Ухвала суду № 38352848, 14.04.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/184/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Льон Світлана Михайлівна

Категорія 286 (215) Доповідач в колегії апеляційного суду Ткаченко Л. Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко Л.Я.,

суддів: Бабича О.П.., Могильного О.П.,

при секретарі Сакарі І.І.,

за участю прокурора - Агеєва В.М..,

захисника адвоката - ОСОБА_4,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_6,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді матеріали кримінального провадження №12013120020001776 стосовно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_9 та цивільного відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.12.2013 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Армавір Краснодарського краю Росії, українця, громадянина України, працюючого ПП «Кошман», з вищою економічною освітою, не одруженого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_8 звільнено з випробуванням, призначено іспитовий строк 2 (два) роки, зобов'язано його в порядку ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання.

Позбавлено ОСОБА_8 права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 /один/ рік.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» в особі Кіровоградської філії, код ЄДРПОУ 30115243 на користь ОСОБА_9 витрати на лікування в сумі 14801.58грн.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» в особі Кіровоградської філії, код ЄДРПОУ 30115243 на користь Кіровоградської обласної лікарні витрати на лікування ОСОБА_9 в розмірі 9582.77грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 10000грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 882 грн. витрати пов'язаних із залученням експертів.

Згідно вироку суду ОСОБА_8, керуючи транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за наступних обставин.

Так, 19 липня 2013 року приблизно о 22.05год. ОСОБА_8, керуючи автомобілем DAEWOO FSO Lanos TF69Y, д.н. НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_10, рухаючись по вул. Садовій в м. Кіровограді, зі сторони вул. Яновського в напрямку вул. Верхня Пермська, навпроти будинку №35 ігноруючи дорожній знак 5.35.1 «Пішохідний перехід», який позначений на проїзній частині дорожньою розміткою 1.14.1 та порушуючи п. 18.1 ПДР України, згідно якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, який переходив проїзну частину вул. Садовій в зоні дії дорожнього знаку 5.35.1 «Пішохідний перехід», зліва направо щодо напрямку руху автомобіля. В результаті дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми: а)відкритої проникаючої черепно - мозкової травми у вигляді - забою головного мозку першого ступеня, перелому зводу і основи передньої черепної ямки зліва і основи середньої черепної ямки справа, гемо синусу, гемотимпаніуму справа, посттравматичного розриву барабанної перепонки, саден м'яких тканин голови, помутніння рогівки правого ока, б) закритої тупої травми нижніх кінцівок у вигляді закритого перелому правої голені у верхній третині зі зміщенням відламків, гематоми правої голені, які згідно висновку судово - медичної експертизи №1248 від 24.09.2013року в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень і є небезпечні для життя в момент їх настання.

Порушення водієм ОСОБА_8 пункту 18.1. Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

У своїй апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді 8 років позбавлення волі, а також цивільний позов в частині спричинення моральної шкоди задовольнити в повному обсязі, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_8 моральну шкоду розмірі 60 000 гривень.

Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції спираючись на докази надані до суду прийшов частково до вірного висновку про те, що в ході судових засідань та розгляді кримінальної справи була повністю доведена вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні ним інкримінованого йому злочину, що спричинило йому, як потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, але на його думку суд застосував занадто м'яке покарання та не врахував наступних обставин.

Так, на його думку обвинувачений ОСОБА_8 лише визнав свою вину у скоєному, але не вчинив ніяких дій, які б свідчили про те, що він глибоко розкаюється у вчиненому та має намір усунути негативні наслідки від скоєного кримінального правопорушення.

Внаслідок отриманих ним тілесних ушкоджень, він вже не буде працездатною людиною, та на даний час оформляє групу інвалідності.

Також, суд не мотивував своє рішення щодо стягнення з ОСОБА_8 на його користь моральної шкоди у розмірі 10 000грн. та не врахував що він багато часу втратив на лікування не міг заробляти гроші через що не міг вести повноцінний спосіб життя.

В апеляційній скарзі цивільний відповідач ПАТ «Страхова група «ТАС» просить скасувати вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.12.2013р. в частині стягнення з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь Кіровоградської обласної лікарні 9582,77 грн. та ухвалити новий вирок, яким відмовити старшому прокурору Кіровоградської області у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь Кіровоградської обласної лікарня 9582,77 грн.

Свої доводи мотивує тим, що згідно п. 1.3. ст. 1 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": «потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу».

Згідно ч. 2 ст. 49 Конституції України: «Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності».

Згідно ч. 1, ст. 1206 ЦК України: «Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого».

Таким чином, відповідно до чинного законодавства України, АТ «СГ «ТАС» (приватне) повинно відшкодувати лише витрати потерпілого на лікування, а отже відшкодування державним та комунальним закладам охорони здоров'я витрат на лікування громадян України не підлягають відшкодуванню АТ «СГ «ТАС» (приватне), а відшкодовується особою, яка вчинила злочин.

Крім того, згідно п. 35.1., ст. 35 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ": «Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування».

Виходячи з вищенаведеного, спеціальним чинним законодавством України передбачений чіткий порядок отримання страхового відшкодування, який необхідно дотримуватись для його отримання.

Кіровоградська обласна лікарня не зверталася до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про виплату страхового відшкодування в передбаченому законодавством порядку, а отже АТ «СГ «ТАС» (приватне) жодним чином не порушувало, не невизнавало, або не оспорювало прав чи інтереси Кіровоградська обласна лікарня.

За вказаних обставин цивільний відповідач вважає, що вирок суду першої інстанції в частині стягнення з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь Кіровоградської обласної лікарні 9582,77 грн. є незаконним та необгрунтованим, який грубо порушує норми чинного законодавства України.

Заслухавши доповідача, прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника адвоката - ОСОБА_4 які просили залишити вирок суду без змін, а апеляції без задоволення, представника потерпілого адвоката ОСОБА_6 та представника цивільного відповідача ОСОБА_7, які підтримали свої апеляційні вимоги, вивчивши матеріали справи та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційну скарга потерпілого ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ «Страхова група «ТАС» - не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який він засуджений, ґрунтується на доказах, достовірність і достатність яких не ставилася під сумнів сторонами під час судового розгляду, ні ким із учасників судового розгляду не оспорюється, а тому в апеляційному порядку не перевіряється

Суд першої інстанції, провівши судове слідство у відповідності до вимог процесуального закону, дійшов обгрунтованого висновку що ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, правильно кваліфікувавши його дії як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Перевіривши апеляційні доводи цивільного відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» в частині стягнення з неї на користь Кіровоградської обласної лікарня 9582,77 грн

колегія суддів вважає, що вони не можуть бути прийняті до уваги, за наступних підстав.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що між власником транспортного засобу ОСОБА_10 та ПрАТ «Страхова група «ТАС» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом АЕ/2248368 від 05.03.2013 року.

Суд першої інстанції враховуючи положення ст. 23 та 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» обґрунтовано та правильно задовольнив позов прокурора до ПрАТ «Страхова група «ТАС» та стягнув на користь Кіровоградської обласної лікарні понесені витрати на лікування ОСОБА_9 в розмірі 9582.77грн.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, на яку посилається цивільний відповідач в апеляції, передбачає, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється не тільки з метою з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, а й з метою захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної житло, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Стаття 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, категорично вказує, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Також слід зазначити, що можливість стягнення зі страхової компанії витрат пов'язаних із лікуванням потерпілого на користь лікарні - прямо передбачена Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до ч. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961 -IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Тобто вказана норма спеціального закону прямо передбачає, що виплата страхового відшкодування здійснюється іншій особі, яка надає послуги з лікування потерпілих - тобто в даному випадку це Кіровоградська обласна лікарня, яка надавала послуги прямо передбаченні ст. 24 вказаного Закону, зокрема це послуги пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням.

Крім того, в п. 2 полісу №АЕ / 2248368 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників газемних транспортних засобів, строк дії якого визначений з 05.03.2013 року до 04.03.2014року , зазначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за уастю забепеченого транспортного засобу і внаслдок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Згідно п. 4 вказаного полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну житю і здоров»ю - сто тисяч гривень, за шкоду, заподіянц майну - п»ятдесят тисяч грнивень, розмір франшизи -п»ятсот десят гривень.

Також, посилання апелянта на ст. 1206 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого - є необгрунтованим виходячи з наступного.

Дана норма є загальною та стосується відповідальності особи за шкоду завдану злочином, цивільно-правова відповідальність якої не була застрахована.

Оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим, здійснюється з метою захисту майнових інтересів страхувальника (тобто ОСОБА_8) то вказані у даному запереченні норми Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.

Крім того, відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Дана норма є також спеціальною. Таким чином ст. 1206 ЦК України не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 була застрахована та в даному випадку діють спеціальні норми, які превалюють над загальними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга цивільного відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» є необґрунтованою , а тому не підлягає задоволенню.

Перевіряючи апеляційні доводи потерпілого ОСОБА_9 про невідповідність призначеного покарання ОСОБА_8 ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, колегія судів вважає, що при призначенні покарання, районний суд в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії необережних, характеризуючи дані ОСОБА_8, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, суд першої інстанції обєктивно визнав обставинами, які пом»якшують покарання : щире каяття та добровільне, часткове відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди, активне сприяння розкриттю злочину, обтяжуючих покарання обставин судом першої нстанції виявлено не було, та обґрунтовано звільнив ОСОБА_8, на підставі ст.ст.75, 76 КК України, від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом обгрунтовано застосоване до ОСОБА_8 додаткове покарання, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, а саме позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 /один/ рік.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_9 в частині скасування вироку суду першої інстанції та постановлення нового вироку, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді 8 років позбавлення волі не підлягає задоволенню.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що травми отримані потерпілим ОСОБА_9 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стали джерелом довготривалих фізичних страждань та негативних емоцій. У такий спосіб йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що потерпілий ОСОБА_9 не в змозі в подальшому працювати, в наслідок дорожньо-транспортної пригоди значно погіршився його стан здоров»я і він потребує медикаментозного лікування, що призводить до відчуття безпорадності та немічності, значних матеріальних витрат, порушився встановлений ритм його життєдіяльності. З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнав потерпілий, ступеню вини ОСОБА_8, добровільного часткового відшкодування шкоди, та з огляду на вимоги розумності і справедливості колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_9 з ОСОБА_8 необхідно збільшити з 10000грн. до 25000грн., змінивши в цій частині вирок суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції при викладенні резолютивної частини судового рішення, фактично звільняючи ОСОБА_8 тільки від основного покарання з випробуванням, разом з цим не зазначив, що призначає і додаткове покарання у виді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів, відповідно до санкції ч.2 ст. 286 КК України, а зазначив про це тільки після застосування ст.ст. 75-76 КК України, тобто допустив технічну помилку, яка підлягає виправленню відповідно до вимог ч.2 ст. 404 КПК України, оскільки не погіршує становище обвинуваченого, який повністю погоджується із призначеним йому додатковим покаранням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 - задовольнити частково, апеляційну скаргу ПАТ «Страхова група «ТАС» - залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.12.2013 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання та цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 , змінити.

Дідьковського В»ячеслава Леонідовича вважати засудженим за ч.2 ст. 286 КК Кодексу Українип до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на два роки , зобов'язати його в порядку ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання.

Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди змінити, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 25000 (двадцять п»ять тисяч) грн.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до вищого спеціалізованого суду України з цивільних та кримінальних справ протягом 3 місяців з дня проголошення.

Судді:

Ткаченко Л.Я. Бабіч О.П. Могильний О.П.

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області Ткаченко Л.Я.