Рішення № 38351851, 18.04.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2014 Справа № 907/120/14

Розглянувши матеріали справи

За позовом Прокурора Тячівського району, м. Тячів

в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради, смт. Солотвино Тячівського району

До відповідача Товариства з додатковою відповідальністю „Трансмост", м. Чернівці

Про зміну договору оренди земельної ділянки від 15.08.2007,

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участю представників учасників процесу:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Шевчук Д.В., представник за довіреністю від 18.02.2014 №152/160;

від прокуратури - Камінська О.В., старший прокурор прокуратури міста Ужгорода.

СУТЬ СПОРУ :

Прокурор Тячівського району звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради, смт. Солотвино Тячівського району до Товариства з додатковою відповідальністю „Трансмост", м. Чернівці про зміну пунктів 6 та 7 договору оренди земельної ділянки від 15.08.2007 щодо розміру орендної плати, у зв'язку з зміною нормативної грошової оцінки земель та прийняттям Солотвинською селищною радою рішення № 73 від 07.04.2011 "Про перегляд ставок орендної плати діючих договорів оренди".

Прокурор у процесі позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні позову повністю. Стверджує, що оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Наголошує на тому, що договір оренди землі, укладений 15.08.2007 між Солотвинською селищною радою, смт. Солотвино Тячівського району та Товариством з додатковою відповідальністю „Трансмост", м. Чернівці є припиненим (оскільки між Відповідачем та приватним підприємством „Кредо-груп" було укладено договори купівлі-продажу будівель та споруд, що знаходяться на земельній ділянці за адресою вул. Підмагури, 14, смт. Солотвино Тячівського р-ну), та, відповідно, позовні вимоги у справі є незаконними та безпідставними. Разом з тим, звертає увагу на те, що право позивача вимагати підвищення орендної плати виникає у випадку, коли орендна плата за користування землею є меншою, ніж 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (як вбачається зі змісту рішення № 73 від 07.04.2011 "Про перегляд ставок орендної плати діючих договорів оренди" Солотвинської селищної ради). Враховуючи, що відповідно до п.6 договору оренди землі розмір орендної плати становить 3,17% від її нормативно-грошової оцінки, позовні вимоги щодо підвищення орендної плати за землю вважає необґрунтованими.

Відповідно до наданих прокурором пояснень на відзив, останній вважає, що договір, укладений між сторонами, у визначений законом спосіб не розірваний та на даний момент діючий; орендар користується земельною ділянкою, що підтверджується сплатою орендної плати.

У судовому засіданні 18.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

П'ятнадцятого серпня 2007 року між Солотвинською селищною радою, смт. Солотвино Тячівського району та Товариством з додатковою відповідальністю „Трансмост", м. Чернівці укладено договір оренди земельної ділянки. Предметом зазначеного договору була земельна ділянка загальною площею 1,7876 га, розташована за aдресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Підмагури, 14 (далі - об'єкт оренди).

Згідно п. 3 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 563451,52 грн.

Відповідно до п. 5 договору земельна ділянка передається в оренду терміном до 31.10.2016.

Пунктом 6 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки об'єкту оренди та становить 39441,61 грн. на рік.

Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3286,80 грн. на банківський рахунок Солотвинської селищної ради №33210812700252 в УДК в Закарпатській області, МФО 812016; код 04349691 щомісячно у строк до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Рішенням 3 сесії VІ скликання виконавчого комітету Солотвинської селищної ради №48 від 07.04.2011 погоджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель селища Солотвино та створено три економіко-планувальні зони в смт. Солотвино, вартість одного кв.м. яких відповідно становить І зона - 55,37 грн., ІІ зона - 47,04 грн., ІІІ зона - 39,20 грн.

Одночасно, рішенням Солотвинської селищної ради №73 від 07.04.2011 "Про перегляд ставок орендної плати діючих договорів оренди" запропоновано суб'єктам підприємницької діяльності, які мають укладені договори оренди земельних ділянок на території селищної ради, і в яких орендна плата менше 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, переглянути ставки орендної плати і привести їх у відповідність до діючого законодавства за згодою обох сторін.

Листами від 12.01.2012, від 11.06.2012 та рекомендованим листом від 16.10.2012 орендаря було проінформовано про рішення 3 сесії VІ скликання виконавчого комітету Солотвинської селищної ради №48 від 07.04.2011. Також було запропоновано за взаємною згодою та в найкоротший термін внести зміни (укласти додаткову угоду) до діючого договору оренди земельної ділянки.

На замовлення директора ТзДВ „Трансмост" Управлінням Держземагенства в Тячівському районі виготовлено нову нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, яка згідно витягу №86 від 24.01.2014, становить 1241130,68 грн., та жодних дій щодо внесення змін у діючий договір оренди не вживалося.

Разом з тим, 13 березня 2010 року та 06 серпня 2010 року між Відповідачем та приватним підприємством «Кредо-Груп» було укладено договори купівлі-продажу будівель та споруд, що заходяться на земельній ділянці за адресою вул. Підмагури, 14, смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області.

Про укладення Відповідачем договорів з відчуження будівель та споруд, розташованих на орендованій земельній ділянці за адресою вул. Підмагури, 14, смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області, було повідомлено Солотвинську селищну раду листом від 03.08.2012 вих.№41/160 та у зв'язку з цим про припинення договору оренди землі (копія листа та повідомлення про вручення додано до матеріалів справи).

На вказаний лист 18.08.2012 та 06.02.2014 Солотвинська селищна рада надала відповідь і повідомила про неможливість розірвання договору оренди, а саме - "...договір з відповідачем буде припинено з моменту заключення договору користування (оренди) земельною ділянкою з ПП "Кредо-груп".

Оцінивши наявні в справі докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що до виключної компетенції селищної ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Тобто нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в договорі оренди було передбачено можливість збільшення розміру орендної плати (п. 9 договору), а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду встановленого умовами договору розміру орендної плати.

Можливість перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору за земельні ділянки державної та комунальної власності, у разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати, яка є регульованою ціною, передбачена і п.2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6. При цьому акцентовано, що надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання інший стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

Разом з тим, суд констатує наступне.

Відповідно до п. 30 укладеного між сторонами договору його дія припиняється у випадках, передбачених даним договором та законодавством.

У 2010 році позивачем було продано будівлі та споруди, що заходяться на земельній ділянці, яка є об'єктом оренди.

Пунктами "а", "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Так само, відповідно до ч. З ст.7 Закону України «Про оренду землі» договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до ч.1. ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою на якій розташовані ці об'єкти.

У випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

У зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведених на ній будівлями та спорудами здійснює її новий власник, попередній землекористувач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено підставу припинення договору оренди землі, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, враховуючи повідомлення відповідачем орендодавця про укладення ним договорів з відчуження будівель та споруд, розташованих на орендованій земельній ділянці, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки договір оренди в розумінні наведених норм є припиненим.

Відповідно до п. 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Таким чином, судовий збір за розгляд справи у сумі 1218 грн. підлягає стягненню з позивача відповідно до ст. 49 ГПК України та п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України".

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Солотвинської селищної ради (90575, смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області, вул. Харківська, буд. 1, код 04349691) в доход Державного бюджету України (банк одержувача - ГУДКСУ в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 03499922, МФО 812016, рахунок №31211206783002, код платежу - 22030001) суму 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.04.2014.

Суддя Л.М. Якимчук