Ухвала суду № 38350006, 01.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

01 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1662/13-а

Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Мишевській О.В.,

за участю: представника Одеського МЦЗ - Антоненка Івана Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Одеського міського центру зайнятості до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року Одеський міський центр зайнятості (далі - Одеський МЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 935,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідачем занижено фонд оплати праці на суму 930 грн., та, відповідно, занижено суму страхових внесків, яка підлягає сплаті до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, які відповідач не сплатила у добровільному порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд стягнув на користь позивача з ФОП ОСОБА_2 заборгованість по сумам внеску у розмірі 935,32 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, ФОП ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 листопада 2012 року Одеським МЦЗ на підставі наказу №251 від 19.09.2012 року та направлення №1761 від 29.11.2012 року, відповідно до графіку, проведено перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 03 жовтня 2006 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт №994 від 29.11.2012 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 положень п. 1 ст. 19, п. 1 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", в результаті чого приховано суми виплат страхувальника та найманих осіб у розмірі 930 грн., на які нараховуються страхові внески 5,32 грн.; ст. 17, п. 1 ст. 19, п. 2 ст. 35, п. 1 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" щодо несвоєчасного перерахування страхових внесків за періоди 2007-2010 року, а тому за це порушення відповідачу була нарахована пеня в розмірі 10,98 грн., яка була відповідачем сплачена в повному обсязі та позивачем в зв'язку з цим в судовому засіданні позовні вимоги були зменшені на цю суму.

На підставі матеріалів перевірки Одеським МЦЗ винесено рішення №14 від 10.12.2012 року про стягнення з відповідача в дохід Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття штрафу в сумі 930 грн., недоїмки по страховим внескам в сумі 5,32 грн. та пені в сумі 10,98 грн., не сплата яких у добровільному порядку стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено заниження ФОП ОСОБА_2 фонду оплати праці на суму 930 грн., та, відповідно, заниження суми страхових внесків, яка підлягає сплаті до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, а тому задовольнив позовні вимоги та стягнув несплачений штраф та заборгованість по внеску.

ФОП ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, а тому помилково вважав позовні вимоги обґрунтованими, та стягнув заборгованість.

Колегія суддів не може взяти до уваги ці доводи апеляційної скарги та вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні з наступних підстав.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 35 Закону України від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1533-ІІІ), "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Також, відповідно до частини 1 статті 38 Закону 1533-ІІІ роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону 1533-ІІІ стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

З аналізу абзаців 5 та 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону 1533-ІІІ вбачається, що після 01 січня 2011 року повноваження щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені зберігаються у фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у частині, необхідній для стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за відповідними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Згідно Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.12.2000 року № 339, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 року за № 30/5221, роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Відповідно до пункту 9.7 Інструкції, не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із страхувальника у судовому порядку, відповідно.

Актом перевірки № 994 від 29.11.2012 року, встановлено, що відповідачем занижено фонд оплати праці на суму 930 грн., та, відповідно, занижено суму страхових внесків, яка підлягає сплаті до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття.

Як було встановлено, Рішення № 14 від 10.12.2012 року, яке прийняте на підставі вказаного акта, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості, нею оскаржено не було, а тому є чинним та підлягає виконанню.

Проте, заборгованність у розмірі 946,30 грн. не була сплачена ФОП ОСОБА_2, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 квітня 2014 року.

Головуючий:

Судді: