Постанова № 38351710, 15.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Львів № 813/1203/14

17 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у колегіальному складі: головуючий суддя Клименко О.М., суддя Карп'як О.О., суддя Мартинюк В.Я. за участю секретаря судового засідання Рехліцька Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Осипович В.М.;

відповідача 1: представник не прибув;

відповідача 2: представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Червоноградська автобаза» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Червоноградська автобаза» (далі - ВАТ «Червоноградська автобаза») звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни (далі - Державний реєстратор Дурицька М.Є.), Державної реєстраційної служби України в особі структурного підрозділу: Реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції, яке в порядку ст. 52 КАС України замінено на Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України (далі - ДРС України) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/401/13-г, яке набрало законної сили 30.09.2013 року, витребувано у ДПзІІ «Техінвест» та передано ВАТ «Червоноградська автобаза» комплекс нерухомого майна по вул. Центральній, 105, с. Острів, Сокальського району, Львівської області та визнано за позивачем право власності на зазначене нерухоме майно. Проте, 15.01.2014 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Дурицькою М.Є. прийнято рішення №9944892 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, а також, що згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності зареєстровано за Дочірнім підприємством «Техінвест».

Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки відмова у реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» заборонена. Крім цього зазначив, що відповідно до п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інші речові права на нерухоме майно, а подана заява про державну реєстрацію прав не пов'язана із відчуженням нерухомого майна. Відтак, вважає позовні вимоги обґрунтованими, і просить їх задовольнити, а саме, визнати незаконним та скасувати рішення №9944892 від 15 січня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язати ДРС України зареєструвати право власності за ВАТ «Червоноградська автобаза» на комплекс нерухомого майна по вул. Центральній, 105, с. Острів, Сокальського району, Львівської області.

Представник відповідача - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни в судове засідання не прибув. 04.04.2014 року надійшло заперечення на адміністративний позов, в яких вказано, що при розгляді заяви про державну реєстрацію прав відповідачем - 1 встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження на все нерухоме майно, що належить ДП «Техінвест». Крім цього, відповідач - 1 зазначив, що оскільки у реєстрі прав власності містяться відомості стосовно іншого власника, заінтересованою особою має подаватися відповідний документ, що посвідчує право власності на об'єкти нерухомого майна, права на який підлягають державній реєстрації, та рішення суду, відповідно до якого, скасовано правовстановлювальні документи, видані на ім'я власника, право власності за яким зареєстровано в реєстрі. Отже рішення №9944892 від 15 січня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Реєстраційною службою Сокальського районного управління юстиції, яке в порядку ст. 52 КАС України замінено на Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України (далі - ДРС України) надіслано заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника, в якій також зазначено, що жодних дій, які б суперечили вимогам чинного законодавства відносно позивача не вчиняла.

Представник ДРС України щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що при розгляді заяви встановлено, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. Також представник відповідача - 2 просить звернути увагу суду на те, що згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності зареєстровано за Дочірнім підприємством «Техінвест». Крім цього, вказує, що діючим законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень державними реєстраторами, і суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень. Відтак, просить у задоволенні позовних вимог щодо Державної реєстраційної служби України відмовити.

Суд заслухав пояснення позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Рішенням від 04.04.2013 року Господарського суду Львівської області у справі №914/401/13-а, яке залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2013 року, витребувано у ДПзІІ «Техінвест» та передано ВАТ «Червоноградська автобаза» комплекс нерухомого майна по вул. Центральній, 105, с. Острів, Сокальського району, Львівської області та визнано за позивачем право власності на зазначене нерухоме майно.

06 грудня 2013 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яка зареєстрована за реєстраційним номером 4375299. Серед переліку документів, поданих позивачем, також зазначено і вищевказане Рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2013 року у справі №914/401/13-а.

15 січня 2014 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Дурицькою М.Є. прийнято спірне рішення №9944892 про відмову у державній реєстрацій права власності на комплекс, що розташований по вул. Центральній, 105, с. Острів, Сокальського району, Львівської області за суб'єктом ВАТ «Червоноградська автобаза».

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Як передбачено пунктом 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (з наступними змінами та доповненнями), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав, нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, згідно з яким може бути відмовлено у державній реєстрації прав, та частиною четвертою статті 24 передбачено, що відмова в державній реєстрації та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення підставою для відмови у державній реєстрації права власності стало те, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

В той же час, як вбачається з Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно 19925633, яка надана на вимогу суду, відомості щодо державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо майна (по вул. Центральній, 105, с. Острів, Сокальського району, Львівської області) - відсутні.

Крім того, відповідач - 1 у спірному рішенні зазначив, що згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності зареєстровано за Дочірнім підприємством «Техінвест». Щодо порядку проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі прав з урахуванням того, що у Реєстрі прав власності містяться відомості стосовно іншого власника, заінтересованою особою має подаватися відповідний документ, що посвідчує право власності на об'єкти нерухомого майна, права на який підлягають державній реєстрації, та рішення суду, відповідно до якого, скасовано правовстановлювальні документи, видані на ім'я власника, право власності за яким зареєстровано в реєстрі.

Проте, як зазначалось судом, до заяви від 06 грудня 2013 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно позивачем подано Рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2013 року, яке набрало законної сили 30.09.2013 року. А серед переліку підстав, визначених ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відсутні такі підстави, як витребовування Державним реєстратором документів, що посвідчують право власності на об'єкти нерухомого майна, права на який підлягають державній реєстрації, та рішення суду, відповідно до якого, скасовано правовстановлювальні документи, видані на ім'я власника, право власності за яким зареєстровано в реєстрі.

Наказом Міністра юстиції від 05.08.2013 № 1609/5 державного реєстратора прав на нерухоме майно зобов'язано у своєму рішенні вказати виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, який зазначений Відповідачем - 1 у спірному рішенні, втратив чинність згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд вважає, що відповідач - 1, як суб'єкт владних повноважень, не виконав обов'язок доказування на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуюче те, що обставини щодо державної реєстрації обтяжень, встановлених відносно майна по вул. Центральній, 105, с. Острів, Сокальського району, Львівської області, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а також зважаючи на те, що статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік підстав відмови у здійсненні державної реєстрації речового права, суд вважає, що рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 15.01.2014 року №9944892 прийнято без дотримання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» та не узгоджується з критеріями, перелік яких наведено у частині 3 статті 2 КАС України, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.

Вимоги ж позивача щодо зобов'язання Відповідача - 2 ДРС України зареєструвати право власності за ВАТ «Червоноградська автобаза» на комплекс нерухомого майна по вул. Центральній, 105, с. Острів, Сокальського району, Львівської області, не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вищезазначеної норми Конституції України слідує, що кожен орган державної влади зобов'язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством. Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього органу державної влади.

Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Отже, реєстрація прав на нерухоме майно, відноситься до виключної компетенції державного реєстратора, а відтак судові органи не вправі перебирати на себе його повноваження.

Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008 року, згідно з яким, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

В той же час, у контексті положень частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Проте суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При вирішенні даної справи, суд керується принципами адміністративного судочинства, в тому числі і принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача суд зазначає, що таке можливо відновити зобов'язавши Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву Відкритого акціонерного товариства «Червоноградська автобаза», прийняту 06.12.2013 року за реєстраційним номером 4375299.

Відповідно до вимог статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Враховуючи вищенаведене, виходячи із наявних матеріалів справи, норм чинного законодавства, необхідності відновлення порушеного права позивача на отримання у власність земельної ділянки, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 17-19, 35, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 15.01.2014 року №9944892.

Зобов'язати Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву Відкритого акціонерного товариства «Червоноградська автобаза», прийняту 06.12.2013 року за реєстраційним номером 4375299.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити із Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства «Червоноградська автобаза» (с. Острів, Сокальський район, Львівська область, 80051, код ЄДРПОУ 00179269) судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2014 року.

Головуючий суддя Клименко О.М.

Судді Карп'як О.О.

Мартинюк В.Я.