Ухвала суду № 38358002, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/9991/37646/11

№ К/9991/37646/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011

у справі № 2а/0570/1727/2011 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Електропобутприлад»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ) м. Маріуполя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0003160700/0 від 22.12.2010, яким ВАТ «Електропобутприлад» було зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на 442755,00 грн.

У касаційній скарзі Жовтнева МДПІ м. Маріуполя просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ВАТ «Електропобутприлад» просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що позивач подав до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про виплату бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 442755,00 грн.

За наслідками висновків проведеної відповідачем позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питання правомірності нарахування суми відшкодування податку на додану вартість з бюджету за вересень 2010 року, викладених в акті від 14.12.2010 № 3307/07-213/14312447, МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 № 0003160700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року на 442755,00 грн.

За висновком податкового органу ВАТ «Електропобутприлад» при визначенні суми, що підлягає поверненню з державного бюджету, порушено вимоги підпункту 7.7.4 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» через визначення в заяві на повернення бюджетного відшкодування періодом його виникнення серпень 2010 року, замість вересня 2010 року. Крім того, за даними систематизованої системи співставлення даних ТОВ «Січ-Інтеграл» (постачальник позивача) за травень, червень, липень 2010 року не визначило податкових зобов'язань із операцій з ВАТ «Електропобутприлад», по яких останній сформував податковий кредит на суму 173440,00 грн.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників..

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В судовому процесі встановлено, що в заяві про повернення бюджетного відшкодування, доданій позивачем по податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року, вказано про перерахування на рахунок у банку бюджетного відшкодування в сумі 442755,00 грн., визначеного в податковій декларації за серпень 2010 року.

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення стало визначення позивачем в наданій заяві про повернення бюджетного відшкодування періоду його виникнення серпень 2010 року, замість вересень 2010 року, без врахування відображеного платником податку рішення про отримання бюджетного відшкодування в рядку 25.1, наданої за звітний податковий період - вересень 2010 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку, що порушення позивачем порядку при заповненні податкової звітності за вересень 2010 року не є підставою для прийняття рішення про зменшення бюджетного відшкодування за встановленого в судовому процесі факту сплати позивачем ПДВ в сумі, задекларованій до відшкодування, в попередніх звітних податкових періодах.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Січ-Інтергал» (постачальник) укладений договір № 02/337 від 11.02.2010, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти комплект заготовок (кришка та корпус) з конструкційної сталі на пральні машини «Донбас», які виробляє позивач. Фактичне виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копіями податкових та видаткових накладних, рахунками-фактурами, банківськими виписками про перерахування коштів з розрахункового рахунку ВАТ «Електропобутприлад» в оплату отриманого товару, прибутковими ордерами. На підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивач надав документацію на технологічний процес штамповки кришки та зварювання корпуса, за змістом якої товари, аналогічні придбаним за договором від 11.02.2010, використовуються в технологічних процесах, здійснюваних товариством у виробничій діяльності.

Оцінка цих доказів судами попередніх інстанцій відповідає нормам ст. 86 КАС України.

МДПІ не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Січ-Інтергал», так само як і сплату ПДВ в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Норми статті 7 Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на додану вартість (покупця) на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з поставки в судовому процесі не спростована.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2011та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош