Постанова № 38351366, 10.04.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року Справа № П/811/881/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.,

суддів - Дегтярьової С.В., Момонт Г.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кривошеї А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справа України про визнання протиправною бездіяльність, стягнення грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність МВС України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з листопада 2013 року по березень 2014 року, допомоги для оздоровлення при щорічній основній відпустці, одноразової грошової допомоги при звільненні;

стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 належне йому грошове забезпечення у період з листопада 2013 року по березень 2014р., допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці, одноразову грошову допомогу при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що бездіяльність відповідача по невиплаті грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні є протиправною та такою, що суперечить Конституції України та чинним нормативно-правовим актам, та порушує права позивача на належне соціальне забезпечення. Зазначав про те, що у відповідності до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України №499 від 31.12.2007р., у разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно. Крім того, вказував, що у зв'язку з перебуванням на лікарняному та у черговій відпустці йому повинно бути нараховано та виплачено грошове забезпечення за листопад - грудень 2013р., січень - лютий 2014 року на рівні грошового забезпечення за жовтень 2013р., а за 13 днів березня 2014 року у відповідності до п.1.7 Інструкції. Також вважає, що відповідачем в порушенням вимог п.п.2.17.1, 2.17.3 вищевказаної Інструкції не виплачена допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці. До того ж, посилався на те, що МВС України в порушення ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при звільненні у зв'язку із скороченням штатів йому не виплачена одноразова грошова допомога.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі із наведених підстав.

Представник відповідача, в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність дій МВС України та їх відповідність нормам чинного законодавства України. Зазначав, що відповідно до п.6 наказу МВС України від 31.12.2007р. №499 видатки здійснюються у межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання МВС України. Також вказував, що позивач проходив службу в апараті МВС України на посаді заступника начальника відділу організації боротьби торгівлею людьми управління боротьби з торгівлею людьми та зі злочинами проти моральності Департаменту карного розшуку. Дане управління було реорганізовано і всі посади цього управління скорочені. Тому, на думку відповідача, грошове забезпечення виплачується працівникам міліції призначеним лише на штатні посади. Крім того, вказував, що позивач з 05.09.2013р. по 04.11.2013р. перебував у розпорядженні МВС України та протягом зазначеного строку йому було виплачено грошове забезпечення. Щодо виплати понад вказаних строків грошового забезпечення під час перебування позивача у розпорядженні органу за скороченою посадою, вважає, що не має законних підстав. Крім того зазначав, що оскільки ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ 13.03.2014р. і йому за березень 2014 року грошове забезпечення не нараховувалося та не виплачувалося, то і підстав для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, у МВС України не було.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 23.03.2010 року ОСОБА_1 наказом МВС України від 22.03.2010р. №424 о/с прийнято знов на службу в органи внутрішніх справ та призначено на посаду начальника Управління МВС України в Кіровоградській області (а.с.52).

Наказом МВС України від 27.04.2012р. №355 о/с позивача призначено заступником начальника відділу організації боротьби з торгівлею людьми управління боротьби з торгівлею людьми та зі злочинами проти моральності Департаменту карного розшуку з посадовим окладом 1550 грн., та встановленням надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 50% та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади т і оперативно-службову діяльність у розмірі 50% (а.с.53).

Наказом МВС України від 31.12.2013р. №1236 о/с ОСОБА_1 - заступника начальника відділу організації боротьби з торгівлею людьми управління боротьби з торгівлею людьми та зі злочинами проти моральності Департаменту карного розшуку, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.15).

Згідно довідок про тимчасову непрацездатність №7402 від 10.01.2014р. та №7410 від 24.01.2014р., позивач перебував на лікарняному з 27.12.2013р. по 25.01.2014р. (а.с.37).

Рапортом від 27.01.2014р. ОСОБА_1 повідомлено МВС України, що на дату звільнення з ОВС, він перебував на лікуванні, у зв'язку з чим просив внести зміни до наказу МВС України від 31.12.2013р. №1236 о/с (а.с.14).

Крім того, у вищевказаному рапорті позивач прохав надати йому чергову відпустку з 26.01.2014р. з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, з виїздом до м.Кіровограда.

На підставі даного рапорту, наказом МВС України від 28.02.2014р. №184 о/с внесено зміни до наказу від 31.12.2013р. №1236 о/с, а саме вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що перебував на лікуванні з 27.12.2013р. по 25.01.2014р.; відповідно до п.56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ надано чергову відпустку за 2014 рік на 47 діб (з урахуванням 1 календарного дня, необхідного на дорогу, та 1 святкового дня), з 26 січня по 13 березня 2014р., з виїздом до м.Кіровограда, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення та вважати звільненим з 13 березня 2014 року (а.с.16).

Проте розрахунок при звільненні, станом на час розгляду справи, з позивачем не проведено.

Згідно довідки про доходи №226 від 21.03.2014р., за період з жовтня 2013р. по березень 2014р. позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у сумі 11444,03 грн., у жовтні 2013р. - 7696,50 грн., листопаді 2013р. - 3747,53 грн. (а.с.13).

Разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні фактично визнав, що позивач має право на належне йому грошове забезпечення, допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці, одноразову грошову допомогу при звільненні, заперечень щодо розрахунку належних позивачу виплат не надав, однак вказав, що управління в якому працював ОСОБА_1 скорочено, та відсутнє фінансування, тому на його думку відповідач не має права здійснювати такі виплати.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р №565-XII форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 31.12.2007р. №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України (далі - Інструкція).

Відповідно до п.п.1.3-1.6 Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. За час відсутності особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується.

Підставою припинення виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ є матеріали службового розслідування на підставі мотивованого рапорту безпосереднього керівника про обставини невиходу на службу та наказ начальника органу внутрішніх справ, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.

Так, позивач проходив службу в апараті МВС України на посаді заступника начальника відділу організації боротьби з торгівлею людьми управління боротьби з торгівлею людьми та зі злочинами проти моральності Департаменту карного розшуку, з якої його і звільнено наказом від 28.02.2014р. №184 о/с.

Представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що наказом МВС України від 05.09.2013р. №857 «Про організаційно-штатні зміни в апараті МВС» Управління боротьби з торгівлею людьми та зі злочинами проти моральності Департаменту карного розшуку було реорганізовано та всі посади даного управління скорочені, про що надано копію наказу (а.с.27-30). З даним наказом позивача було ознайомлено 30.10.2013р., що не заперечувалося останнім в судовому засіданні (а.с.32). Також, представник відповідача стверджував, що ОСОБА_1 після скорочення його посади перебував у розпорядженні органів внутрішніх справ та йому протягом двох місяців було виплачено грошове забезпечення з 05.09.2013р. по 04.11.2013р.

Однак, дане твердження відповідача є необґрунтованим та безпідставним, оскільки відповідно до пп.3.4.5 Інструкції днем зарахування в розпорядження вважається день підписання наказу про зарахування в розпорядження або день, зазначений у наказі.

Жодних доказів, а саме наказу про перебування позивача у розпорядженні органу внутрішніх справ, суду не надано. До того ж, сам представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що такого наказу не існує.

У відповідності до п.1.18 Інструкції при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Також, пп.2.2.5 Інструкції передбачено, що у разі звільнення зі служби виплата посадового окладу за займаною посадою припиняється з дня, наступного за днем виключення особи рядового чи начальницького складу зі списків особового складу органу, підрозділу, закладу чи установи органів внутрішніх справ.

Згідно пп.3.2.1 Інструкції особам рядового і начальницького складу, що звільнені від служби через хворобу на підставі листків непрацездатності або перебувають у відпустці через хворобу, зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, одержуваному на день хвороби, але не більш ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.

Відповідно до пп.3.6.1 Інструкції особам рядового і начальницького складу органів

внутрішніх справ, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки (чергові та додаткові, короткострокові, соціальні, у зв'язку з вагітністю та пологами), виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, встановленому за основною (а не тимчасовою) штатною посадою на день вибуття у відпустку.

Грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (п.1.12 Інструкції).

Тому, враховуючи встановлені обставини та зазначені норми, колегія суддів вважає, що позивач з листопада 2013 року по березень 2014 року перебував на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника відділу організації боротьби з торгівлею людьми управління боротьби з торгівлею людьми та зі злочинами проти моральності Департаменту карного розшуку, та мав право на отримання відповідного грошового забезпечення, а також йому відповідачем повинно було бути нараховано та виплачено таке грошове забезпечення як у період чергової відпустки та і під час перебування на лікарняному в повному обсязі, на рівні грошового забезпечення, яке було у жовтні 2013 року. Отже, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві грошового забезпечення є протиправною.

Так, грошове забезпечення позивача в жовтні 2013 року складало 7696,50 грн.: посадовий оклад - 1550 грн.; оклад за спеціальне звання - 140 грн.; надбавка за вислугу років 40% - 676 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% - 1183 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % - 232,50 грн.; надбавка за оперативно-аналітичну роботу - 50% - 775 грн., щомісячна премія - 3140 грн. (а.с.50).

У листопаді 2013 року позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 3747,53 грн. (а.с.51 ).

Сума, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу у листопаді складає - 3948,97 грн. (7696,50 - 3747,53 = 3948,97); у грудні 2013р. - лютому 2014р. - 23089,50 грн. (7696,50 х 3 = 23089,50).

У відповідності до п.1.7 Інструкції при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Тому, в березні 2014р. сума грошового забезпечення становить 3227,56 грн. (7696,50 / 31 х 13 = 3227,56)

Загальна сума грошового забезпечення, яке належить виплатити позивачу становить 30266,03 грн. (3948,97 + 7696,50 +7696,50 +7696,50 + 3227,56 = 30266,03)

Щодо допомоги для оздоровлення при щорічній основній відпустці.

Згідно до пп.2.17.1 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати. (пп.2.1.7.3 Інструкції)

Відповідно до пп.2.17.4 Інструкції підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку. Особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на отримання щорічної основної відпустки тривалістю 30 діб і більше і використовують її частинами, допомога для оздоровлення надається при вибутті в першу частину відпустки.

Фактично наказом МВС України від 28.02.2014р. №184 о/с ОСОБА_1 надано відпустку та до того ж зазначено, з виплатою матеріальної допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідачем, всупереч вищевказаними нормам не виплачена належна позивачу допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі 7696,50 грн..

Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 p. №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги. (ч.6 ст.9 Закону№2262-XII)

Також, пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Військовослужбовцям і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Вказана допомога розраховується з грошового забезпечення, яке включає посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати премії) у розмірах, що були встановлені наказами керівників органу на день звільнення зі служби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги є обов'язком відповідача, оскільки зазначена допомога мала бути виплачена позивачу при звільненні.

Проте, при звільненні позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у відповідності до вищевказаних нормативно-правових актів.

Так, згідно наказу від 28.02.2014р. №184 о/с вислуга років позивача на день звільнення для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 03 роки 11 місяців 20 днів.

Сума, яка належить позивачу до виплати становить 11544,75 грн. (7696,50 грн. (грошове забезпечення) х 3 (кількість повних років служби) / 2 (50% від грошового забезпечення).

Щодо посилання відповідача на відсутність коштів, призначених на виплату належних позивачу виплат, суд зазначає.

Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є гарантування кожному права на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. (ч.ч.4, 7 ст.43 Конституції України)

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, посилання на відсутність коштів для виконання своїх зобов'язань, як на поважну причину не здійснення виплат не можуть бути прийняті судом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності своєї бездіяльності.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справа України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з листопада 2013 року по 13 березня 2014 року, допомоги для оздоровлення при щорічній основній відпустці, одноразової грошової допомоги при звільненні.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справа України (код ЄДРПОУ: 00032684) на користь ОСОБА_1 (ід.код: НОМЕР_1) належне йому грошове забезпечення у період з листопада 2013 року по 13 березня 2014 року у розмірі 30266,03 грн., допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці - 7696,50 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні - 11544,75 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 15.04.2014 року.

Головуючий суддя підпис Т.М.Кармазина

Судді підпис С.В.Дегтярьова

підпис Г.М.Момонт

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина