Рішення № 38353361, 15.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1412/11292/12 15.04.2014 15.04.2014 15.04.2014

Провадження №22-ц/784/691/14

Справа № 22-ц/784/691/14 Головуючий першої інстанції: Агєєва Л.І.

Категорія № 50 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Шолох З.Л.,

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі Бакуті Т.В.,

за участю: відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

прокурора Савченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2013 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївського міськвиконкому, про зміну розміру аліментів на утримання дитини, стягнення додаткових витрат на лікування дитини, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Вказував, що з 2003 року по червень 2007 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 травня 2011 року визначено місце проживання дитини з батьком, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки в розмірі ? частини заробітку (доходів) відповідачки. За твердженням позивача, відповідачка не сплачує належним чином аліменти на утримання доньки, втратила будь який зв'язок з дитиною, не бере участі у додаткових витратах на дитину, яка потребує цього у зв'язку з хворобою.

В подальшому позивач свої позовні вимоги збільшив та остаточно просив позбавити відповідачку батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки, змінити розмір аліментів та стягнути аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1445 грн. щомісячно, стягнути додаткові витрати на лікування дитини в розмірі 1645 грн. щорічно, а також стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 62 254 грн. 13 коп.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2013 року позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, які стягнені рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 травня 2011 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4: аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 04 грудня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття; додаткові витрати на лікування доньки в сумі 1645 гривень щорічно, починаючи з 04 грудня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття; неустойку ( пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 13 квітня 2009 року по 31 січня 2012 року в сумі 10 000 грн. Позбавлено відповідачку батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з відповідачки на користь держави судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп. В іншій частині вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, не погодившись з рішенням в частині визначеного судом розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, просив його в цій частині змінити, задовольнивши у повному обсязі зазначені позовні вимоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки та її представника, вислухавши думку прокурора, який вважав рішення суду в частині вирішення позовних вимог про зміну розміру аліментів, позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що сторони з жовтня 2003 року по червень 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_6.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.08.2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів було відмовлено. Позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів задоволено частково.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26.05.2011 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.09.2011р., рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання ОСОБА_6, стягнення аліментів на її утримання з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення даних позовних вимог. Визначено місце проживання малолітньої дитини з батьком - ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожитого мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13.04.2009 року і до її повноліття (а.с. 9-16 т.1).

Згідно довідки ТОВ «Ліски-М» від 19.12.2012р. № 3628 ОСОБА_6 разом із батьком та бабусею зареєстрована у АДРЕСА_2 (а.с.51 т.1). Фактично ОСОБА_6 проживає разом із батьком та його дружиною у АДРЕСА_1, ТА навчається у Севастопольській білінгвальній гімназії № 2 (а.с. 32, 144 т.1).

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК Ураїнми).

Відповідно до ст. 182 СК Украхни при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 цього Кодексу.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Задовольняючи частково позовні вимоги про зміну розміру аліментів, суд вважав, що існують передбачені законом підстави для зміни встановленого рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26.05.2011 року розміру аліментів - 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідачки, але не менше 30% прожитого мінімуму - на іншій розмір аліментів, а саме - 600 грн. щомісячно починаючи з 04.12.2012р.

Проте, колегія суддів не може погодитися з даним висновком.

Так, згідно свідоцтву про шлюб 5 жовтня 2012р. відповідачка уклала шлюб із ОСОБА_8 в зв'язку з чим обрала призвіще свого чоловіка (а.с. 34 т.2). Відповідно до довідок пологового будинку Суворовського району м.Херсон № 456 від 14.11.2012р. і № 24 від 16.01.2013р. ОСОБА_2 з 14 листопада 2012 р. перебувала на обліку у зв'язку із вагітністю, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народилась дитина (а.с.31, 32 т.2). Згідно довідки управління праці та соціального захисту населяння Комсомольської районної у м.Херсоні ради від 18.10.213р. № 3232/1 ОСОБА_2 перебуває у них на обліку та їй з 03.04.213р. по 30.12.2015р. призначено допомогу по догляду за дитиною до трирічного віку (а.с.33 т.2). Відповідно до довідки Державної податкової служби у м.Херсоні від 08.02.2013р. № 2/2451/10/17-118 ФОП ОСОБА_2 доходів за 2012 р. не мала (а.с. 35 т.2).

Отже, матеріали справи не містять доказів існування передбачених законом підстав для зміни встановленого рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26.05.2011 року розміру аліментів, а тому рішення суду про часткове задоволення даних вимог ОСОБА_4 відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову у задоволенні даних вимог.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. ч. 2, 3 ст. 185 СК України).

У п. п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум ВСУ роз'яснив, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Згідно наданої позивачем копії путівки та квитанції до прибуткового касового ордеру № 98 від 02.03.2011р. ним було сплачено 7240 грн. за путівки його дружини ОСОБА_9 та доньки ОСОБА_6 до ДП «Санаторій «Лівадія», де в період з 02.03.2011р. по 11.03.2011р. вони перебували на санаторно-курортному лікуванні (а.с.23, 24 т.1).

За таких обставин, виходячи з рівності як прав, так і обов'язків батьків щодо дитини, передбаченої ст.141 СК України, та положень ст.185 СК України, висновок суду про те, що з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача в рахунок проведених останнім додаткових витрат на дитину в зв'язку з оплатою в березні 2011 року санаторно-курортного лікування в розмірі 1645грн. - є вірним.

Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду про стягнення з відповідачки зазначених додаткових витрат щорічно до досягнення дитиною повноліття.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами. При стягненні таких витрат, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок та обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Вирішуючи спір в частині стягнення додаткових витрат на дитину, суд першої інстанції на вищевказані вимоги закону уваги не звернув, не з'ясував матеріальне становище відповідачки, у якої ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_10, та чоловік якої - ОСОБА_8 - є інвалідом ІІ-ї групи, не перевірив належним чином обґрунтування розміру та необхідності майбутніх витрат на санаторно-курортне лікування, оскільки надана позивачем на підтвердження даних обставин довідка № 847 Миколаївської обласної дитячої лікарні зазначає про звернення ОСОБА_6 18.09.2013р. до педіатра, хірурга та ЛОР-лікаря та встановлення їй діагнозу: «ПМР зліва, стан після корекції гідро гелем. Хронічний декомпенсіонний тонзиліт». Рекомендовано оперативне лікування у плановому порядку у лор. лікаря, стаціонарне обстеження у уролога. Рекомендація стосовно санаторно-курортного лікування дописана у довідці іншою особою (а.с. 153 т.1).

За таких обставин, колегія суддів вважає передчасним висновок суду про стягнення з відповідачки майбутніх додаткових витрат на лікування дитини у розмірі 1645грн. щорічно до повноліття дитини, оскільки суд прийшов до нього без врахування вищезазначених обставин та передбаченого законом порядку відшкодування додаткових витрат. Отже, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України рішення в частині стягнення цих витрат підлягає зміні.

Також не можна погодитись з висновком суду про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про позбавлення відповідачки батьківських прав в зв'язку з ухиленням від виконання своїх обов'язків від виховання доньки ОСОБА_6.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

В абз. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Пунктом 15 указаної постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Положеннями ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, належних та переконливих доказів стосовно винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов'язками з боку відповідачки суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом про визначення місця проживання доньки ОСОБА_6 з нею та відібрання дитини від ОСОБА_4 ОСОБА_2 звернулась ще 5 жовтня 2009р., оскаржувала в касаційному порядку рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26.05.2011р., протягом 2011-2013р.р. неодноразово зверталась до Комісії з питань захисту прав дитини та Служби у справах дитини із заявами про визначення засобу її участі у вихованні малолітньої доньки (а.с. 72-77 т.2). Заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки у відповідачки відсутня (а.с. 148 т.1, 10-16 т.2).

У висновку органу опіки та піклування - Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя - від 29 липня 2013р. не наведено фактичних обгрунтувань щодо встановлення передбачених законом підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав та відсутній висновок про доцільність позбавлення її батьківських прав (а.с. 144 т.1).

З огляду на викладене, відсутні передбачені законом підстави для позбавлення батьківських прав відповідачки стосовно її доньки ОСОБА_6.

Таким чином, відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині позбавлення батьківських прав відповідачки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, суд виходив з того, що про обов'язок сплати аліментів відповідачка дізналась при оголошенні рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 травня 2011 р. та також, посилаючись на ч. 2 ст. 196 СК України, вважав можливим зменшити розмір цієї неустойки до 10000 грн.

Проте, повністю з таким висновком неможна погодитись.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів

При цьому пеня нараховується не з часу набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 р. було зупинено виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26.05.2011р. до закінчення касаційного провадження у справі (а.с. 71 т.2). Ухвалою цього ж суду від 08 вересня 2011 р. вищевказане рішення апеляційного суду було залишено без змін (а.с.15-16 т.1).

12 січня 2012р. державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Суворовського райуправління юстиції у м. Херсоні була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення аліментів з відповідачки на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 в розмірі ? частині з усіх видів заробітку, щомісячно, яку боржником було отримано поштою 20 січня 2012 р. 24 січня 2012 р. відповідачка з'явилась до ВДВС та була ознайомлена з документами виконавчого провадження, а 26 березня 2012 р. від ОСОБА_2 на депозит ВДВС надійшли кошти на сплату аліментів у сумі 1334грн. 49коп. 24 травня 2012р. державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості станом на 01 травня 2012р. та був визначений її розмір у сумі 12632 грн. 47коп. В цей же день від ОСОБА_5, на депозит ВДВС надійшли кошти на сплату аліментів у сумі 5000грн. 28 травня 2012р. державним виконавцем був проведений уточнений розрахунок заборгованості станом на 01 травня 2012р., яка складала 7632грн.47коп. Вказана заборгованість також була сплачена відповідачкою. Згідно проведеному державним виконавцем 27 листопада 2012р. (тобто, на час направлення даного виконавчого провадження до ВДВС Комсомольського райуправління юстиції у м. Херсоні) розрахунку заборгованості станом на 01 листопада 2012р. була встановлена переплата аліментів на 19грн.16коп. (а.с. 15-16 т.2).

Згідно довідок ВДВС Комсомольського райуправління юстиції у м. Херсоні від 23.01.2013р., 30.04.2013р., 29.07.2013р., 18.10.2013р. заборгованість ОСОБА_2 по аліментам на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 - відсутня (а..с. 10-14 т.2).

Проте, суд першої інстанції зазначені обставини не з'ясував і не врахував, не звернув належної уваги на те, коли саме отримала відповідачка постанову про відкриття виконавчого провадження, а тому невірно визначив час з якого вона має сплатити пеню від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, не прийняв до уваги коли саме та в якому розмірі почала погашати відповідачка заборгованість та коли державним виконавцем був розрахований розмір заборгованості по аліментам за період, починаючи з 13 квітня 2009 року, та коли він був доведений до відома відповідачки та нею сплачений.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що відповідачка допустила заборгованість по сплаті щомісячних сум платежів аліментів починаючи з 01 лютого 2012 року по 25 березня 2012 р. включно, а тому розмір неустойки за вказаний період складає 243грн. 59коп..

Отже, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України рішення в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягає зміні.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2013 року в частині зміни розміру аліментів на утримання дитини та позбавлення батьківських прав - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини та позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2013 року в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину - змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на дитину -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1645грн.00коп. (одна тисяча шістсот сорок п'ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 243грн. 59коп. (двісті сорок три гривні п'ятдесят дев'ять копійок).

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2013 року в частині стягнення з відповідачки судового збору залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді