Рішення № 38349631, 08.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" квітня 2014 р. Справа № 911/687/14

За позовом Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло", м. Хмельницький

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" в особі Хмельницької філії пулічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Хмельницький

2) публічного акціонерного товариства "Астра Банк", м. Київ

про стягнення 55861,45 грн

Суддя Третьякова О.О.

Представники учасників судового провадження:

Позивача - не з'явився;

Відповідача - не з'явився;

Третьої особи 1 - не з'явився;

Третьої особи 2 - не з'явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось Хмельницьке комунальне підприємство "Міськсвітло" (далі - Позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 55861,45 грн, з яких 55320,00 грн безпідставно набутих коштів та 541,45 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним перерахуванням грошових коштів з рахунку Позивача на користь Відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2014 порушено провадження у справі №911/687/14 за позовом Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 55861,45 грн, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - публічне акціонерне товариство КБ "Приватбанк" в особі Хмельницької філії пулічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Третя особа 1) та публічне акціонерне товариство "Астра Банк" (далі - Третя особа 2), розгляд справи призначено на 25.03.2014.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2014 у зв'язку з неявкою представників Відповідача та третіх осіб розгляд справи відкладено на 08.04.2014.

Представники Позивача та третіх осіб в судове засідання 08.04.2014 не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що, зокрема підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення №0421012089509 від 28.03.2014 та №2901701567786 від 31.03.2014.

Через канцелярію суду Третьою особою 1 подано заяву б/№ б/д (за вх.суду 6400/14 від 08.04.2014) про підтримку позовних вимог та розгляд справи без участі її представника.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причину неявки суд не повідомив.

Ухвали Господарського суду Київської області від 06.03.2014 та від 25.03.2014 направлялись Відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103242302056 від 07.03.2014 та №0103242305110 від 26.03.2014 на адресу, зазначену Позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчить здійснений судом витяг з Єдиного державного реєстра юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25.03.2014 за №18407308, але повернуті без вручення адресату.

Як зазначається у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.ст. 64, 87 ГПК України. За змістом зазначеної ст.64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи обмежений ст.69 ГПК України строк розгляду справи, а також те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, явка таких осіб обов'язковою не визнавалась і їх відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно правової позиції, викладеної у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні 08.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та врахувавши пояснення представника Позивача, надані в судовому засіданні 25.03.2014, суд

встановив:

25.10.2013 з рахунку Позивача №26009272716003, який відкритий в Хмельницькій філії публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» було перераховано на рахунок Відповідача НОМЕР_1, який відкритий в публічному акціонерному товаристві «Астра Банк», кошти в сумі 55320,00 грн, а саме 25660,00 грн за платіжним дорученням №297 (призначення платежу «Зг. накладної №1301 від 10.09.2013 за комплектуючі до світильників») та 29660,00 грн за платіжним дорученням №298 (призначення платежу «Зг. накладної №1302/1 від 18.09.2013 за комплектуючі до світильників»).

В позові Позивач зазначає, що така банківська операція з переказу грошових коштів була здійснена на підставі електронних платіжних доручень, при чому подання електронних розрахункових документів для проведення вищевказаного платежу було здійснено невідомими особами за допомогою програмно-технічних засобів дистанційного обслуговування, а саме АРМ «Клієнт-Банк», у зв'язку з чим Позивач звернувся до слідчого відділу Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області з відповідною заявою про злочин, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12013240010006885, про що свідчить довідка №38722 від 29.10.2013, видана слідчим СВ Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області.

Позивач стверджує, що переказ грошових коштів було здійснено безпідставно, шляхом несанкціонованого втручання в роботу банківської системи «Клієнт-Банк», оскільки Позивач ніяких договірних відносин з отримувачем коштів не мав і не має, рахунків на оплату від Відповідача не отримував, платіжні доручення на перерахування коштів не видавав, а про перерахування спірної суми дізнався лише після її списання зі свого банківського рахунку.

Також, на підставі даних спеціального витягу з Єдиного державного реєстра юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25.03.2014 за №18407308, судом встановлено, що видами діяльності Відповідача є діяльність страхових агентів і брокерів та інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення. Тобто, зазначене в спірних платіжних документах призначення платежу безпосередньо не пов'язано з основною господарською діяльністю Відповідача, що може додатково свідчити про безпідставність перерахування таких коштів.

Внаслідок вищенаведених обставин Відповідач безпідставно отримав належні Позивачу грошові кошти в сумі 55320,00 грн, що Відповідачем в ході розгляду спору не заперечено та не спростовано.

Крім того, як вбачається з відповіді Управління Національного банку України в Хмельницькій області за №02-21/3322 від 19.12.2013, доданої до позовної заяви, Хмельницька філія публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" проінформувала публічне акціонерне товариство "Астра Банк" про помилкове перерахування коштів, надіславши відповідне повідомлення №Э.16.0.0.0./4-33066 від 22.11.2013; згідно з вимогами п.2.37 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 №22, публічне акціонерне товариство "Астра Банк" проінформувало про це Відповідача листом від 26.11.2013. Водночас, Управління Національного банку України в Хмельницькій області, розглянувши заяву Позивача, наголосило, що відповідно до вимог п.2.38 вказаної Інструкції повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку платника без законних підстав, здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначене положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Пунктом 1.23 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з приписами п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Пунктом 6 Указу Президента України від 16.03.1995 № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 55320,00 грн безпідставно набутих коштів є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач, керуючись ст.ст. 536, 625, 1214 ЦК України просить суд стягнути з Відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% річних за період з 01.11.2013 по 26.02.2013 в сумі 541,45 грн.

Відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього Кодексу).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, як це передбачено ч.2 ст.536 ЦК України.

Оскільки між сторонами взагалі відсутні договірні відносини, які могли б встановити розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, Позивач для визначення розміру процентів керувався законом, а саме нормою ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, як вбачається з правової позиції, викладеної в п.6.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» проценти річних, про які йдеться у ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст.536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст.536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст.1214 ЦК України).

Таким чином ст.625 ЦК України не є спеціальною нормою, яка встановлює розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачені ст.536 ЦК України, і в даному випадку посилання Позивача на ст.625 ЦК України, як на норму закону, що визначає розмір таких процентів, є безпідставним.

З урахуванням зазначеного, суд відмовляє в задоволенні вимог Позивача про стягнення 541,45 грн процентів за користування чужими грошовими коштами через необґрунтованість та недоведеність їх розміру.

Крім того, обов'язок Відповідача повернути безпідставно набуті кошти за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст.625 ЦК України, тому застосування до спірних правовідносин такого виду відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, як стягнення три проценти річних, виключається.

Аналогічної думки дотримується Верховний суд України у постанові від 15.10.2013 у справі №5011-42/13539-2012.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 55320,00 грн безпідставно набутих коштів є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, Відповідачем не запереченою та належним чином не спростованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло" (29008, м. Хмельницький, вул. Чехова, 25, код 21321108) 55320,00 грн (п'ятдесят п'ять тисяч триста двадцять гривень) безпідставно набутих коштів та 1809,29 грн (одну тисячу дев'ять гривень двадцять дев'ять копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В інших вимогах в позові відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Третьякова

Повне рішення складено « 22» квітня 2014 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.