Ухвала суду № 38349936, 10.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

10 квітня 2014 р. Справа № 815/6886/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0014661701 від 01.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) на загальну суму 192 615 грн., №0014601701 від 01.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на загальну суму 125 690, 08 грн., №0014781701 від 01.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників (штраф) на суму 510 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0014661701, №0014601701, №0014781701 від 01.08.2013 року - відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі, ФОП ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року та задовольнити позовні вимоги повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області 07.08.1996 року та перебуває на обліку, як платник податків в Білгород-Дністровській ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Також судом першої інстанції встановлено, що на підставі ст. 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, наказу №166 від 04.03.2013 року, направлень від 21.03.2013 року №205/17-01 та №206/17-01, плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 кв. 2013 року, фахівцями Білгород-Дністровської ОДПІ була розпочата планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Заявою від 25.03.2013 року позивач повідомила податковий орган про те, що не має можливості надати первинну бухгалтерську документацію за 2011 рік, оскільки вона була вилучена під час обшуку відділом УГЕБЕЗ ГУМВС України в Одеській області (а.с. 88).

Листом від 04.04.2013 року Білгород-Дністровської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області позивача було повідомлено про те, що фахівцями Білгород-Дністровської ОДПІ було проведено перевірку бухгалтерських документів суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за 2011 рік у приміщенні відділу Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, але при перевірці не знайдено первинних документів за період листопад - грудень 2011 року, а також до перевірки не надані виписки банку про рух грошових коштів, книга обліку доходів і витрат Ф. 10, господарські угоди, квитанції, чеки, залишки товару станом на 31.12.2012 року, дебіторська та кредиторська заборгованість, договори оренди приміщень (а.с. 93).

У зв'язку з викладеним, позивач звернулася із заявою про зупинення проведення перевірки, з метою відновлення загублених документів (а.с. 95). Заява ФОП ОСОБА_1 податковим органом була задоволена та зупинено проведення перевірки.

За заявою позивача від 01.07.2013 року (а.с. 98), перевірка була відновлена з 03 липня 2013 року, про що винесений наказ від 01.07.2013 року № 73 (а.с. 99).

За результатами вказаної перевірки був складений та підписаний акт перевірки №131/17-01/НОМЕР_1 від 15.07.2013 року (а.с. 17-35), яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п. 177.2, п.177.4, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України (заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 99736,10 грн.), пп. 16.1.2 п.16.1 ст. 16, п. 44.3 ст.44 Податкового кодексу України (порушення порядку зберігання первинних бухгалтерських документів), п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України (порушення порядку подання відомостей про виплачені доходи фізичним особам), п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 10104 грн.), п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ст. 198, ст. 198 Податкового кодексу України (завищення податкового кредиту на суму 143 988 грн.).

До такого висновку перевіряючи дійшли, використовуючи інформаційні бази даних органів податкової служби, акти перевірки Білгород-Дністровської ОДПІ в Одеській області від 29.08.2012 року №1916/1701/НОМЕР_1 та від 06.06.2011 року №1705/23-219/37010412, акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 05.04.2012 року №104/22-214/35819659 відносно контрагента позивача ПП «Восторг строй», акт 27.05.2011 року №1583/23-219/37010501 відносно ТОВ «Аврора Шип Транс», акт від 24.11.2011 року №4555/23-219/37010501 відносно ТОВ «Аврора Шип Транс», акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 24.10.2011 року №2680/23-513 відносно ТОВ «Гражданпромспецпроект», якими встановлено, що у зазначених підприємствах відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складські приміщень, транспортних засобів, а отже угоди укладені з цими контрагентами за перевіряємий період є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а також надану позивачем первинну бухгалтерську документацію, та дані податкової звітності позивача.

Судом першої інстанції було встановлено, що у перевіряємий період згідно виписок банку ФОП ОСОБА_1 виплачувала дохід приватним підприємцям, суми яких не були відображені у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2011-2012 року, мало того, за 2011 рік позивачем взагалі не був поданий податковий звіт, чим порушені приписи п. 51.1. ст. 51 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Згідно даних перевірки у 2011 році ФОП ОСОБА_1 оприбутковані через РРО кошти за реалізовану продукцію в сумі 2428440 грн., між тим у декларації про отримані доходи від підприємницької діяльності (№63314 від 09.02.2012 року) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року підприємством визначено суму 2379300 грн., таким чином, позивачем було занижено валовий дохід за 2011 рік на суму 49140 грн.

Також, перевіркою встановлено завищення позивачем за 2011 рік валових витрат на загальну суму 515162 грн. (без ПДВ), з яких сума 40804 грн. - документально не підтверджена, 47692 грн. - сума витрат виплачена ПП ВКФ «Травень», 385000 грн. - сума витрат виплачена ТОВ «Аврора Шип Транс», 41667 грн. - сума витрат виплачена ТОВ «Гражданпромспецпроект», господарські операції з якими мають ознаки безтоварності.

Перевіркою правильності визначення валових витрат за 2012 рік, також встановлено їх завищення на 90624 грн. (без ПДВ), яка документально не підтверджена.

Таким чином, перевіркою розрахунків податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011-2012 року встановлено, що данні перевірки не співпадають з даними декларацій, у зв'язку з чим підприємцю нараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011-2012 роки в сумі 99736 грн.

Також, перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 10104, 00 грн., яке виникло внаслідок не віднесення до складу податкових зобов'язань передплату за ТМЦ, які надійшли у безготівкових формах за період лютий 2011 року, березень 2011 року, червень 2011 року, лютий 2012 року, березень 2012, серпень 2012, жовтень 2012 року.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період за 2011 рік встановлено його заниження на загальну суму 143 988 грн. на підставі документів, наданих до перевірки та актів інших податкових органів, перевіряючими встановлено завищення податкового кредиту за січень, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень, липень, вересень 2011 року на суму 135 638 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Аврора Шип Транс», та за грудень 2011 року на суму 8350,00 грн. за господарськими операціями з ПП «ВКФ «Травень».

Одночасно, судом встановлено, що позивачем були укладені договори купівлі-продажу №1 з ПП «Травень» та 03.01.2011 року №2 з ТОВ «Аврора Шип Транс», згідно з умов яких продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити, в асортименті, кількості та по ціні, згідно прайс-листа та накладних, надавши відповідні передбачені діючим законодавством України документи, необхідні для ведення діяльності та доручення на отримання товару. Відповідно до п. 4.1 договору, умови поставки додатково визначаються сторонами.

Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не були надані до перевірки первинні бухгалтерські документи за господарськими операціями з ТОВ «Гражданпромспецпроект», оскільки, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, вказані документи були вилучені податковою міліцією під час обшуку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного акту перевірки, Білгород-Дністровською ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області було прийнято податкове повідомлення - рішення №0014661701 від 01.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) на загальну суму 192 615 грн., №0014601701 від 01.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на загальну суму 125 690, 08 грн., №0014781701 від 01.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників (штраф) на суму 510 грн (а.с.36-37).

Одночасно, судом першої інстанції були досліджені первинні бухгалтерські документи надані представником позивача під час розгляду справи за спірний період, які не були надані перевіряючим під час перевірки.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що Білгород-Дністровською ОДПІ було правомірно винесено податкові повідомлення-рішення, а позивачем належних доказів в обґрунтування позовних вимог до суду не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та застосовані норми матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пункт 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні облікові документи.

Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу першого п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 11.1. наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Товарно-транспортна накладна - це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Відповідно до п. 11.7 вказаних Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року № 488/346, пунктом 2 якого передбачено, що товарно-транспортні накладні у формі первинного обліку повинні застосовувати всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.

Отже, товарно-транспортна накладна і дорожні листи відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевіряючи вірно дійшли висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту по господарським відносинам, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, в тому числі, були укладені договори купівлі-продажу №1 з ПП «Травень» та 03.01.2011 року №2 з ТОВ «Аврора Шип Транс» (а.с. 38-39), згідно з умов яких продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити, в асортименті, кількості та по ціні, згідно прайс-листа та накладних, надавши відповідні передбачені діючим законодавством України документи, необхідні для ведення діяльності та доручення на отримання товару. Умови поставки додатково визначаються сторонами.

Між тим, як вбачається з матеріалів перевірки у позивача відсутні документи, які підтверджують самовивіз або перевезення вантажу інших шляхом, а саме: товарно-транспортні накладні, подорожні листи та інші документи пов'язані з перевезенням вантажу.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарських операцій від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Також матеріалами справи підтверджено, що видаткові та деякі податкові накладні за господарськими угодами з цими контрагентами не були підписані ФОП ОСОБА_1, а отже ці накладні не відповідають ознакам первинного документу, переліченим в пункті 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням відсутності таких документів, суд вважає, що доводи відповідача стосовно того, що відомості, які містяться в первинних документах позивача не дають можливості підтвердити фактичне транспортування товару, встановити вантажовідправника, транспортувальника, вантажоотримувача, місце навантаження та отримання товару є законними та обґрунтованими.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Наведена правова позиція узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного суду України від 27.03.2012 року № 204/12.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач довів наявність обставин, що спростовують реальність здійснення господарських операцій, а відповідно за вказаними господарськими операціями у позивача не виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, передбаченого п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України.

Також, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 10104, 00 грн., яке виникло внаслідок не віднесення до складу податкових зобов'язань передплату за ТМЦ, які надійшли у безготівкових формах за період лютий 2011 року, березень 2011 року, червень 2011 року, лютий 2012 року, березень 2012, серпень 2012, жовтень 2012 року.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що за вказаними передплатами були нараховані та оплачені податкові зобов'язання з ПДВ, в свою чергу, дані податкових декларацій з ПДВ та відомості руху коштів по рахунку позивача, свідчать про зворотне, з цих підстав, суд вважає, що позивачем не були дотримані приписи ст. 187 Податкового кодексу України.

Тому, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення - рішення №0014661701 від 01.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) на загальну суму 192 615 грн.

Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції відносно законності винесення податкового повідомлення - рішення №0014601701 від 01.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на загальну суму 125 690, 08 грн. з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у 2011 році ФОП ОСОБА_1 оприбутковані через РРО кошти за реалізовану продукцію в сумі 2428440 грн., між тим у декларації про отримані доходи від підприємницької діяльності (№63314 від 09.02.2012 року) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року підприємством визначено суму 2379300 грн., таким чином, позивачем було занижено валовий дохід за 2011 рік на суму 49140 грн.

На це порушення представник позивача надав пояснення, що дана різниця була включена до декларації за 2012 рік.

Однак, такі доводи позивача не підтверджуються відповідними документами щодо внесення змін до податкової звітності, в порядку ст. 50 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 177.1., п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167. 1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.5. ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Також, колегія суддів вважає, що відповідачем вірно встановлено завищення позивачем за 2011 рік валових витрат на загальну суму 515162 грн. (без ПДВ), з яких сума 40804 грн. - документально не підтверджена, 47692 грн. - сума витрат виплачена ПП ВКФ «Травень», 385000 грн. - сума витрат виплачена ТОВ «Аврора Шип Транс», 41667 грн. - сума витрат виплачена ТОВ «Гражданпромспецпроект», господарські операції з якими мають ознаки безтоварності; завищення валових витрат за 2012 рік на суму 90624 грн. (без ПДВ), яка також документально не підтверджена.

Відповідно до п.177.4. ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

В свою чергу, п.138.2. ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленихрозділом ІІ цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Між тим, як вбачається з матеріалів перевірки та матеріалів справи у позивача відсутні документи, які підтверджують перевезення товару за господарськими операціями з ПП ВКФ «Травень», ТОВ «Аврора Шип Транс», а саме: товарно-транспортні накладні та дорожні листи. Також податкові та видаткові накладні за вказаними господарськими операціями не мають всіх обов'язкових реквізитів первинного бухгалтерського документа, а саме: не мають підпису позивача.

Щодо господарської операції з ТОВ «Гражданпромспецпроект» позивачем взагалі не надані будь-які первинні документи, з посиланням на те, що вони були вилучені працівниками податкової міліції під час обшуку (а.с. 136). Проте, матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Білгород-Дністровської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області було проведено перевірку бухгалтерських документів суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за 2011 рік у приміщенні відділу Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, але при перевірці не знайдено первинних документів за період листопад - грудень 2011 року.

Матеріалами справи підтверджено, що за заявою ФОП ОСОБА_1 проведення перевірки було зупинено з метою надання часу позивачу відновити втрачені первинні бухгалтерські документи, та саме за заявою позивача від 01.07.2013 року (а.с. 98), перевірка була відновлена з 03 липня 2013 року наказом від 01.07.2013 року № 73 (а.с. 99).

Отже, такі дії позивача свідчать про те, що всі первинні документи були відновлені.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Білгород-Дністровською ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області було вірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування.

Щодо законності прийняття податкового повідомлення - рішення №0014781701 від 01.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на суму 510 грн. з колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пп.47.1.3 п.47.1 ст.47 ПК України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть податкові агенти.

Пунктом 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абз.«б» п.176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Так, порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджено наказом ДПА України № 1020 від 24 грудня 2010 року (далі - Порядок), п.2.1 якого передбачено, що податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступник за останнім календарним днем звітного кварталу.

Відповідно до п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

З огляду на викладене та враховуючи, що перевіркою встановлено подання ФОП ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської ОДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2011-2012 роки із зазначенням недостовірних відомостей, а саме невідображення сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2011-2012 роки, податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій винесено відповідачем правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду довів та обґрунтував. В свою чергу позивач не довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: