Постанова № 38351273, 22.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2014 року 810/1373/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК-ЕКСПО»

до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування частково податкових повідомлень-рішень від 04.02.2014 № 0000011500 та № 0000021500 та № 0000031500 повністю,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАК-ЕКСПО» (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про скасування частково податкових повідомлень-рішень від 04.02.2014 № 0000011500 та № 0000021500 та № 0000031500 повністю.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 15.04.2014.

15 квітня 2014 року в судове засідання, сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 22.04.2014.

22 квітня 2014 року, сторони повідомлені належним чином про розгляд справи в судове засідання не з'явились. Від уповноваженого представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавав, будь-яких заперечень чи пояснень на позов до суду не надсилав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі уповноважених представників сторін та у порядку письмового провадження.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач провів камеральну перевірку податкових звітностей позивача з податку на прибуток, за результатами якої склав Акти перевірки від 31.01.2014 № 36/10-34-15/30306667 та від 31.01.2014 № 37/10-34-15/30306667.

Предметом дослідження вказаної перевірки були податкові декларації з податку на прибуток, подані позивачем до податкового органу, а саме:декларація з податку на прибуток № 9070466144 від 09.11.2012 (авансовий внесок за місяць лютий 2013 року, граничний термін сплати - 20.02.2013, дата сплати - 03.04.2013); декларація з податку на прибуток № 9087382112 від 11.02.2013 (авансовий внесок за місяць березень 2013 року, граничний термін сплати - 30.03.2013, дата сплати - 21.05.2013); декларація з податку на прибуток № 9087382112 від 11.02.2013 (авансовий внесок за місяць травень 2013 року, граничний термін сплати - 30.05.2013, дата сплати - 29.07.2013); декларація з податку на прибуток № 9087382112 від 11.02.2013 (авансовий внесок за місяць березень 2013 року, граничний строк сплати - 30.03.2013, дата сплати - 03.04.2013); декларація з податку на прибуток підприємств № 9087382112 від 11.02.2013 (авансовий внесок за місяць квітень 2013 року, граничний строк сплати - 30.04.2013, дата сплати - 21.05.2013); декларація з податку на прибуток підприємств № 9087382112 від 11.02.2013 (авансовий внесок за місяць червень 2013 року, граничний строк сплати - 30.06.2013, дата сплати - 29.07.2013); декларація з податку на прибуток № 9087382112 від 11.02.2013 (за липень місяць 2013 року, граничний термін сплати - 30.07.2013, дата сплати - 28.08.2013); декларація з податку на прибуток № 9087382112 від 11.02.2013 (авансовий внесок за місяць жовтень 2013 року, граничний термін сплати - 30.10.2013, дата сплати - 31.10.2013) та податкова декларація з податку на прибуток № 9016104136 від 10.02.2012 (граничний термін сплати - 19.02.2013, дата сплати - 13.03.2012) і декларація з податку на прибуток № 4920 від 09.11.2011 (граничний термін сплати - 19.02.2011, дата сплати - 22.11.2011).

У ході проведення вказаної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме позивачем порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання (авансових внесків).

На підставі вказаних Актів перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.02.2014 № 0000011500, № 0000021500 та № 0000031500.

Позивач не погоджуючи із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні доводи відповідача, як суб'єкта владних повноважень щодо спростування обставин викладених позивачем у позовній заяві.

Позивач просить суд скасувати частково податкові повідомлення-рішення від 04.02.2014 № 0000011500 та № 0000021500, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Суд не може виходити за межі позовних вимог та досліджувати правомірність податкових повідомлень-рішень щодо всієї суми штрафних санкцій, яка визначена вказаним податковими повідомленнями-рішеннями.

Прийняття судом рішення щодо частини суми штрафних санкцій, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях є за своїм змістом перебиранням судом повноважень податкового органу у сфері прийняття рішень податковим органом за наслідками проведених перевірок.

Податкове повідомлення-рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства України може бути скасовано лише повністю, однак, як слідує зі змісту позовної заяви, позивач таких вимог не заявляв. А тому, суд вважаючи за неможливе виходити за межі позовних вимог, приходить до висновку про відмову у даній частині позову.

З приводу оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000031500 повністю, суд звертає увагу, що позивачем не було надано суду достатніх та належних доказів спростування порушення, встановленого відповідачем у вказаному податковому повідомленні-рішенні.

Так, позивач особисто вказує в позові, що повністю не погоджується із податковим повідомленням-рішенням № 0000031500, натомість позивач не має можливості надати суду копії платіжних доручень та виписок із банку чи інших доказів вчасної оплати авансових платежів. Разом з тим, позивач не вказує причин ненадання письмових доказів на обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення № 0000031500.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-УІ «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем при поданні вказаного позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., що становить лише 10% суми яка підлягає сплаті за подання до суду вказаного позову.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК-ЕКСПО» на користь Державного бюджету України судовий з бір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.