Рішення № 38356751, 10.01.2014, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4836/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-судді Прохорова П.А.

при секретарі Крикливенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом в якому посилаючись на укладений між сторонами договір про надання послуг та неякісне надання таких послуг відповідачем просила суд стягнути з відповідача на її користь 9500,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що між сторонами було укладено договір про надання юридичних послуг, про що свідчить складена ОСОБА_2 розписка, та на виконання своїх зобов'язань позивач передала відповідачу гроші в оплату послуг в розмірі 10000,00 грн., та надала довіреність на представництво у суді, однак відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином (не якісно), зокрема не з'являвся в судові засідання, у судових засіданнях займав пасивну позицію не використовуючи наданих йому позивачем повноважень для відстоювання її інтересів, та за результатами такої недобросовісної діяльності відповідача поза увагою суду в ході розгляду цивільної справи, про юридичну допомогу у якій йшлося в укладеному між сторонами договорі, залишилися важливі для правильного вирішення справи факти та обставини, та можливість їх дослідження судом в контексті тої справи на теперішній час втрачена через неналежну якість послуг, наданих позивачу відповідачем за спірним договором.

Відповідач звернувся до суду з письмовими запереченнями проти позову у яких посилаючись на те, що позов позивачем пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки договір про надання юридичних послуг було укладено між позивачем та ПП «Енергія-юст» та розписка, про яку йдеться у тексті позову, складена ним як директором ПП «Енергія-юст», та гроші, що були передані позивачем, передавались на виконання її зобов'язань саме за договором між нею та підприємством, а отже у задоволенні позову на думку відповідача слід відмовити, оскільки ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі; разом з тим вказував на добросовісність та якісність надання ним юридичних послуг та відсутність підстав для стягнення будь-яких коштів на користь позивача.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, заперечували зв'язок складеної розписки, про яку йдеться за текстом позову та згадуваним відповідачем договором про надання юридичних послуг, що укладено між ПП «Енергія-юст» та відповідачем, вказували, що розписка є самостійним договором між двома фізичними особами.

Відповідач звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності (вх.№32658 від 09.09.2013 року).

Вислухавши надані суду пояснення та дослідивши письмові докази у справі суд встановив наступні обставини та кореспондуючі ним правовідносини.

23.01.2012 року ОСОБА_2 складено розписку про отримання ним від ОСОБА_1 суми 10000,00 грн., в якості сплати за договором про представництво інтересів в суді. При цьому суд зауважує, що за текстом розписки не вказано за яким саме договором, та в якому саме суді.

24.04.2012 року ОСОБА_1 було уповноважено ОСОБА_2 (як фізичну особу) на представництво її інтересів у Центральному районному суді м. Миколаєва та Апеляційному суді Миколаївської області за позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Щодо наданих відповідачем заперечень із посиланнями на те, що договір про представництво інтересів у суді було укладено між позивачем та ПП «Енергія-юст» а не відповідачем, та на те, що гроші він отримував як директор ПП «Енергія-юст» в зв'язку з сплатою позивачем послуг підприємства, то суд оцінює їх критично, оскільки вказаний договір між позивачем та юридичною особою було укладено лише 24.01.2012 року, тобто на наступний день після складення ОСОБА_2 розписки, та окрім того в тексі розписки відсутні будь-які посилання на приналежність її до договору на представлення інтересів в суді від 24.01.2012 року, з тексту розписки не вбачається жодних зауважень про посаду ОСОБА_2 у ПП «Енергія-юст» та в решті відповідачем не надано жодних доказів отримання ПП «Енергія-юст» вказаних коштів (не надано відомостей про зарахування коштів на рахунок підприємства), окрім того в маріалах справи мається довіреність від позивача на ім'я відповідача на представлення інтересів в суді саме як фізичної особи, та таким чином суд доходить висновку про те, що 23.01.2012 року між сторонами по справі було укладено самостійний договір про представництво інтересів в суді, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно умов довіреності, яку згідно наданих суду пояснень було надано позивачем відповідачу на виконання укладеного згідно розписки від 23.01.2013 року договору, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 (як фізичну особу) на представництво її інтересів у Центральному районному суді м. Миколаєва та Апеляційному суді Миколаївської області за позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом. Повіреному надані права позивача, відповідача, третьої особи в обсягах, визначених ЦПК України, визнання або відмова повністю чи частково від позовних вимог, подання позовів, зміни предмету позову, одержання документів, довідок які стосуються предмету спору.

Відповідно до матеріалів цивільної справи №2-4766/11 досліджених у судовому засіданні, та наданих пояснень щодо договору від 23.01.2012 року, ОСОБА_2 приймав участь в розгляді справи в якості представника позивача.

Відповідно до положень ч.3 ст. 27 ЦПК України, особи які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

Оглянувши в судовому засіданні матеріали цивільної справи №2-4766/11 суд встановив що з п'яти судових засідань, що були проведені у вказаній справі відповідач з'явився лише двічі, та в цілому займав пасивну позицію: до суду з клопотаннями щодо збирання доказів у справі не звертався, участі у допиті свідків не приймав, та за підсумками розгляду справи судом першої інстанції було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову (рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.02.2013 року).

Після розгляду вказаної справи судом першої інстанції та до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції позивач повідомила відповідача про розірвання укладеної між сторонами угоди, що випливає з аналізу пояснень позивача та наданих до суду письмових заперечень відповідача, а такж листа ОСОБА_1

Відповідно до положень ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1, ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних осіб в межах заявлених нами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Виходячи з вищевикладеного суд доходить наступних висновків щодо фактичних обставин справи: 23.01.2013 року між сторонами було укладено договір про представництво інтересів позивача в суді, на виконання якого позивачем було передано відповідачу (виконавцю) 10000,00 грн. та оформлено відповідну довіреність, відповідач в свою чергу послугу з представлення інтересів замовника в суді надав недобросовісно та неякісно, через що позивач розірвала договір про надання послуг в односторонньому порядку, що передбачено ст. 907 ЦК України. Також суд знаходить обґрунтованою оцінку вартості наданих відповідачем послуг на рівні 500,00 грн., а тому, враховуючи, що позивачем відповідачу було передано 10000,00 грн., надмірно сплачена сума підлягає поверненню позивачу в розмірі 9500,00 грн., тобто позовні вимоги підлягають задоволенню.

За викладених обставин, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 11, 27, 58, 60, 208, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 629, 901, 906, 907 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (і/н НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 9500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (і/н НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання до Центрального районного суду міста Миколаєва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Центрального районного

суду м. Миколаєва П.А. Прохоров