Ухвала суду № 38354794, 10.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 р. Справа № 876/6201/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 р. по справі за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби до Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про надання дозволу на реалізацію заставленого майна,-

встановив:

16.03.2011 року позивач - Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області (надалі - Ужгородська МДПІ), звернулася до суду з позовною заявою до відповідача - Спільного українсько - угорського підприємства "Геліос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - СП ТОВ "Геліос"), якою просить суд надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, вказаного в Акті опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/24-007/19110530.

Позивач свої вимоги обґрунтовує положенням п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, згідно якого органи ДПС мають право на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, оскільки у платника наявний непогашений податковий борг у сумі 132791,18 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 р. в задоволенні позову Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Спільного українсько - угорського підприємства "Геліос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про надання дозволу на реалізацію заставленого майна - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Ужгородською МДПІ взагалі не доведено суму податкового боргу, на погашення якого просить надати дозвіл на реалізацію заставленого майна, оскільки дані Ужгородської МДПІ стосовно суми боргу є суперечливими (згідно довідки Ужгородської МДПІ від 09.03.2011 року за № 1163/10/24-018 (а.с.6 Т.1) станом на 09.03.2011 року борг становить 132791,18 грн., згідно довідки Ужгородської МДПІ від 21.01.2013 року за № 210/10/19-005 (а.с.117-118 Т.2) станом на 21.01.2013 року борг становить 251949,44 грн.), тобто, суми боргу визначено на підставі не підтверджених матеріалами справи доказами, зокрема, податковий борг визначено без врахування переривання податкового боргу, до податкового боргу включено суми, що не підлягають стягненню (в зв'язку з пропуском строку позовної давності), включено суми неузгоджених зобов'язань (які в подальшому скасовані судовими рішеннями), в зв'язку з чим Ужгородською МДПІ не підтверджено та матеріалами справи не доведено наявної суми податкового боргу ТОВ "Геліос".

Також, суд зазначив, що з 30 червня 2011 року закінчився термін дії податкової застави, яка визначена актом опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/27-007/19110530.

Крім того, суд вважає, що податковим органом не дотримано вимоги пп.6.2.1 п 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що за відповідачем згідно Довідки про заборгованість з податків і зборів, що контролюється Ужгородською МДПІ від 09.03.2011 р. № 1163/10/24-018 станом на 09.03.2011 р. рахується податковий борг у розмірі 132791,18 грн. в т.ч. пеня 13045,26 грн.

Апелянт зазначає, що Ужгородською МДПІ на підставі пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (що діяв на момент виникнення правовідносин) на адресу відповідача направлялись податкові вимоги № 1/105 від 20.11.2001 (вручено 15.12.2001) та податкову вимогу №2/346 від 13.02.2002 ( розміщено 18.04.2002), які ним не були погашені в повному обсязі.

Згідно з абзацом другим п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відтак, апелянт просить суд надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, вказаного в Акті опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/24-007/19110530.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

Так, відповідно до довідки Ужгородської МДПІ від 09.03.2011 року № 1163/10/24-018 (а.с.6 Т.1) про заборгованість з податків і зборів - у СП ТОВ "Геліос" наявний податковий борг у розмірі 132791,18 грн., в т.ч. пеня 13045,26 грн.

Згідно пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Ужгородською МДПІ на підставі пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на адресу відповідача направлено податкові вимоги № 1/105 від 20.11.2001р. (вручена 15.12.2001р.) та № 2/346 від 13.02.2002р. (розміщено 18.04.2002р.), які не погашені відповідачем в повному обсязі.

В силу п.8.1 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Як наслідок, судом встановлено, що податковим керуючим Ужгородської МДПІ проведено опис активів СП ТОВ "Геліос", на які поширюється право податкової застави та знаходяться за адресою м. Чоп, промислова зона. За результатами проведеного опису було складено Акт від 30.06.2006 року № 4/24-007/19110530 та зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна податкову заставу за № 3398404 (а.с.10,13).

Ужгородська МДПІ звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою, якою просить надати дозвіл Ужгородській МДПІ на погашення суми податкового боргу за рахунок майна СП ТОВ "Геліос" вказаного в Акті опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/24-007/19110530.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 -VI (в редакції станом на час звернення до суду), Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу п.95.1 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про те, що погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків здійснюється виключно при неможливості погашення боргу за рахунок наявних у платника грошових коштів, після здійснення передбачених Кодексом заходів для цього. (при цьому, ст. 95 ПК України встановлено можливість погашення податкового боргу як коштами у банках, що обслуговують платника, так і за рахунок наявної у нього готівки)

В контексті наведеного слід зазначити, що доказів виконання вимог ст. 95 ПК України позивачем не надано.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що дані Ужгородської МДПІ стосовно суми боргу є суперечливими.

Так, згідно довідки Ужгородської МДПІ від 09.03.2011 року за № 1163/10/24-018 (а.с.6 Т.1) станом на 09.03.2011 року борг становить 132791,18 грн., згідно довідкиУжгородської МДПІ від 21.01.2013 року за № 210/10/19-005 (а.с.117-118 Т.1) станом на 21.01.2013 року борг становить 251949,44 грн..

Як наслідок, судом першої інстанції було встановлено, що Ужгородською МДПІ взагалі не доведено суму податкового боргу, на погашення якого позивач просить надати дозвіл на реалізацію заставленого майна, оскільки суми боргу визначено на підставі не підтверджених матеріалами справи доказами, зокрема, податковий борг визначено без врахування переривання податкового боргу, до податкового боргу включено суми, що не підлягають стягненню (в зв'язку з пропуском строку позовної давності), включено суми неузгоджених зобов'язань (які в подальшому скасовані судовими рішеннями), в зв'язку з чим Ужгородською МДПІ не підтверджено та матеріалами справи не доведено наявної суми податкового боргу ТОВ "Геліос".

Щодо позовної вимоги про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, вказаного в Акті опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/24-007/19110530, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що в силу п.8.1 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Слід зазначити, що Наказом ДПА України від 28.08.2001 року за № 338 затверджено Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби (зареєстрований в Мінюсті України 03.10.2001 року за № 857/6048, втратив чинність згідно наказу ДПА України від 24.12.2010 року за № 1043, діючий та в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок).

Згідно п. 1.3 Порядку, податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, непогашеного у строк. Податкова застава виникає на підставі Закону . Внаслідок податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому Законом.

Пунктом 3.1 Порядку передбачено, що за умови строку дії податкової застави більш як десять календарних днів орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав нерухомого майна відповідно до вимог пункту 8.3 статті 8 Закону.

Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 8 Закону 2181-III, податкова застава, згідно акту опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/27-007/19110530 (а.с.10 Т.1) - 30.06.2006 року зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстраційний № 3398404, а.с.13 Т.1), згідно якого - об'єктом обтяження є активи згідно акту опису 30.06.2006 року № 4/27-007/19110530.

Підпунктом "г" п.6.1 Порядку передбачено, що активи платника податку звільняються з податкової застави з дня закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу (які, згідно положень Закону 2181-III, становлять 1095 днів).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що враховуючи виникнення податкового боргу станом до 30.06.2006 року - строк позовної давності для стягнення податкового боргу та термін дії застави не може становити більш ніж три роки та закінчуватись пізніше ніж 29 червня 2011 року (такий термін дії обтяження - 29.06.2011 року, зазначений у Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна).

Як наслідок, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що з 30 червня 2011 року закінчився термін дії податкової застави, яка визначена актом опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/27-007/19110530.

При цьому, суд вірно відхилив доводи позивача щодо права податкової застави на підставі акту опису активів від 6 грудня 2010 року (а.с.11 Т.1), оскільки відсутні докази про реєстрацію податкової застави за актом опису від 06.12.2010 року в державних реєстрах застав нерухомого майна, чим порушено вимоги п. 8.3 ст. 8 Закону 2181- III та п.3.1 Порядку. Крім того, суд враховує, що предметом позову є надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у заставі, саме за актом опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/27-007/19110530, термін дії якого закінчився.

Крім того, судом встановлено, що згідно пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону 2181- III, при не сплаті узгодженої суми податкового зобов'язання - податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги (якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом - податкові вимоги направляються на підставі подання цих органів органів), та в матеріалах справи наявними є копії корінців першої (№ 1/160 від 24.06.2008 року) та другої (№ 2/346 від 25.11.2009 року) податкових вимог, направлених Ужгородською МДПІ.

При цьому, згідно наявної в матеріалах справи копії зворотної сторони повідомлення про отримання рекомендованого поштового відправлення, перша податкова вимога направлена за адресою: м. ЧОП, вул. Берег, 2, хоча юридична адреса відповідача станом на час відправлення вимоги була: м. Чоп, вул. Мукачівське шосе, 2 (що підтверджується рішенням Чопської міської ради від 25.06.1999 року за № 48 (а.с.45 Т.2) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.5 Т.1). Відтак, податкова вимога на адресу підприємства не направлена (в матеріалах справи міститься акт про розміщення вимоги від 13.02.2002 року (друга вимога) на дошці оголошень в зв'язку з незнаходженням фактичного місцезнаходження ТОВ "Геліос", при цьому, даних щодо адреси направлення вимоги суду позивачем не надано).

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 р. по справі № 2а-0770/819/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик