відповідно до умов п. 4.2. договору, проте відповідачем були порушені істотні умови договору б/н від 27.11.2012р. щодо виконання передбачених умовами договору послуг у визначений договором строк.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов’язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони 27.11.2012р. уклали договір б/н, за умовами якого клієнт доручив, а виконавець прийняв на себе обов’язок з надання послуг у вигляді сприяння у підготовці по формуванню документів, необхідних для наступного внесення доповнень у ліцензію клієнта на здійснення ним будівельної діяльності.

Частиною 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Так, постановою Верховного Суду України №6-88цс13 від 02.10.2013 року встановлено, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов’язання повернути майно позивачу.

Таким чином, між сторонами існували господарські зобов’язальні правовідносини з надання послуг і за надання яких позивач перерахував відповідачу грошові кошти, вказавши як підставу їх перерахування укладений між сторонами договір. Нормами цивільного та господарського права України в розділі «зобов’язальне право» визначено, що зобов’язання припиняється тільки у випадку їх належного виконання. Тобто, якщо сторона, яка здійснила будь-які дії на виконання своїх договірних зобов’язань, вважає, що інша сторона неналежним чином виконала свої договірні зобов’язання (в тому числі, по неналежному оформленню будь-яких документів, що мають відношення до договору), вона має право звернутися до суду по захист своїх порушених прав та інтересів у порядку, визначеному в главі 51 Цивільного кодексу України та розділу 5 Господарського кодексу України із застосуванням наслідків порушення винною стороною її договірного зобов’язання.

Крім того, суд зазначає, що договір б/н від 27.11.2012р., не визнано недійсним у встановленому законом порядку, тобто у суду не має підстав для застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на дані норми та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 4500,00грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 526, 538, 610, 612, 613, 651, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДАС-буд», м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 33175792) до Приватного підприємства «Аутсьорсингова група «Інтерфінанс», м. Донецьк (ЄДРПОУ 36381184) про розірвання договору б/н від 27.11.2013р.; стягнення 4500,00грн. відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.04.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2014р.

Головуючий суддя Я.О. Левшина

Суддя Ю.С. Мельниченко

Суддя Ю.В. Сич

Вх: 37481/13

305-69-11

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 – відповідачу