Ухвала суду № 38356430, 09.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 р. Справа № 41393/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Савицької Н.В., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Бєлкіна Н.І.,

представника позивача не з'явився .,

представника відповідача Скрипник С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 р. у справі №2а-13238/11/1370 за позовом приватного підприємства «Грифон-Буд» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

В листопаді 2011 року приватне підприємство «Грифон-Буд» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 05.07.2011 року №0000912321 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 116667,67 грн., з них 116666,67 - за основним платежем , 1,00грн.- за штрафними санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 05.07.2011 року №0000912321

Не погоджуючись з даним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову ПП«Грифон-Буд»відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає що ДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Грифон-Буд» з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «Цайпер-Україна» за результатами якої складено акт № 1582/23-0/35664357 від 20.06.2011 року. На підставі зазначеного акту ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення№0000912321 від 05.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 116 667,67 грн.,

Апелянт зазначає що з боку ТзОВ «Цайпер-Україна» вбачається незаконне формування податкового кредиту у взаємовідносинах з контрагентами постачальниками. Таким чином, з боку контрагентів-покупців вбачається незаконне формування податкового кредиту у взаємовідносинах з ТзОВ «Цайпер-Україна», а з боку з контрагентів-постачальників податкового зобов'язання.

Представник відповідача подану апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати оскаржуване судове рішення та відмовити у задоволенні позову ПП «Грифон-Буд».

Позивач, на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено що між ПП «Грифон-Буд» та ТзОВ «Цайпер- Україна» укладено договір підряду № 12-01/11 від 12.01.2011 року. Згідно умов вказаного договору ТзОВ «Цайпер-Україна» зобов'язується виконати загально-будівельні, сантехнічні та електромонтажні роботи на об'єкті багатоквартирний будинок, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 3, а ПП «Грифон-Буд» зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і оплатити їх на умовах, визначених цим Договором.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено невиїзну позапланову перевірку Приватного підприємства «Грифон-Буд» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2011 року, результати якої відображені в Акті № 1582/23-0/35664357 від 20.06.2011 року.

Перевіркою повноти визнання податкового кредиту за лютий 2011 року податковим органом встановлено його завищення на 116 666,67 грн. за рахунок відображення податкового кредиту згідно господарських операцій за придбання товарно-матеріальних цінностей, зокрема фактичного нездійснених операцій за отримані товари (роботи, послуги) за лютий 2011 року з ТзОВ «Цайпер-Україна». У зв'язку з цим, податковим органом зроблено висновок про порушення ПП «Грифон-Буд» положень ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198.6, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України.

Відповідачем зроблено висновок про нікчемність таких господарських операцій з урахуванням висновків Акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 1580/23-209/32484335 від 20.06.2011 року про результати позапланової перевірки ТзОВ «Цайпер-Україна», з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року, відповідно до яких встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Правочини, укладені товариством з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а отже мають ознаки нікчемності в силу припису закону.

Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Положеннями пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами п. 198.1. ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 198.6. ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, з якою погодився суд першої інстанції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку Приватного підприємства «Грифон-Буд» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2011 року, результати якої відображені в Акті № 1582/23-0/35664357 від 20.06.2011 року.

Перевіркою повноти визнання податкового кредиту за лютий 2011 року податковим органом встановлено його завищення на 116 666,67 грн. за рахунок відображення податкового кредиту згідно господарських операцій за придбання товарно-матеріальних цінностей, зокрема фактичного нездійснених операцій за отримані товари (роботи, послуги) за лютий 2011 року з ТзОВ «Цайпер-Україна». Відповідач дійшов висновку про нікчемність таких господарських операцій з урахуванням висновків Акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 1580/23-209/32484335 від 20.06.2011 року про результати позапланової перевірки ТзОВ «Цайпер-Україна» правочини, укладені яким з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а отже є нікчемними в силу припису закону.

Таким чином відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ними податкового кредиту та валових витрат, а не та зміст якої лише відображений на первинних документах. Тому господарська операція яка фактично не відбулась є нікчемною оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта про безтоварний характер зазначених господарських операцій позивача з ТзОВ "Цайпер-Україна".

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та приймає нове коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 р. у справі №2а-13238/11/1370 скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити .

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Савицька Н.В.

Шавель Р.М.

повний текст постанови виготовлено та підписано 11.04.2014 року